Ухвала суду № 70356343, 13.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року

у справі за скаргою ОСОБА_5, заінтересовані особи: старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Малівська Наталія Іванівна, ОСОБА_7 про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року скаргу задоволено частково, визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Малівської Н.І. від 30.03.2016 року про закінчення виконавчого провадження (ВП №43119476), в іншій частині вимоги скарги залишено без задоволення. /а.с. 113-116/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у вимогах про зобов'язання продовжити виконавче провадження, не врахував, що державним виконавцем виконано не всі дії, передбачені ЗУ "Про виконавче провадження" для належного виконання рішення суду, зокрема і примусове проникнення до житла боржника за рішенням суду. Приймаючи рішення про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, суд першої інстанції, фактично усунувшись від прямої вказівки про продовження виконавчого провадження, надав державному виконавцю можливість не вчиняти будь-яких дій по виконанню рішення. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила ухвалу суду скасувати, вимоги скарги задовольнити у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 12 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва розглянув справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ПП «РБУ-2», треті особи: ОСОБА_9, орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві ради, прокуратура Шевченківського району м. Києва про відшкодування шкоди, за яким стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 132 636,00 грн.

Рішення набрало законної сили та 29.11.2013 видано виконавчий лист.

Постановою від 07.05.2014 року державного виконавця Дарницького РУЮ в м. Києві ОСОБА_10 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець під час виконання рішення суду робив запити щодо матеріального становища боржника, та було встановлено, що боржнику належить на праві власності два автомобілі на які було накладено арешт постановою державного виконавця. Іншого майна під час вчинення виконавчих дій розшукано не було.

Постановою від 30.03.2016 року старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві закінчено виконавче провадження за вказаним виконавчим листом на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Частково задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ЗУ «Про виконавче провадження» прийшовши до обґрунтованого висновку, що державним виконавцем було здійснено не всі можливі дії направлені на виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 29.11.2013 року про стягнення грошових коштів в сумі 132 636,00 грн. Зокрема, державним виконавцем не надано суду доказів, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику та ним отримана; направлення викликів боржнику, хоча в матеріалах виконавчого провадження містяться їх копії; не було надано доказів, що державним виконавцем зроблені запити щодо місця реєстрації боржника; до органів державної фіскальної служби щодо отриманих доходів та наявності відкритих рахунків; до органів пенсійного фонду України про отримані пенсії (так як боржник є особою пенсійного віку).

В цій частині рішення суду апелянтом не оскаржується.

Відмовляючи у вимозі скарги в частині зобов'язання державного виконавця продовжити виконавчі дії, суд першої інстанції вірно керувався нормою ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження», яка передбачає, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Зазначивши про пряме законодавче врегулювання спірного питання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відсутні законом передбачені підстави для задоволення скарги в частині зобов'язання державного виконавця продовжити виконавче провадження за виконавчим листом.

Доводи апеляційної скарги щодо дискреційних дій державного виконавця після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях, оскільки чітка послідовність дій та строки прямо передбачені ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року- відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: