Ухвала суду № 7036449, 02.12.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя І інстанції Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач Малашкевич С.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

Іменем України

02 грудня 2009 року справа № 2-а-13474/09/0570

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевич С.А.

суддів Геращенко І.В.,Арабей Т.Г.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача Сандлер Л.М.. Фінк О.Є . за довірен.

від відповідача Руденко Є.О., Бондар Ю.Н., Коростельова В.Н. - за довірен.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року у справі 2-а-13474/09/0570 за позовом ТОВ « Асал Індустрі» до ДПІ у Київському районі м. Донецька про Визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року задоволено позов ТОВ « Асал Індустрі» та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 03.08.2009 р. про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Представники відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили останню задовольнити.

Представники позивача, вказуючи на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї , вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду спору, судом було встановлено наступне.

Позивач зареєстрований як юридична особа, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09 лютого 2001 року №07761364.

ДПІ у Київському районі м. Донецька проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства . За результатами якої складений акт від 20 липня 2009 року № 4451/23-2/31330899 (надалі «акт перевірки»).

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 03 серпня 2009 року №00001912340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 889070,00 грн. та № 0001923340/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 538586,00 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджує висновок суду першої інстанції про неправомірність прийнятих відповідачем рішень з огляду на наступне.

Стосовно визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 477776 грн. основного платежу та 411294 грн.

В акті перевірки зроблений висновок про порушення ТОВ « Асал Індустрі» п.5.1, п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств у частині завищення валових витрат, а саме завищеня валових витрат у 1- 1V кварталах 2008 року, 1 кварталі 2009 року на суму витрат, понесених у зв»язку з придбанням товарів, які не призначалися для подальшого використання їх у власній господарській діяльності. Такий висновок зроблений перевіряючими через встановлені, у перевірених періодах, факти реалізації позивачем продукції за ціною нижчою ніж її собівартість.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність таких висновків відповідача.

За вимогами п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під валовими витратами розуміються суми будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 цього ж закону, до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, валовими можуть визнаватися лише витрати, які повязані з господарською діяльністю підприємства, якою є будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Проблемою даного спору є здійснення позивачем у перевірених періодах операцій з продажу товарів власного виробництва за ціною нижчою ніж їхня собівартість. Витрати , які дорівнюють різниці між собівартістю та ціною продажу, відповідач вважає за потрібне виключити зі складу валових витрат, оскільки вважає їх понесеними не в господарській діяльності позивача, так як за такими операціями не отриманий доход.

Пунктом 2.1.4 Статуту ТОВ «Асал Індустрі» визначено, що одним із видів діяльності позивача є виробництво та реалізація склопакетів, конструкцій з металопластику та іншої продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання. Зазначені види діяльності також містяться у довідці Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №036141.

Перевіркою не встановлено здійснення позивачем, у перевірених періодах, інших видів діяльності.

Обєктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду, на суми валових витрат та суму амортизаційних відрахувань платника податків, обчислених згідно норм Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств». В свою чергу, валовим доходом цей закон визнає загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду…

Звітним податковим періодом з податку на прибуток для позивача є квартал.

Виходячи з перелічених приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутковість діяльності платника податків визначається за певні звітні податкові періоди, а не за окремими господарськими операціями. Аналіз господарської діяльності такого платника податків та отримана ним сума валових доходів в тому чи іншому звітному податковому періоді повинно проводитися за сукупністю усіх господарських операцій, здійснених таким платником податку у цьому періоді.

Виходячи з наданих позивачем податкових декларацій з податку на прибуток за 1- 1V кварталах 2008 року, 1 кварталі 2009 року, господарська діяльність останнього в усіх звітних податкових кварталах була прибутковою.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Вказаним Законом не передбачено обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат чи корегування таких витрат в разі неотримання, в звітному періоді, платником податків доходу за окремими господарськими операціями.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що доводи відповідача, щодо можливості віднесення до валових витрат тільки тих витрат, які призвели до отримання доходу (а не валового доходу), суперечить зазначеним вище нормам Закону.

За таких умов, відповідачем не доведено того, що витрати позивача, понесені на виготовлення конструкцій з металопластику, не пов'язані з його господарською діяльністю.

Стосовно визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 359057 грн. основного податку та 179529 грн. штрафних санкцій.

Актом перевірки встановлено порушення п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого у звязку з придбанням(виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника податків. На думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту січня квітня, серпня грудня 2008 року, січня - березня 2009 року суми ПДВ по операціях, не повязаних з господарською діяльністю. Зазначені порушення, виходячи з акта перевірки, повязані та випливають з порушень у визначенні валових витрат при оподаткуванні прибутку підприємств у відповідних періодах.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність таких доводів відповідача.

Виходячи з приписів п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», до складу податкового кредиту з ПДВ, платником податку не можуть бути віднесені суми ПДВ, які сплачені платником податку за матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для використання у господарській діяльності.

Вище в цій постанові, при дослідженні порушень встановлених при оподаткуванні прибутку підприємства, вказувалося на безпідставність зменшення позивачу валових витрат внаслідок висновків про невикористання в господарській діяльності сплачених матеріальних та нематеріальних активів( послуг). Оскільки, при розгляді питання правомірності віднесення до валових витрат підприємства витрат по зазначених операціях, позивачем доведено зв'язок між цими операціями та його господарською діяльністю, колегія суддів вважає невірною думку відповідача, щодо неправомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах .

За вказаних обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 р. по справі № 2-а-13474/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 р. по справі № 2-а-13474/09/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні в присутності представників сторін. Ухвала у повному обсязі складена 07 грудня 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий С.А. Малашкевич

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко