Ухвала суду № 70358892, 20.11.2017, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2129/17

УХВАЛА

20 листопада 2017 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Манжос Н. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приозерненської сільської ради Кілійського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області 14.11.2017 року з позовом до Приозернеської сільської ради Кілійського району Одеської області, в якому просить суд:

- встановити факт належності ОСОБА_2, яка померла 23.12.2006 року земельної ділянки площею 1. 1786 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Приозерненської сільської ради та земельної ділянки площею 1, 7074 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Приозерненської сільської ради ;

- визнати за позивачем право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, яка померла 23.12.2006 року.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї письмові матеріали, суддя дійшла висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України, виходячи з наступного.

Згідно ст. 119 ч. 2 п. 5 ЦПК України, позовні заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а згідно п. 6, повинні бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, або підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до абзацу 14-15 п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні виникає, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За правилами ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Позивачем в підтвердження фактів викладених в позові надано лист Білгород – Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області за вих. 2425/02-14 від 12.10.2017 року, однак відповідно до вимог ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус повинен видати особі, яка до нього звернулася з питання оформлення спадщини, Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, з зазначенням відповідних вмотивованих підстав, а тому позивач повинен надати до позовної заяви Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дій.

Також позивачем не зазначено в позові і не підтверджено відповідними письмовими доказами наявність, або відсутність інших спадкоємців за Законом після смерті ОСОБА_2, яка померла 23.12.2006 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 119, 120 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позову без руху та надає позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. 119, 120, 121 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приозерненської сільської ради Кілійського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно залишити без руху.

Надати позивачу строк п’ять днів з дня отримання даної ухвали суду для усунення недоліків заяви.

Якщо позивач не усуне недоліки, позовна заява буде вважатися неподаною і повернена позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.