Рішення № 70356937, 10.11.2017, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа 165/697/17

Провадження 2/165/340/17

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2017 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Лизун Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Дячук С.Л.,

прокурора Тихої Т.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську цивільну справу за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державного підприємства «Волиньвугілля» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

17 березня 2017 року заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ДП «Волиньвугілля» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Вимоги обгрунтовує тим, що рішенням Нововолинського міського суду від 17 грудня 2015 року, яке набрало законної сили, було поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника юридичного відділу ДП "Волиньвугілля" та стягнуто з підприємства в його користь 24589,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказує, що ОСОБА_4 був незаконно звільнений з посади наказом тимчасово виконуючого обов’язки директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_2, який приступив до виконання посадових обов’язків на підставі наказу від 25.05.2015 №74-к/к. Вважає, що на відповідача ОСОБА_2 як на службову особу, винну у незаконному звільненні працівника, покладається обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству, тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь ДП "Волиньвугілля" 24589,50 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу, а також стягнути на користь прокуратури Волинської області судові витрати по справі.

В судовому засіданні прокурор Тиха Т.А. пiдтримала позовнi вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в судове засідання не з’явився, подав до суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник ДП "Волиньвугілля" ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнали частково, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не володіє спеціальними знаннями в галузі законодавства про працю і підписав наказ про звільнення ОСОБА_4 у зв’язку з тим, що проект даного документу був завізований представником кадрової служби та юрисконсультом підприємства, водночас не заперечили розміру завданої незаконним звільненням ОСОБА_4 ДП "Волиньвугілля" шкоди.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Державне підприємство "Волиньвугілля" засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, відповідно невідшкодування шкоди ОСОБА_2 порушує інтереси держави (а.с.30-38).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2017 заступник прокурора області звернувся з листом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і ДП "Волиньвугілля", в якому повідомив про факт пред’явлення прокуратурою Волинської області у відповідності до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» позову в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ДП "Волиньвугілля" про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 24589,50 грн., роз’яснивши право на оскарження наявності підстав для представництва (а.с.49).

На час розгляду справи позивачі не надали підтвердження вжиття заходів для відшкодування шкоди ОСОБА_2 ДП "Волиньвугілля" (а.с.40).

На підставі наведеного, відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» суд підтверджує наявність підстав для представництва прокурором інтересів ДП «Волиньвугілля» у правовідносинах із стягнення з відповідача шкоди, заподіяної у зв’язку із оплатою ОСОБА_4 часу вимушеного прогулу.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 17 грудня 2015 року в цивільній справі №165/2425/15-ц позов ОСОБА_4 до ДП «Волиньвугілля» задоволено частково, поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника юридичного відділу ДП "Волиньвугілля" з 03 вересня 2015 року, стягнуто з Державного підприємства «Волиньвугілля» в його користь 24589,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 3 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно, 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, стягнутоз Державного підприємства «Волиньвугілля» в дохід держави судовий збір в розмірі 487,20 грн. Рішення суду набрало законної сили 30.03.2016 (а.с.15-22).

Частиною третьою статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа , щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином не підлягає доказуванню та обставина, що ОСОБА_4 був незаконно звільнений з посади наказом тимчасово виконуючого обов’язки директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_2 №120-к від 03.09.2015, оскільки ця обставина була встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Факт перерахування у квітні-травні 2016 року ДП "Волиньвугілля" ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, стягнутих за рішенням Нововолинського міського суду від 17.12.2015, підтверджується зведеними відомостями сум для зарахування коштів ДП «Волиньвугілля» (а.с.11-14).

Крім того, у судовому засіданні відповідач погодився із зазначеним в позовній заяві розміром збитків.

Згідно наказу №74-к/к від 25.05.2015 на технічного директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_2 було покладено тимчасово виконання обов’язків генерального директора ДП «Волиньвугілля» з 26 травня 2015 року на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому порядку, отже на момент винесення наказу від 03.09.2015 №12-/к про звільнення з роботи ОСОБА_4 відповідач виконував обов’язки керівника підприємства (а.с.25).

Чинним Кодексом законів про працю України визначені підстави і умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству.

Частиною 1 статті 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.134 КЗпП України службова особа, винна у незаконному звільненні працівника, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини підприємству.

Згідно із ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути в користь позивача ДП «Волиньвугілля» 24589,50 грн. на відшкодування матерільної шкоди, завданої ДП «Волиньвугілля» у зв`язку з оплатою ОСОБА_4 часу вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.88 ЦПК України до стягнення з відповідача ОСОБА_2 в користь прокуратури Волинської області підлягають понесені по справі судові витрати в розмірі 1600,00 грн. сплаченого судового збору, що підтверджується документально (а.с.1).

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 214-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 130, 134, 237 КЗпП України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Державного підприємства "Волиньвугілля" 24589 (двадцять чотири тисячі п’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 50 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої Державному підприємству «Волиньвугілля» у зв`язку з оплатою ОСОБА_4 часу вимушеного прогулу в розмірі 24589,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь прокуратури Волинської області на р/р 35216072004945 в Держказначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 02909915 понесені по справі судові витрати в розмірі 1600 (однієї тисячі шістисот) грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Ю.В.Лизун