Постанова № 70377028, 14.11.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 листопада 2017 р. Справа № 802/1915/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,

Суддів: Альчука Максима Петровича

Крапівницької Наталі Леонідівни

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом: ОСОБА_2 до: Державної казначейської служби України про: визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" ОСОБА_2 07.07.2017 із заявою звернувся до Голови Державної казначейської служби України про надання інформації. Однак, відповідач в порушення строків надання відповіді на запитувану інформацію, листом за №5-14/5178-13351 від 10.08.2017 не надав належної відповіді в розумінні положень чинного законодавства.

В зв'язку із чим, позивач звернувся до суду та просить визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо ненадання відповіді на заяву від 07.07.17 та порушення її строку надання; зобов'язати Державну казначейську службу України надати достовірну, точну відповідь на заяву від 07.07.2017р. відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14, ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" протягом 20 робочих днів з моменту набрання рішення законної сили.

Позивач в судове засідання не з'явився. Натомість на адресу суду надійшло клопотання за вх. №24307 про розгляд справи без участі позивача та окремо зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує.

Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був завчасно та належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.11.2017. Причини неявки в судове засідання суду не відомі.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріли справи, з'ясувавши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

07.07.2017 року у відповідності до ст. ст. 1, 3, 5, 12-16, 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" ОСОБА_2 звернувся із заявою до Голови Державної казначейської служби України про надання інформації, що перебуває у розпорядженні останнього, з наступних питань, а саме:

- яка кількість виконавчих документів, що підлягали виконанню у другу чергу, перебувала на виконанні у ДКСУ в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» станом на 8 квітня 2015 року та на яку загальну суму із зазначенням останнього порядкового номера другої черги;

- яка кількість виконавчих документів, що підлягають виконанню у другу чергу, надійшла до ДКСУ в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та були включені у другу чергу з 9 квітня 2015 року включно до 1 липня 2017 року та на яку загальну суму;

- яка сума коштів, передбачена для фінансування заходів щодо виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», була у розпорядженні ДКСУ та використана у 2015, 2016 та 2017 роках (у розрізі років) в цілому та щодо виконання рішень другої черги зокрема;

- на яку суму було виконано виконавчі документи другої черги станом на кінець 2015, 2016 років та 30 червня 2017 року;

- який залишок невиконаних виконавчих документів другої черги станом на 1 липня 2017 року та на яку загальну суму;

- яка сума коштів, передбачених для виконання документів другої черги, перебуває у розпорядженні ДКСУ станом на 1 липня 2017 року.

10.08.2017 Державна казначейська служба України листом за №5-14/5178-13351 "Про надання інформації" повідомила ОСОБА_2 щодо запитуваної інформації, покликаючись на положення ст. 129-1 Конституції України, Законів України про Державний бюджет на відповідний рік. При цьому, Казначейством зазначено, що в органах Казначейства перебуває виконавчих документів на суму близько 2 млрд. гривень. Казначейством буде здійснено погашення заборгованості по рішенням судів, які підлягають виконанню у другу чергу, після виконання рішень судів, які підлягають виконанню у першу чергу.

Казначейство, переймаючись проблематикою, постійно звертається до Міністерства фінансів України, який є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову і бюджетну політику.

Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Зазначена норма кореспондується із ст. 34 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон №2939-VI).

Законом регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених Законом (п.1 ч. 1 ст. 3 Закон №2939-VI). Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (ч. 2 ст. 5 Закон №2939-VI).

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, (ч. 1, 2 ст. 19 Закон №2939-VI).

Відповідно до ст. 13 Закону України №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 вказаного Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Частиною 4 вказаної статті Закону визначено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

В силу ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.".

Тобто, згідно вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», передбачені виключні підстави для відмови запитувачу в задоволенні його запиту на інформацію.

Також, положеннями ч. 1, 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно матеріалів справи, заяву ОСОБА_2 від 07.07.17 вручено адресату (Державній казначейській службі України) 11.07.2017р. Однак, відповідь на запитувану інформацію розпорядником надано листом за №5-14/5178-13351 від 10.08.2017, яка направлена на адресу позивача 14.08.2017, що підтверджується відбитком штампу поштової установи на конверті, копія якого долученого до матеріалів справи.

При цьму, суд зауважує, що відповідачем не надано інформації на поставлені запитувачем питання, зокрема п. 1-6. Так, відповідачем не повідомлено позивача про загальну кількість виконавчих документів другої черги, їх суму, обсяги фінансування програми та хід їх виконання, що входить до обов"язку першого здійснювати облік, дотримання черговості та контролю за виконанням рішень судів такої категорії.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким органом є Державна казначейська служба України (Казначейство України).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).

В силу ч. 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до ч. 4 Порядку №845, Органи Казначейства: 1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання; 2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку; 3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Відтак, суд погоджується з позицією позивача, що ДКСУ, який є розпорядником запитуваної інформації, не надало відповідей на ряд поставлених питань, які відносяться до компетенції останнього. Таким чином, дії відповідача щодо ненадання у визначений термін належної відповіді на запитувану інформацію, в даному випадку, є неправомірними.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації передбачено ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Частинами 2 та 3 цієї статті визначено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; несвоєчасне надання інформації. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. А в силу ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач вказаного обов'язку не виконав, з приводу позовних вимог заперечень не подав, правомірність своїх дій не довів, належного представника в судове засідання не направив.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14, ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не надано позивачу у визначений термін належної відповіді на запит про інформацію, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України постанова суду складається із резолютивної частини із зазначенням, зокрема, встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень-відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

З огляду на викладене і беручи до уваги те, що рішення суду вимагає від Державної казначейської служби України, який є суб'єктом владних повноважень, вчинення певних дій, суд дійшов висновку про необхідність покладення на Державну казначейську службу України обов'язку у місячний строк з дня набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині зобов'язального характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо ненадання у встановлений термін відповіді на заяву ОСОБА_2 від 07.07.2017 року.

Зобов'язати Державну казначейську службу України надати достовірну, точну та повну відповідь на заяву ОСОБА_2 від 07.07.2017р. відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14, ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" протягом 20 робочих днів з моменту набрання рішення законної сили.

Зобов'язати Державну казначейську службу України після набрання даної постанови законної сили у місячний строк подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №802/1915/17-а в частині зобов'язального характеру.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 640 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.