Рішення № 70375890, 16.11.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1554/17

Провадження № 2/456/1297/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Куртої В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом виконавчого комітету Стрийської міської ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача - Стрийський міський відділ ГУ ДМС України у Львівській області про визнання права на користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Стрийської міської ради просить визнати за неповнолітнім ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що неповнолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який навчається у «Підгірцівській спеціальній загальноосвітній школі - інтернаті І-III ст.» Стрийського району, знаходиться на обліку в службі у справах дітей Стрийського міськвиконкому як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах. Згідно з довідкою з ЖЕК №4 міста Стрия від 25.04.2017 року ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. Виконавчим комітетом Стрийської міської ради 19.07.2016 року прийнято рішення №170 «Про оформлення та реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна». Відповідно до даного рішення ОСОБА_2 передано у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 57,3 кв.м. Первинно наймачем спірної квартири згідно з рішенням №422 від 06.09.1979 року був ОСОБА_3 - дід неповнолітнього ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6. Після його смерті наймачем спірної квартири згідно з рішенням №255 від 22.11.1995 року була ОСОБА_4 - мати відповідачки і рідна сестра матері неповнолітнього ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7. До вселення у спірну квартиру по АДРЕСА_1 неповнолітній ОСОБА_1 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_8, сестрою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, братом ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживали і були зареєстрованими у власному будинку в с. Олексіївка Бобринецького району Кіровоградської області, який їхня мати ОСОБА_8 продала і, знявшись 18.10.2005 року з реєстрації у вказаному будинку, переїхала разом з неповнолітніми дітьми у спірну квартиру АДРЕСА_1. На момент вселення неповнолітнього ОСОБА_1 з родиною у 2005 році у спірну квартиру основним наймачем квартири була мати відповідачки ОСОБА_4, яка була зареєстрована у квартирі разом зі своєю вже повнолітньою на той час донькою відповідачкою ОСОБА_2. Після смерті ОСОБА_4 основним наймачем спірної квартири стала її донька - відповідачка ОСОБА_2. Єдиним постійним місцем проживання після переїзду у 2005 році в м. Стрий Львівської області з Кіровоградської області було жиле приміщення спірної квартири. Іншого постійного місця проживання сім'я неповнолітнього ОСОБА_1 не мала. Рішенням Стрийського міськрайонного суду від 23.06.2015 року визнано за ОСОБА_7, який є братом неповнолітнього ОСОБА_1, право на користування квартирою АДРЕСА_1 та визнано його членом сім'ї наймача цієї квартири. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22.06.2016 року залишено без змін рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2015 року в частині визнання за ОСОБА_7 права на користування спірним жилим приміщенням.

Представник позивача - виконавчого комітету Стрийської міської ради ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, та просить їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_10 позовні вимоги заперечив, пояснив, що відповідачка тимчасово дозволила проживати ОСОБА_8 та двом її синам ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у квартирі, яка належить їй на праві приватної власності. Крім цього, ОСОБА_1 систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим проживання відповідачки із ним в одній квартирі, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Окрім того, ОСОБА_1 навчається та проживає в Підгірцівській школі-інтернаті та перебуває на повному державному утриманні.

Представник третьої особи - Стрийського міського відділу ГУ ДМС України у Львівській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У статті 3 «Конвенції ООН про права дитини» вказано, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» орган опіки та піклування зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень.

Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органу опіки та піклування відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням, оскільки відповідно до частин 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти-члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно з частиною 2 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних громадян» неприпустимим є зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних громадян» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_11 та ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02.09.2016 року /а.с. 5/.

Крім цього, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 13.11.1993 року /а.с. 6/.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 25.05.2016 року ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 /а.с. 4/.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає без реєстрації в АДРЕСА_1, про що свідчить довідка № 986 від 25.04.2017 року, видана ЖЕК № 4 /а.с. 7/.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 170 від 19.07.2016 року ОСОБА_2 передано у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 57,3 кв.м, житловою площею 32,0 кв.м /а.с. 12, а.с. 12 на звороті/.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.08.2016 року квартира в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 /а.с. 51/.

Згідно з актом обстеження умов від 29.08.2016 року в АДРЕСА_1 проживають без реєстрації ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2 зареєстрована. Неповнолітній ОСОБА_1 навчається в спецшколі в селі Підгірці Стрийського району, приїжджає на канікули та вихідні додому, має спальне місце, площа для проживання двох осіб дуже мала /а.с. 15/.

Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Статтею 64 ЖК України визначено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постіймо проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 4 ЖК).

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї (ч. 3 ст. 64 ЖК).

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (п. 9), вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами його сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за собою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак, відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи встановлено, що предметом спору є квартира АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить відповідачці ОСОБА_2 /а.с. 51/.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2015 року задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання членом сім'ї наймача та визнання права користування жилим приміщеням. ОСОБА_7 визнано членом сім'ї наймача квартири ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, та визнано за ОСОБА_7 право користування цією квартирою /а.с. 8-9/.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22.06.2016 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2015 року в частині задоволення позовної заяви ОСОБА_7 про визнання його членом сім'ї наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги ОСОБА_7 відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін /а.с. 52-53/.

Даним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що первинно наймачем спірної квартири згідно з рішенням №442 від 06.09.1979 року був ОСОБА_3, дід ОСОБА_7 та ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6. Після його смерті наймачем спірної квартири згідно з рішенням №255 від 22.11.1995 року стала ОСОБА_4, мати відповідачки ОСОБА_2 і рідна сестра матері ОСОБА_7 і ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7. До вселення у спірну квартиру ОСОБА_8 разом з дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 проживали і були зареєстрованими у власному будинку в с. Олексіївка Бобринецького району Кіровоградської області, який вона продала і, знявшись 18.10.2005 року з реєстрації у вказаному будинку, на пропозицію ОСОБА_2 переїхала разом з неповнолітніми дітьми у спірну квартиру. Відповідачка ОСОБА_2 визнала той факт, що за її пропозицією та з її згоди сім'я ОСОБА_1 вселилась у спірну квартиру і з того часу проживала у квартирі разом з нею. Отже, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_2 висловлювала свою згоду на вселення ОСОБА_7, брата неповнолітнього ОСОБА_1, в спірну квартиру, оскільки саме за її пропозицією про переїзд в м. Стрий на постійне місце проживання мати ОСОБА_7 та ОСОБА_1, рідна сестра наймача спірної квартири, продала власний будинок і знялась з реєстрації у Кіровоградській області, а її неповнолітні діти позбулись у такий спосіб свого єдиного житла.

Дані обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22.06.2016 року, яке набрало законної сили, і не підлягають доказуванню у цій справі.

Безспірним є й той факт, що єдиним постійним місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_1 після переїзду у 2005 році в м. Стрий Львівської області з Кіровоградської області, є жиле приміщення спірної квартири. Іншого постійного місця проживання неповнолітній ОСОБА_1 не мав і не має.

Факт постійного проживання неповнолітнього ОСОБА_1 у спірній квартирі підтверджується довідкою ЖЕК № 4 від 25.04.2017 року за № 986 /а.с. 7/.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22.06.2016 року, яке набрало законної сили, встановлено, що за згодою відповідачки ОСОБА_2 05.12.2008 року в спірній квартирі було зареєстровано як члена сім'ї наймача сестру ОСОБА_7 і ОСОБА_1 ОСОБА_6, яку лише за рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.11.2014 року було визнано такою, що втратила право на користування спірною квартирою /а.с. 52-53/.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідачки ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в правоохоронних органах та систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим проживання відповідачки із ним в одній квартирі, оскільки відповідачка не надала суду жодних достовірних доказів на підтвердження цього факту, а тому твердження представника відповідачки про такі обставини носять голослівний характер та всупереч вимогам ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України не доведені належними і допустимими доказами.

Як пояснив у судовому засіданні вихователь КЗ ЛОР «Підгірцівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст.» ОСОБА_13, неповнолітній ОСОБА_1 знаходиться на повному державному забезпеченні. За місцем навчання у школі-інтернаті ОСОБА_1 не зареєстрований, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Неповнолітній ОСОБА_1 характеризуються посередньо, прогулює уроки, рідко залишається ночувати в школі-інтернаті. Мати ОСОБА_1 навчанням та вихованням сина не займається, батьківські збори не відвідує. Поведінкою та навчанням ОСОБА_1 цікавиться його рідний брат ОСОБА_7, який час від часу приїжджає у школу-інтернат.

Таким чином, судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 в 2005 році разом з матір'ю ОСОБА_8, сестрою ОСОБА_6, братом ОСОБА_7 вселився у спірну квартиру як член сім'ї наймача ОСОБА_4, матері відповідачки, зі згоди члена сім'ї наймача відповідачки ОСОБА_2, а тому набув права на користування спірною квартирою саме як член сім'ї наймача, яке в силу вимог ч. 3 ст. 64 ЖК України збереглося за ним й після смерті наймача, оскільки з моменту вселення в спірну квартиру увесь час (понад дванадцять років) постійно проживав у ній, не маючи іншого постійного місця проживання, що підтверджено матеріалами справи, встановлено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22.06.2016 року, яке набрало законної сили, і не спростовано стороною відповідача належними та допустимими доказами.

Відтак, суд дійшов висновку, що неповнолітній ОСОБА_1 має право на користування спірним жилим приміщенням, а тому позов виконавчого комітету Стрийської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 про визнання за ним права на користування спірним жилим приміщенням підлягає до задоволення.

При цьому, суд враховує, що неповнолітній ОСОБА_1 знаходиться на обліку в службі у справах дітей Стрийського міськвиконкому як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах, а тому виконавчий комітет Стрийської міської ради з метою захисту його житлових прав обґрунтовано звернувся до суду з позовом про визнання за ним права на користування спірним жилим приміщенням, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про недотримання середньої норми забезпеченості житловою площею в місті Стрию при реєстрації неповнолітнього ОСОБА_1 в спірній квартирі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 64, 65 Житлового кодексу Української РСР, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, 640 (шістсот сорок) гривень судового збору в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

Суддя Л.В.Гула

Повний текст рішення складений судом 21 листопада 2017 року.