Постанова № 70370191, 17.11.2017, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 229/2571/17

Номер провадження 2-а/229/95/2017

Категорія № 84

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 р. Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого -судді Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В. М.,

за участі представника

Управління виконавчої дирекції Фонду

в Донецької області Барабаш І.П.

представник УСЗН Дружківської міської ради

Донецької області Братчикова В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_3 звернувся 06.07.2017 року до Дружківського міського суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального фонду в Донецькій області, Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, в якому вказав, що йому відповідно до висновку МСЕК була встановлена безстроково стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40%. З червня 2014 року ВВДФССНВВ та ПЗ в Калінінському районі м. Горлівка Донецької області, де він перебував на обліку на той час, припинило виплату щомісячних страхових платежів у зв'язку з бойовими діями та проведенням АТО на сході України. Уникаючи наслідків бойових дій, позивач став на облік до УСЗН Дружківської міської ради, як внутрішньо переміщена особа та 12 грудня 2014 року отримав довідку НОМЕР_1. Перебуваючи на обліку у ВВД ФСС НВВ та ПЗ в м. Дружківці Донецької області з 08 жовтня 2014 року по січень 2017 року включно, позивач отримував щомісячні страхові виплати, які, всупереч законодавству, були припинені з лютого 2017 року. 27 березня 2017 року позивач звернувся до ВВД ФСС НВВ та ПЗ в м. Дружківці Донецької області з вимогою відновити йому страхові виплати. На своє звернення він отримав відповідь №05-30/147 від 03 квітня 2017 року, у якій було зазначено, що виплату щомісячних страхових платежів припинено відповідно до листа УСЗН Дружківської міської ради №01-12/538-07 від 19.01.2017 року, яким повідомлено про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.12.2014 року НОМЕР_1. На свій запит від 06.06.2017 року до УСЗН Дружківської міської ради, позивач отримав відповідь №01-12/6624-09 від 13.06.2017 року, в якій підставами скасування його довідки ВНО вказали - не підтвердження фактичного місця проживання згідно акту №5276 від 22.11.2016 року обстеження матеріально-побутових умов проживання та інформацію Держприкордонслужби про тривалу відсутність - виїзд позивача на непідконтрольну територію.

Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними та такими, що мають ознаки дискримінації щодо нього за ознакою місця проживання, оскільки до інших громадян України, які постійно проживають на підконтрольній Україні території, вказані умови не висуваються. Просить суд визнати протиправними дії УСЗН Дружківської міської ради щодо скасування позивачеві довідки Внутрішньо переміщеної особи, а також визнати протиправними дії ВВД ФСС НВВ та ПЗ в м. Дружківці Донецької області щодо припинення виплати щомісячних виплат та скасувати постанову ВВД ФСС НВВ та ПЗ в м. Дружківці Донецької області; зобов'язати ВВД ФСС НВВ та ПЗ в м. Дружківці Донецької області поновити нарахування та виплату заборгованості за період з лютого 2017 року включно. Також просить допустити негайне виконання постанови суду в частині виплат у межах суми за один місяць.

06 липня 2017 року ухвалою Дружківського міського суду позовну заяву було залишено без руху, оскільки адміністративний позов не було оплачено судовим збором та позивачеві надано строк дя усунення недоліків до 17 липня 2017 року (а.с.24-25).

18 липня 2017 року позивачем була подана апеляційна скарга на ухвалу суду (а.с.27).

28 липня 2017 року ухвалою Апеляційного Адміністративного суду Донецької області було відкрито провадження по справі (а.с.46).

Ухвалою Апеляційного Адміністративного суду Донецької області закінчено підготовку по справі та призначено справу до розгляду на 09 серпня 2017 року (а.с.48).

09 серпня 2017 року ухвала Дружківського міського суду про залишення без руху позовної заяви була скасована та справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.58).

12 серпня 2017 року позивачем було надано уточнену адміністративну заяву (а.с.62-63)

17 серпня 2017 року адміністративна справа надійшла до Дружківського міського суду (а.с.61).

Ухвалою Дружківського міського суду від 14 вересня 2017 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до розгляду на 06 жовтня 2017 року (а.с.68)

27 жовтня 2017 року ухвалою Дружківського міського суду відповідно до клопотання відповідача ВВДФССВНВ в м.Дружківці Донецької області було замінено відповідача на Фонд Соціального Страхування України в Донецькій області (а.с.91-92)

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій просив справу розглядати у його відсутність; на позовних вимогах наполягає з підстав, викладених у позові (а.с.3 зворотний бік,63).

Представник відповідача Барабаш І.П. з'явилася у судове засідання, позовні вимоги не визнала та пояснила, що згідно п.2 розділу 1 Порядку №20, у разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитеррористичної операції, про закінчення строку дії такої довідки, робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу. У задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки довідка позивача була скасована УСЗН.

