Рішення № 70373144, 16.11.2017, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1911/17

Провадження № 2/306/745/17

Рядок статзвіту № 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі :

головуючого - судді : Вінер Е.А.

з секретарем : Куртинець А.І.

з участю позивача: ОСОБА_1

адвоката позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сваляві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з приватного житлового будинку та літньої кухні без надання іншого житлового приміщення

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житла, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником будинку№137 села с.ПавловоСвалявського району. Рішенням Свалявського районного суду по справі № 2-392/10 відповідача виселено з житлового будинку№ 137 в с.Павлово Свалявського району в літню кухню за адресою с.Павлово, 137, Свалявського району. Дане рішення було виконане. На даний час у позивача є інша сім”я, в якій у нього є троє малолітніх дітей, які також проживають разом з ним в житловому будинку. Проживання разом з відповідачем в одному дворогосподарстві стало зовсім нестерпним. Відповідач часто зловживає спиртними напоями, влаштовує сварки, наносить матеріальні збитки своїми неправомірними діями. А тому позивач просить виселити відповідача ОСОБА_3 з житлового будинку та літньої кухні, що знаходиться за адресою : с.Павлово, 137, Свалявського району, Закарпатської обалсті без надання іншого житлового приміщення.

В судовому засіданні позивач та його адвокат позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивач та його сім”я провокують її на сварки, вона немає іншого житла для проживання. Просить в задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини, які повинні регулюватися нормами житлового кодексу України.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 18939493 стверджується, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою с.Павлово, 137, Свалявського району Закарпатської області(а.с.3,4).

Відповідно до рішення Свалявського районного суду від 07.10.2017 року, ОСОБА_3 виселено з житлового будинку, № 137, с,Павлово, Свалявського району в літню кухню за адресою с.Павлово, 137 Свалявського району.

Дане рішення було виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2011 року (а.с.14).

Відповідно до повідомленя Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області від 09.09.2010 року № 5523, від 17.02.2012 року № 1261, від 10.05.2012 року № 3399, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП (а.с.5-7).

Згідно повідомлення Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області від 03.09.2012 року № 6773 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП (а.с.8).

Відповідно до повідомлень Свалявського відділення поліції Мукачівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області від 25.08.2015 року № 41/10078, від 18.04.2017 року вих. № 2957/106/26/3-2017 , від 16.06.2017 року вих. № 4548/106/26/3-2017, від 19.06.2017 року вих. № 4620/106/26/3-2017, від 29.07.2017 року вих № 5821/106/26/3-2017 звернення ОСОБА_1 розглянуті і подальший розгляд звернення припинено (а.с.9-13).

Згідно ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст.156 ЖК України члени сім”ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням .

Відповідно до ст. 160 ЖК України члени сім”ї наймача , які проживають разом з ним у будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов”язки, що випливають з договору найму .

Статтею 162 ЖК України передбачено, що наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї,які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі – Конвенція), гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Відповідно до вимог ч.1 ст.116 (ст.157 ) ЖК України виселення членів сім”ї власника жилого приміщення без надання іншого приміщення допускається, якщо порушення правил співжиття є систематичним, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Постановою Пленуму Верховного Суду України „ Про деякі питання , що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12 квітня 1985 року № 2 роз”яснено, що під заходами запобігання і громадського впливу маються на увазініх справ, адміністративними комісіями виконкомів ( п.17 постанови ).

Тому сам факт, що відповідач зловживає спиртними напоями, що відбуваються конфлікти, без застосування відповідних заходів впливу, попереджень не є підставою для виселення без надання жилого приміщення.

Адвокатом позивача не надано належних доказів та в судовому засіданні не доведено, що проживання відповідача в літній кухні за адресою с.Павлово, 137, Свалявського району порушує право власності позивача, оскільки він проживає в окремому будинку. Крім того, в судовому засіданні не здобуто доказів, що відповідач систематично руйнує чи псує жиле приміщення, в якому проживає або використовує не за призначенням.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість та не доведеність позовних вимог позивача про виселення без надання іншого житла.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 57, 60, 88, 212 -215 ЦПК України, ст.ст. 9, 116, 156, 160, 162 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з приватного житлового будинку та літньої кухні, що знаходиться за адресою : с.Павлово, 137, Свалявського району, Закарпатської області без надання іншого житлового приміщення відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Закарпатської області через Свалявський районний суд Закарпатської області.

СУДДЯ СВАЛЯВСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ: ОСОБА_4