Ухвала суду № 70371014, 17.11.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7344/17

Провадження №1-кс/265/3086/17

У Х В А Л А

17 листопада 2017 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 А. В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л., прокурора Григоренка С.М., підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши клопотання слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_3 за кримінальним провадженням № 42017051120000113 від 15.06.2017 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини польова пошта В2095, який проходив службу на посаді номера обслуги зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2017 року до суду надійшло клопотання слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_3, погоджене із прокурором першого відділу військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням № 42017051120000113 від 15.06.2017 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 408 КК України.

Одночасно до суду надійшло клопотання про надання дозволу на затримання ОСОБА_2, яке було задоволено та ухвалою слідчого судді від 23 жовтня 2017 року був наданий дозвіл на затримання.

17 листопада 2017 року ОСОБА_2 доставлено до суду для вирішення питання про застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Копія клопотання та додані до нього матеріали вручені підозрюваному 17 листопада 2017 року о 08-00 год.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що у провадженні військової прокуратури Маріупольського гарнізону перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 408, КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимий, не одружений, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини польова пошта В2095, який проходив службу на посаді номера обслуги зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

У клопотанні детально викладено встановлені на даний час органом досудового розслідування обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а саме:

згідно наказу командира військової частини польова пошта В2095 (по стройовій частині ) від 20.01.2016 № 19 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», солдат ОСОБА_2 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» зобовязують солдата ОСОБА_2 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127 та 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_2 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обовязок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обовязки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обовязки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обовязків, зобовязують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

У порушення вищевказаних вимог законодавства, солдат ОСОБА_2 вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

26 грудня 2016 року наказом командира військової частини польова пошта В2095 солдат ОСОБА_2 вибув у щорічну чергову відпустку за 2016 рік терміном на 30 діб з 26 грудня 2016 року по 26 січня 2017 року включно, датою повернення з відпустки мало бути 27 січня 2017 року. Проте 27 січня 2017 року під час проведення ранкового шикування об 08 год. 00 хв. було встановлено відсутність солдата ОСОБА_2, в місці розташування військової частини польова пошта В2095.

Таким чином, солдат ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини польова пошта В2095, проходячи службу на посаді номера обслуги зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, діючи з прямим умислом, бажаючи ухилитися від військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обовязків в умовах особливого періоду 27 січня 2017 року не зявився із чергової відпустки до військової частини польова пошта В2095, що розташована за адресою: вул. Комишова 1, Кальміуського району м. Маріуполь, Донецької області, обовязки з військової служби не виконує безпідставно та проводить час на власний розсуд.

Серед іншого зазначено, що ОСОБА_2 вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 408 КК України.

За переконанням слідчого, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, обєктивно підтверджується зібраними на даний час досудового розслідування доказами, зафіксованими в письмових документах, доданих до клопотання.

Слідчий також зазначає, що в ході досудового розслідування у слідства виникли достатні підстави вважати щодо існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, ризиків переховування від органів досудового розслідування, знищення речей або документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення. Більш мякі запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на підстави, наведені у клопотанні. Додав, що ОСОБА_2 був доставлений до суду примусово, адже добровільно їхати до суду не хотів. На підтвердження вказаної обставини надав копію супровідного листа Хмельницького зонального відділу військової служби правопорядку від 15 листопада 2017 року.

Підозрюваний ОСОБА_2 під час судового засідання пояснив, що суть підозри йому зрозуміла. Проте хотів би продовжити нести службу, захищати Батьківщину, а тому просив обрати відносно нього запобіжний захід, не повязаний з позбавленням волі. Також підтвердив, що спочатку добровільно їхати до суду не хотів.

Захисник підозрюваного при вирішенні питання про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою покладався на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до чч.1, 3, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку слідчого судді, прокурором у судовому засіданні доведена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, вона також підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6

Доведена також й наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_2 з 23 вересня 2017 року перебував у розшуку, оскільки переховувася від органів досудового розслідування. Як вбачається зі змісту супровідного листа Хмельницького зонального відділу військової служби правопорядку від 15 листопада 2017 року ОСОБА_2 на думку суду було затримано 15 листопада 2017 року.

Отже, на думку слідчого судді існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Наявність ризиків, передбачених п.п. 2-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає недоведеною.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, оскільки саме цей строк слідчий суддя вважає достатнім для завершення досудового розслідування та передання матеріалів до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначається, які обовязки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадження, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням положень ч.4, п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі наведеного, обираючи відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання покладених на нього обовязків у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 67360,00 гривень.

При цьому у відповідності з положеннями ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає необхідним у разі внесення застави зобовязати ОСОБА_2: 1) прибувати за кожною вимогою до суду або слідчого органу; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання. Дані обовязки покладаються на підозрюваного ОСОБА_2 на строк не більше двох місяців в разі внесення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_3 за кримінальним провадженням № 42017051120000113 від 15.06.2017 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.408 КК України - задовольнити.

2. Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі Донецької області строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з 15 листопада 2017 року.

3. Визначити ОСОБА_2 заставу в сумі 67360 (шістдесят сім тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.

У разі внесення застави на рахунок № 37317004001000, МФО 834016, код ЄДРПОУ 26288796, установа банку ГУ ДКСУ в Донецькій області, одержувач платежу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, в розмірі 67360 (шістдесят сім тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок, підозрюваного ОСОБА_2 звільнити з-під варти негайно та зобовязати останнього:

1) прибувати за кожною вимогою до суду або слідчого органу;

2) не відлучатися із міста Маріуполя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

4. Розяснити ОСОБА_2, що у разі неявки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обовязків застава звертається у дохід держави.

5. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, строк дії цієї ухвали спливає 13 січня 2018 року.

6. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя А.В. Щербіна

Ухвала мені оголошена та вручена її копія _____ _______2017 року

______Бриндак І.О.