Ухвала суду № 70357866, 16.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2-186/2011 Провадження № 22-ц/772/2700/2017Головуючий в суді першої інстанції Бар'як А. С.Категорія Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Денишенко Т.О., Берегового О.Ю.

за участю секретаря Сніжко О.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на дії та рішення державного виконавця,

за апеляційною скаргою Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року

встановила:

У серпні 2017 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до суду із скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Шумер О.В.

Скарга мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2011 року солідарно стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № 351 від 04 січня 2008 року в загальній сумі 181454,46 грн. та судові витрати у сумі 1820,00 грн.

Банком було направлено до Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області заяву про примусове виконання рішення та виконавчий лист № 2-186-2011 від 11.07.2011 року.

Згідно із повідомленням головного державного виконавця Шумер О.В. від 10 серпня 2017 року № 51297 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, заявник ПАТ «ВіЕйБі Банк» вважає, що дії державного виконавця є такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд), уповноважена особа якого здійснює процедуру ліквідації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», є державною установою, в силу чого звільняється від сплати авансового внеску за виконання рішення суду, а тому вважає, що його права порушені і просить суд визнати незаконними дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Шумер О.В. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10 серпня 2017 року неправомірними; скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.08.2017 року; зобов'язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Шумер О.В. відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-186-2011 від 11 липня 2011 року, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 скаргу задоволено частково.

Скасовано повідомлення головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Шумер О.В. від 10.08.2017 року № 512-97 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, прийнятого при примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 11.07.2011 року по справі № 2-186-2011.

Зобов'язано головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця Головного ГТУЮ у Вінницькій області Шумер О.В. відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 11.07.2011 року по справі № 2-186-2011.

В задоволенні іншої частини вимог заявника відмовлено (а.с. 22-23).

В апеляційній скарзі головний державний виконавець Центрального відділу ДВС м. Вінниця Головного ГТУЮ у Вінницькій області Шумер О.В. просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року скасувати та постановити нову, якою в задоволенні скарги ПАТ «ВіЕйБі Банк» відмовити. Посилається на незаконність ухвали суду першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника Центрального відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» - Савицька С.С. в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилася, надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності а також письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просила відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року у цивільній справі № 127/2-186/2011 без змін.

Боржники ОСОБА_4 та ОСОБА_5в судове засідання до суду апеляційної інстанції також не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ст. 74, ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у її відсутність.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення представника відділу державної виконавчої служби, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і передає питання на новий розгляд, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги ПАТ «ВіЕйБі Банк», суд першої інстанції виходив з того, що на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як орган державної влади, який звернувся до органів державної виконавчої служби, виконуючи спеціальні функції, передбачені законом, поширює свою дію норма абзацу 8 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» щодо звільнення від сплати авансового внеску, та прийшов до висновку, про наявність підстав для скасуванням оскаржуваного повідомлення та зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового виконання відповідного виконавчого листа, оскільки перешкод у відкритті відповідного виконавчого провадження судом не встановлено, і саме такий спосіб поновлення права заявника в розумінні вимог ч. 2 ст. 378 ЦПК України, на думку місцевого суду, буде відповідати змісту його порушеного права та інтересу.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є передчасними, а доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та відповідно неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення даного питання.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановлено ст.4 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Норма ч. 2 ст. 387 ЦПК України передбачає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Із копії повідомлення головного державного виконавця Центального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 10 серпня 2017 року № 51297 встановлено, що за результатами розгляду заяви уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-186-2011, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 11 липня 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4 (ІН НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (ІН НОМЕР_2, зареєстрованого в АДРЕСА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» (р/р 37396880020, МФО 380537, код 19017842) заборгованості за кредитним договором № 351 від 04 січня 2008 року в загальній сумі 181454,46 грн. а також 1820,00 грн. відшкодування судових витрат, виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, оскільки до заяви про примусове виконання рішення стягувачем не додано квитанцію про сплату авансового внеску у встановленому законом розмірі (а.с. 3).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, згідно з якою таким документом, крім інших, є виконавчий лист, виданий судом на підставі судового рішення.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягував не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим (п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»), повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання надсилається адресату рекомендованим листом з повідомлення про вручення (ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 2 частини 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що від сплати авансового внеску звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів І та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.03.2015 прийнято рішення № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №213 від 22.02.2016 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на два роки, тобто по 19.03.2018 року включно.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який визначає правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд наділений рядом відповідних функцій (ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до наказу "Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. N 59 та скасування нормативних документів" від 28.05.2004 N 97, державна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Термін «орган державної влади» є вихідним, за Конституцією України. Похідними від нього є терміни «орган законодавчої влади», «орган виконавчої влади» і «орган судової влади».

Державний орган - це складова частина механізму держави, яка має власну структуру, визначені законом повноваження владного характеру по управлінню конкретної сферою суспільного життя і тісно взаємодіє з іншими елементами державного механізму, утворюючими єдине ціле.

Зміст вищевказаних норм про правовий статус Фонду не дає підстав для визнання його як державного органу.

Крім того, судом встановлено, що виконавчий лист було видано для виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Звертаючись із заявою про примусове виконання вказаного рішення суду, уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» діяла від імені сторони у справі, а в подальшому - від імені стягувача ПАТ «ВіЕйБі Банк», не здійснюючи при цьому владних повноважень та не виступаючи від імені державного органу.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, висловленою у Постанові від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1521цс15.

Однак, вирішуючи питання щодо скасування повідомлення державного виконавця та зобов'язуючи його відкрити виконавче провадження, суд першої інстанції зазначені положення закону до уваги не взяв, належним чином не встановив обставин обґрунтованості вимог скаржника та дійшов передчасного висновку про безпідставність повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» через несплату авансового внеску.

Крім того, при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), законами України та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

У роз'ясненнях, які містяться у пункті 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» визначено, що згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як боржники є сторонами виконавчого провадження, відтак мають бути залучені до участі у розгляді скарги як заінтересовані особи, оскільки це безпосередньо стосується їх прав і обов'язків.

Однак, з матеріалів справи убачається, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до участі у розгляді даної скарги залучені не були, про судові засідання у даній справі не повідомлялися.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо її законності та обґрунтованості, порушено встановлений порядок для вирішення даного питання, а тому є підстави для її скасування з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 303, 307, 311, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій областізадовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року скасувати та передати дане питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ Т.О. Денишенко

/підпис/ О.Ю. Береговий

Згідно з оригіналом: