Окрема думка судді № 70364534, 17.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/6067/17 Номер провадження 11-сс/786/511/17Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О.

ОКРЕМА ДУМКА

17 листопада 2017 року м. Полтава

Я , суддя Апеляційного суду Полтавської області Рябішин А.О. за результатами апеляційного розгляду апеляційної скарги ТОВ «Нове Життя» на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 28 вересня 2017 року про арешт майна , висловлюю окрему думку.

Так, 17 листопада 2017 року колегією суддів Апеляційного суду Полтавської області залишено без задоволення апеляцію ТОВ «Нове Життя» на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава , якою було накладено арешт на майно урожай зернових культур , розміщений на земельних ділянках , які перебувають у володінні та користуванні ТОВ «Нове життя» на території Лохвицького району Полтавської області та Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Вважаю , що рішення колегії суддів апеляційного суду є помилковим і суперечить положенням кримінального процесуального закону.

Як вбачається із матеріалів слідчий суддя прийняв рішення про накладення арешту на підставі клопотання цивільного позивача (ТОВ «Альянс-Агро») у кримінальному провадженні , який звернувся із цивільним позовом.

Проте така підстава і мета арешту майна в даному конкретному випадку і за даних фактичних обставин кримінального провадження суперечать положенням КПК.

Апеляційним судом встановлено , що кримінальне провадження здійснюється за ст.190 ч.4 КК України за фактом вчинення кримінального правопорушення невизначеним колом посадових осіб різних суб'єктів господарювання.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове , до скасування у встановленому цим Кодексом порядку , позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження , розпорядження та/або користування майном , щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати , що воно є доказом злочину , підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного , обвинуваченого , засудженого , третіх осіб , конфіскації у юридичної особи , для забезпечення цивільного позову , стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди , можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування , пошкодження , псування , зникнення , втрати , знищення , використання , перетворення , пересування , передачі , відчуження.

Згідно положень частини другої цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення :1. збереження речових доказів ; 2.спеціальної конфіскації ; 3. конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4. відшкодування шкоди , завданої внаслідок кримінального правопорушення ( цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Між тим, відповідно до частини шостої статті 170 КПК України у випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті , арешт накладається на майно підозрюваного , обвинуваченого , засудженого , фізичної чи юридичної особи , яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду , завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного , обвинуваченого , засудженого або неосудної особи , яка вчинила суспільно небезпечне діяння , а також юридичної особи , щодо якої здійснюється провадження , за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні , а також само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди , яка отримана юридичної особою , щодо якої здійснюється провадження.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя , повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння , що підпадає під ознаки діяння , передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках , передбачених пунктами 3,4 частину другої статті 170 цього Кодексу);

Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених положень закону вважаю , що у випадку накладення арешту на майна на підставі пункту 4 частини другої статті 170 КПК України , оголошення підозри у кримінальному провадженні є обов'язковою умовою. Формальне обґрунтування нібито наявності обґрунтованої підозри у вчиненні певною особою кримінального правопорушення не створює правових підстав для накладення арешту на майно.

У ході апеляційного розгляду встановлено , що підозра жодній особі (зокрема ОСОБА_2.) у зазначеному кримінальному провадженні на момент розгляду клопотання слідчим суддею та апеляційного перегляду ухвали слідчого судді оголошена не була.

Не може бути накладено арешт на майно також і з підстав нібито відповідальності юридичної особи за шкоду спричинену ОСОБА_2.

На мою думку особами , які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду , завдану діями підозрюваного , обвинуваченого , засудженого або неосудної особи , яка вчинила суспільно небезпечне діяння , в розумінні положень ч.6 ст.170 КПК України можуть бути : батьки (усиновлювачі) або опікуни малолітньої особи чи інші фізичні особи , які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої дитини ; батьки (усиновлювачі) або піклувальники неповнолітньої особи; опікуни або заклади , які зобов'язані здійснювати нагляд за недієздатною фізичною особою ; юридична або фізична особа за шкоду , завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків ; особа , яка на відповідній правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки.

Наведені вище правові підстави цивільної відповідальності у взаємозв'язку із правовими підставами здійснення кримінального провадження , його суб'єктним складом , не дає підстав вважати , що ТОВ «Нове життя» може відповідати за шкоду спричинену ОСОБА_2.

Не встановлено в ході апеляційного розгляду і факту здійснення провадження щодо юридичної особи на підставі положень статті 96-3 КК України.

З урахуванням наведеного вважаю , що арешт майна у вказаному кримінальному провадженні не відповідає приписам ст.ст.170,173 КПК України.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області А.О.Рябішин