Ухвала суду № 70356334, 16.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року по матеріалам позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА», Центргаз Холдинг GMbH (Centragas Holding GMbH), ОСОБА_3, третя особа Національний банк України про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2017 року позивач звернувся із зазначеним позовом. (а.с.1-35)

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 днів з дня отримання останнім копії ухвали. (а.с.37-38)

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний банк «НАДРА», Центргаз Холдинг GMbH (Centragas Holding GMbH), ОСОБА_3, третя особа Національний банк України про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів визнано неподаною та повернуто заявнику. (а.с.44)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. (а.с.47-52)

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. ОСОБА_1 подав письмову заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності. (а.с.60-62)

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

3) зміст позовних вимог;

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як видно із ухвали судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року, залишаючи подану заяву без руху, суддя виходила із її невідповідності вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України із обґрунтуванням такого висновку, посиланням на те, що до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених чинним законодавством розмірах та не додано перекладу позовної заяви для вручення її відповідачу в порядку, визначеному угодою між СРСР і Австрійською Республікою з питань цивільного процесу (1970 р)., оскільки місцезнаходження відповідача Centragas Holdaing GMbH є Австрія, м. Відень, вул. Швіндгассе, 5/1/4. (а.с.101)

Визнаючи неподаною та повернувши заяву, районний суд послався на те, що позивач не усунув недоліки, перелічені в ухвалі суду. (а.с.44)

Судом встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги зокрема до Центргаз Холдинг GMbH (Centragas Holding GMbH), місцезнаходження якого зазначено за адресою: Австрія, м. Відень, вул. Швіндгассе, 5/1/4 та 01601, Україна, м. Київ, вул.. Мечникова, 2а. (а.с.1-33)

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

У відносинах між Україною та Республікою Австрія таким міжнародним договором є Конвенція з питань цивільного процесу 1954 року та Угода між Союзом Радянських Соціалістичних республік та Австрійською Республікою з питань цивільного процесу від 11 березня 1970 року, що є чинною для України відповідно до ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України» № 1543-ХІІ від 12 вересня 1991 року.

Згідно ч. 1 ст. 2 Угоди, судові документи по цивільних справах, що призначені для вручення особам, які знаходяться на території Республіки Австрії, направляються у дипломатичному порядку.

У свою чергу ч. 4 ст. 2 Угоди передбачено, що листи, які складаються при передачі таких документів, складаються мовою держави, до якої звертаються, або до них додається переклад на мову держави, до якої звертаються.

Згідно до положень ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-ІV ( із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1837-VI), у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від них доказів на території іноземної держави можуть бути виконані консульською посадовою особою України відповідно до міжнародних договорів України або в іншому порядку, що не суперечить законодавству держави перебування.

Відповідно до положень пункту 1.5 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 р. N 1092/5/54 (із змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 липня 2008 р. за N 573/15264 (надалі - Інструкція), у разі, якщо у відносинах України з іноземною державою діють одночасно і двосторонній, і багатосторонній міжнародні договори і в жодному з них не встановлено пріоритету застосування одного з них щодо одних і тих самих питань, під час складання, направлення, а також виконання доручення слід дотримуватись положень того міжнародного договору, на підставі якого складено чи отримано доручення.

Конвенція з питань цивільного процесу 1954 року застосовується у відносинах з державами, які є її учасницями, у повному обсязі з урахуванням такого:

статті 1 - 7 Конвенції 1954 року не застосовуються у відносинах з державами, які одночасно є учасницями Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року;

статті 8 - 16 Конвенції 1954 року не застосовуються у відносинах з державами, які одночасно є учасницями Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 року.

Реалізація міжнародних договорів України з питань міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень здійснюється у межах компетенції Міністерством юстиції України безпосередньо та через головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції), місцевими судами України (далі - суди України), а у відповідних випадках - іншими органами державної влади. (Пункт 1.6 вищевказаної Інструкції у редакції наказу Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 11.01.2016 р. N 29/5/2)

Відповідно до пунктів 1.7-1.9 цієї Інструкції, суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через головні територіальні управління юстиції та Міністерство юстиції України.

Головні територіальні управління юстиції взаємодіють з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах через Міністерство юстиції України, яке відповідно до положень міжнародних договорів України є центральним органом України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах (далі - Центральний орган України).

Мін'юст відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України" забезпечує дотримання та виконання в Україні зобов'язань, взятих за міжнародними договорами з питань надання правової допомоги у цивільних справах; стежить за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами вказаних міжнародних договорів їхніх зобов'язань.

Мін'юст як Центральний орган України через головні територіальні управління юстиції отримує доручення компетентних органів України, клопотання заінтересованих осіб і направляє до запитуваної держави в порядку, установленому міжнародним договором України.(пункт 1.10.1 вищевказаної Інструкції)

Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ вищезазначеної Інструкції, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України.

Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України.

Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.

Витрати, пов'язані із залученням перекладача, сплачуються у порядку, передбаченому статтею 86 Цивільного процесуального кодексу України.

Переклад здійснюється фахівцем, запрошеним до відповідного суду України згідно із статтею 55 Цивільного процесуального кодексу України, або засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.

Оскільки позивач зазначив місцезнаходження відповідача Центргаз Холдинг GMbH (Centragas Holding GMbH)в Україні та зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, які передбачають порядок вручення судових документів, які на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі районним судом не застосовувались, колегія суддів визнала передчасним висновок судді районного суду про повернення позовної заяви із обґрунтуванням такого тим, що позивач повинен додати до позовної заяви належним чином завірений переклад позовної заяви для відповідача.

Крім того, відповідно до статті 1 Закон України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Одночасно частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному зв'язку з положеннями статей 1 - 6 Закону № 3674-VI, зокрема статті п'ятої зазначеного закону в редакції Закону № 484-VIII, слід дійти до висновку, що споживач, право якого порушене і який у зв'язку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону № 3674-VI, звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обов'язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об'єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, то у таких випадках він зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17, який з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для застосування судами України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вищевказаних положень законодавства не врахував, тому оскаржувана ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням заяви і доданих матеріалів до суду першої інстанції.

Ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі і з огляду на вимоги ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року скасувати, позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА», Центргаз Холдинг GMbH (Centragas Holding GMbH), ОСОБА_3, третя особа Національний банк України про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, разом із доданими матеріалами повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, у порядку встановленому процесуальним законом.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова

Справа № 22-ц/796/11747/2017

Унікальний номер 761/25910/17-ц

Головуючий у першій інстанції - Макаренко І.О.

Доповідач Левенець Б.Б.