Постанова № 7037719, 23.11.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2009 року № 22а-11094/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 19.05.2008р. у адміністративній справі за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань, -

В С Т А Н О В И Л А:

23.10.2007р. позивач Державне відкрите акціонерне товариство /ДВАТ/ «Шахта «Надія» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи уточнених вимог, просить визнати нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Сокальському районі Львівської обл. № 000261150/1 від 17.04.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 53544 грн. 51 коп. (а.с.4-7, 32-36, 37-41, 46-48, 92-94, 117-119, 172-176).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 19.05.2008р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. № 000261150/1 від 17.04.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 53544 грн. 51 коп., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с.189-198).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Сокальському районі Львівської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.204-206).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що для застосування штрафу, передбаченого пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» необхідна обовязкова умова як сплата податкового боргу і саме момент цієї сплати (а не декларування даного зобовязання) є визначальним при застосуванні штрафів.

Також суми грошових коштів, які надходили по платіжних дорученнях № 2121 від 25.12.2006р., № 2122 від 25.12.2006р., № 349 від 28.02.2007р. були спрямовані податковим органом на погашення податкового боргу, що виник у звязку з несплатою позивачем самостійно визначених сум податкового зобовязання у поданих до податкового органу деклараціях з ПДВ в попередніх роках. При цьому Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не надає право платникам податків погашати податкові зобовязання, що мають більш пізні граничні терміни сплати, за наявності у них непогашених сум податкових зобовязань з більш ранніми термінами сплати і накопичувати таким чином борг за період, що пройшов.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. проведена перевірка своєчасності внесення позивачем суми узгодженого зобовязання до бюджету за період з 31.07.2002р. по 28.02.2007р., за результатами якої складено Акт перевірки № 172/150/00178175 від 06.03.2007р. (а.с.9-11).

На підставі вказаного Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000261150/1 від 17.04.2007р., яким до позивача на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 107089 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 відсотків в сумі 53544 грн. 51 коп. (а.с.8).

Також з матеріалів справи вбачається, що податковим органом зараховано в погашення податкового боргу за 2002 рік грошові кошти, які находили по платіжним дорученням в погашення поточних платежів, через що відповідачем не проводилося зарахування коштів, сплачених до бюджету у вигляді поточних платежів, відображених у податкових деклараціях та платіжних документах, що спричинило прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 000261150/1 від 17.04.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що доказів вчинення з боку податкового органу заходів щодо погодження напрямку зарахування сплачених позивачем платежів суду не було представлено, при цьому відповідач відповідно до вимог чинного законодавства не має права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобовязання.

На думку колегії суддів, наведений висновок суду ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Разом з цим, в основу задоволення заявленого позову судом покладено й ту обставину, що відповідачем ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням встановлених пп.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строків визначення суми податкових зобовязань (нараховані санкції прирівнюються до податкових зобовязань).

Також, на думку суду, податковим органом не дотримані вимоги пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 названого Закону, оскільки суду не представлено доказів скерування на адресу позивача податкових вимог щодо несплати податкового зобовязання, визначеного декларацією з ПДВ за липень 2002 року.

Між тим, такі висновки суду не грунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки у розглядуваному випадку податковий орган не визначав податкове зобовязання позивача, останнє було самостійно визначено ДВАТ «Шахта «Надія» при поданні податкової декларації і являється узгодженим, при цьому спірні штрафні санкції були накладені за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань.

Із аналізу вимог п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слідує, що граничний строк 1095 днів для стягнення боргу встановлений лише для податкового боргу, що виник у звязку з несплатою податкового зобовязання платника, що визначене контролюючим органом відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 згаданого Закону.

Також відповідно до змісту пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 названого Закону та пп.6.1.7 п.6.1 Інструкції про застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державними податковими служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р., розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобовязання розраховується, виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу.

Звідси, для застосування штрафу, передбаченого пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», необхідна така обовязкова умова як сплата податкового боргу і саме момент цієї сплати (а не декларування даного зобовязання) є визначальним при застосуванні штрафів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не пропущені встановлені законом строки давності.

Таким чином, підставами для задоволення заявленого позову і скасування спірного податкового повідомлення-рішення слід вважати порушення податковим органом вимог пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та неправомірне зарахування останнім сплачених грошових коштів в оплату податкового боргу без погодження з платником податків.

З урахуванням вищенаведеного та обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що вимоги позивача є підставними і обґрунтованими, через що заявлений позов підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми матеріального права, через що оскаржувану постанову слід змінити в мотивувальній частині шляхом викладення дійсних мотивів задоволення позовних вимог.

В решті постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської обл. задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 19.05.2008р. змінити в частині мотивів задоволення адміністративного позову, залишивши в решті постанову суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб