Постанова № 70377133, 03.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2017 р. Справа № 804/5797/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2017 Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (далі - КП «Нікопольводоканал», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0003131201 від 22.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, зазначаючи, що КП «Нікопольводоканал» не мало можливості проводити своєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки виплачувало в першу чергу заробітну плату.

Ухвалою суду від 18.10.2017 до участі в справі в якості другого відповідача залучено Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, надала суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначила, що скрутне фінансове становище підприємства не впливає на сплату податків та зборів, визначених Податковим кодексом України, оскільки податкове законодавства не пов'язує строк сплати зобов'язання з даною обставиною. Також зазначила, що Закон України від 21.10.2004 №2103 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» не скасовує обовязку платника податків своєчасно сплачувати суми узгоджених грошових зобовязань та не звільняє платників податків від відповідальності за порушення такого обовязку, встановленого Податковим кодексом України.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

З матеріалів справи видно, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку КП «Нікопольводоканал» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по уточнюючим розрахункам по декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року, березень 2016 року, за результатами якої складено акт від 06.06.2017 №455/1201/03341339 та встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання за період перевірки.

На підставі акта перевірки від 06.06.2017 №455/1201/03341339 відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 22.06.2017 №0003131201, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 20% за платежем податок на додану вартість на загальну суму 264 763, 94 грн. за затримку на 217, 216, 212, 211, 210, 209, 208, 205, 204, 203, 202, 201, 198, 197, 196, 195, 194, 191, 191, 190, 189, 184, 183, 182, 177, 176, 175, 174, 173 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 1323 819, 68 грн.

Не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивачем 05.07.2017 було подано скаргу до ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

22.08.2017 до КП «Нікопольводоканал» надійшло рішення про результати розгляду скарги, яким скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобовязання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобовязання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у звязку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом У країни та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок документ, що подається платником податків (у тому числі, відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктами 36.1 та 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником податків відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст.38 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку визначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку , передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на таку суму грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що згідно інтегрованої картки платника у позивача станом на 31.03.2017 рахувався податковий борг (недоїмка) в розмірі 12 435 228 грн., що не оскаржується позивачем.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів; суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З аналізу викладених норм встановлено, що на позивача покладено обов'язок своєчасної сплати задекларованих сум грошового зобов'язання.

Виплата заробітної плати або інших соціальних виплат не звільняє позивача від виконання обов'язку щодо своєчасної сплати сум грошового зобов'язання.

Крім того, звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань КП «Нікопольводоканал» утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших платників податків, до обов'язків яких, також, відноситься виплата заробітної плати працівникам та інші соціальні виплати.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу за прострочення строку сплати суми грошового зобов'язання: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти, які сплачував позивач на оплату грошових зобовязань з податку на додану вартість, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, що призвело до нарахування штрафних санкцій на суму 264 763, 94 грн. (20% від суми податкового боргу) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 323 819, 68 грн.

Наслідком погашення податкового боргу в порядку п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України і стала несвоєчасна сплата податку на додану вартість по уточнюючим розрахункам до податкових декларацій, зазначеним в акті перевірки, у зв'язку з чим, до позивача застосована штрафна санкція відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Відповідну правову позицію висловлено в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13.01.2015 у справі №К800/17349/14 та від 15.01.2015 у справі №К/9991/42257/12.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.06.2017 №0003131201 є правомірним і підстави для його скасування, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1