Представник відповідача Братчиков В.П. з'явився у судове засідання, позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідно до акту обстеження за адресою тимчасової реєстрації позивача, а також інформації, наданій Держприкордонслужбою щодо отримання інформації стосовно виїзду позивача на тимчасовоокуповану територію, було прийнято рішення №2728 від 19.01.2017 року про скасування довідки ОСОБА_3, що було здійснено у виконання Порядку 2 постанову КМУ від 08.06.2016 року №365. Узадоволені позову просить відмовити.

Суд заслухавши представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги частково підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, є на обліку у Дружківському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 08 жовтня 2014року до теперішнього часу.

Відповідно довідки НОМЕР_1 від 12.12.2014 року, виданої УСЗН Дружківської міської ради, ОСОБА_3 зареєстрований у місті Дружківка Донецької області як внутрішньо переміщена особа. (а.с.4)

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ФССНВВ у м. Дружківці №0530/6324/6324/20 від 26 січня 2017 року ОСОБА_3 були припинені виплати щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину заробітку. Причиною припинення виплат є скасування довідки ВПО (а.с.15).

На звернення позивача ОСОБА_3 до УСЗН Дружківської міської ради щодо скасування довідки ВПО, він отримав відповідь, що 12.12.2014 року йому було видано довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщена особа. Проте, оскільки за місцем його тимчасового перебування він постійно не проживає, а також відповідно інформації, наданої Держприкордонслужбою, його довідка 19 січня 2017 року була скасована (а.с.18).

Статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505, визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до ч. 1 Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» В абзаці дев'ятому статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» слова "довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи" виключено.

Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є:

дані, отримані з відповідних державних реєстрів;

дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Але, відповідачем УСЗН Дружківської міської ради суду не надані докази на підтвердження даних, що позивач повернувся до постійного місця проживання, крім відомостей коли і кілька разів він перетенав кордон, акту від 22 листопаду 2016 року про відсутність особи за місцем реєстрації в цей день.

Тому, суд, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії треба задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області від 10 січня 2017 року «Про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області ради видати ОСОБА_3 довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) з 19 січня 2017 року.

Щодо позовних ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області їх треба також задовольинит за наступних підстав.

Суд зазначає, що наявність постанови фонду про припинення щомісячної страхової виплати позивачу, не є беззаперечною підставою.

Верховний суд України 6 жовтня 2015 року ухвалив постанову по справі № 608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право (право на отримання пенсії) незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. Тут слід зазначити, що таке рішення суд ухвалив у справі за переглядом судових рішень стосовно спору про припинення виплат особі, яка постійно проживає за кордоном. Між тим, важливим залишається загальний принцип, висвітлений в цьому рішенні, який пов'язаний із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та проголошує непохитність права людини щодо володіння своєю власністю. Цей принцип безпосередньо висвітлений у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, де поважний суд встановив порушення Конвенції у разі залежності на отримання пенсії від місця проживання особи.

Крім того, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

З огляду на викладене, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

В якості джерела міжнародного права національні суди України повинні посилатися на рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», де поважний суд встановив обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території (в даному випадку - Придністров'я), вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, до вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати щомісячних страхових виплат врегульовані статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року згідно якої страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1)на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2)на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи наведені норми, суд, дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ст. 46 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки з лютого 2017 року позивачеві припинено виплату страхових виплат за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини суд застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його страхових виплат, які призначені у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, та потребує від інваліда 1 групи здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо соціального забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення страхових виплат, які були припинені фондом соціального страхування.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд, вважає, що дане рішення можливо застосовувати і до відносин, які виникли у позивача із фондом соціального страхування щодо страхових виплат по аналогії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати страхових виплат громадянам України згідно діючого законодавства.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Фонду Соціального страхування України в м.Дружківка Донецької області щодо невиплати страхових виплат ОСОБА_3 з лютого 2017 року.

Судові витрати слід стягнути з УСЗН на користь держави, оскільки позивача та Фонд Соціального страхування було звільнено від сплати судового збору. -

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 17, 52, 71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області від 10 січня 2017 року «Про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області ради видати ОСОБА_3 довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) з 19 січня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради на користь держави судові витрати в сумі 1280 грн. 00 коп. (тисячу двісті вісімдесят).

Визнати протиправним та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 26 січня 2017 року щодо припинення виплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_3.

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_3 з лютого 2017 року.

Допустити негайне виконання постанови в частині виплати страхової виплати за один місяць.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили: через 10 днів з дня її проголошення, якщо продовж цього строку не подана апеляційна скарга; або після розгляду апеляційним судом у разі подання апеляційної скарги.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складання у повному обсязі.

Суддя: А. Л. Гонтар