Рішення № 70353445, 15.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1946/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року у справі за позовом Керівника ОСОБА_2 місцевої прокуратури до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_2 селищна рада про визнання недійсними наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, зобов’язання повернути земельні ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року Керівник ОСОБА_2 місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі – ГУ), ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_2 селищна рада про визнання недійсними наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, зобов’язання повернути земельні ділянки.

Зазначав, що ОСОБА_4, будучи співзасновником та керівником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Сервіс» (далі – СТОВ), співзасновником та керівником Фермерського господарства «БАЗ.І.С.» (далі – ФГ) 07 квітня 2014 року звернулась, як фізична особа, до ГУ Держземагенства у Кіровоградській області, правонаступником якого є відповідач ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, із заявами про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 38,19 га для ведення фермерського господарства, що перебувають у державній власності на території ОСОБА_2 Другої селищної ради Знам’янського району.

Наказом ГУ Держземагенства у Кіровоградській області № 11-265/14-14-СГ від 28 травня 2014 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку відповідного проекту. Проект землеустрою мав бути поданий 28 серпня 2014 року, однак у вказаний термін проект землеустрою на затвердження не надано, натомість подано заяву про продовження дії наказу ГУ Держземагенства у Кіровоградській області № 11-265/14-14-СГ від 28 травня 2014 року на два місяці, тобто до 28 жовтня 2014 року. Наказ про внесення змін до зазначеного наказу не приймався. ОСОБА_4 звернулась до ГУ Держземагенства у Кіровоградській області про затвердження проекту землеустрою 10 грудня 2014 року.

Наказом ГУ Держземагенства у Кіровоградській області № 11-606/14-15-СГ від 28 січня 2015 року внесено зміни до наказу № 11-265/14-14-СГ від 28 травня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_4 необхідно в дев’ятимісячний термін подати на затвердження проект землеустрою, тобто зміни до наказу в частині продовження терміну подання на затвердження проекту землеустрою, внесені безпосередньо після надходження заяви ОСОБА_4 про затвердження проекту землеустрою.

Наказом ГУ Держземагенства у Кіровоградській області № 11-1201/14-15-СГ від 12 березня 2015 року затверджено проект землеустрою.

25 травня 2015 року між ГУ Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_4 укладено договіри оренди земельної ділянки кадастровий номер 3510645300:02:000:9016 загальною площею 29,32 га та земельної ділянки кадастровий номер 3510645300:02:000:9017 загальною площею 8,87 га, що перебувають у запасі на території ОСОБА_2 Другої селищної ради (за межами населеного пункту) строком на 7 років.

ОСОБА_4, звертаючись до ГУ Держземагенства у Кіровоградській області із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою для передачі в оренду земельних ділянок, умисно приховала інформацію, що є співзасновником та керівником СТОВ «Терра-Сервіс», співзасновником та керівником ФГ «БАЗ.І.С.» з метою отримання в користування земельні ділянки, без проходження процедури земельних торгів.

Договори оренди землі укладено на підставі незаконного рішення органу державної влади, а тому підлягають визнанню недійсними.

Крім того, земельні ділянки, які вибули з володіння власника Держави на підставі протиправних наказів та недійсних договорів оренди землі підлягають поверненню у володіння держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Просив визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держземагенства у Кіровоградській області № 11-265/14-14-СГ від 28 травня 2014 року, наказ ГУ Держземагенства у Кіровоградській області № 11-1201/14-15-СГ від 12 березня 2015 року; визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 25 травня 2015 року, щодо земельної ділянки загальною площею 29,32 га, кадастровий номер 3510645300:02:000:9016; визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 25 травня 2015 року, щодо земельної ділянки загальною площею 8,87 га, кадастровий номер 3510645300:02:000:9017; зобов’язати ОСОБА_4 повернути на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку площею 29,32 га ріллі, кадастровий номер 3510645300:02:000:9016, земельну ділянку площею 8,87 га ріллі, кадастровий номер 3510645300:02:000:9017 та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року в позові відмовлено за неогрунтованістю. Суд встановив, що оспорювані накази ГУ Держгеокадастру прийнято відповідно до вимог земельного законодавства та встановленій законом процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, укладені договори оренди відповідають вимогам чинного законодавства. ОСОБА_4 є керівником та засновником ФГ «Терра Сервіс» та на час подання заяви про надання дозволів на розробку проектів землеустрою не була співзасновником іншого фермерського господарства та мала право створити його незалежно від засновництва та участі в господарствах іншої форми господарювання.

В апеляційній скарзі Заступник прокурора Кіровоградської області просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задволення позову. Зазначає, що отримання громадянином права на земельну ділянку є передумовою для створення ним юридичної особи – фермерського господарства. ОСОБА_4 не мала на меті створення нового фермерського господарства на базі наданих їй в оренду земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (ріллі). В червні 2015 року між ОСОБА_6 та ФГ «БАЗ.І.С.», засновником якого є її чоловік, укладено договір про спільну діяльність з метою сільськогосподарського виробництва, відповідно до якого сторони домовились спільно обробляти земельну ділянку загальною площею 38,19 га, яка надана ОСОБА_4 у спрощеному, пільговому порядку поза передбаченою законом обов’язковою процедурою без проведення земельних торгів. Суд цю обставину до уваги не взяв. Також земельні ділянки ОСОБА_4 отримані в оренду у травні 2015 року, натомість ФГ «Терра Сервіс» створено у березні 2017 року після звернення прокурора до суду з позовом.

В засіданні апеляційного суду прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, а представники відповідача ОСОБА_4 просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним і справедливим.

Зокрема, представник відповідача ОСОБА_6 пояснив, що зазначені земельні ділянки були в оренді СТОВ «Терра-Сервіс», але після закінчення строку оренди в поновленні договору було відмовлено, тому його дружина ОСОБА_4 звернулася із заявою про надання їй цих земельних ділянок для створення фермерського господарства, після отримання земельних ділянок в оренду вона не змогла оформити документи щодо стоврення нового фермерського господарства за станом здоров’я, що підтверджується відповідними документами.

Відповідач ГУ Держгеокадастру та третя особа ОСОБА_2 селищна рада в засідання апеляційного суду не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені під розписку (т.2 а.с.56-57,59,94-95).

Від представника ГУ Держгеокадастру надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника та залишення рішення суду першої інстанції без змін (т.2 а.с.103-105).

Від представника ОСОБА_2 Другої селищної ради надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності представника ради та вирішення справи на розсуд суду (т.2 а.с.61,83,90).

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки надано ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства в установленому законом порядку, інтереси держави не є порушеними, а прокурор в позовній заяві не зазначив, яким чином та які саме інтереси держави є порушеними, також прокурор дійшов хибного висновку про порушення відповідачами чинного законодавства, проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та зроблений судом з порушенням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Матеріалами справи, поясненнями представника відповідача ОСОБА_6 підтверджується, що спірні земельні ділянки перебували в оренді у СТОВ «Терра-Сервіс», засновником якого з 2001 року та директором якого з 20 серпня 2007 року є позивач ОСОБА_4, що підтверджується Статутом СТОВ та витягом з Єдиного державного реєстру (т.1 а.с.35-42, 100, 101,192-209).

З посади директора СТОВ «Терра-Сервіс» позивач була звільнена з 28 листопада 2014 року (т.2 а.с.102), як член фермерського господарства призначена на посаду директора ФГ «БАЗ.І.С.» 28 лютого 2015 року на підставі рішення №4 засновника ФГ та наказу (т.1 а.с.87-88).

Розпорядженням райдержадміністрації №527-р від 22 жовтня 2010 року надано в оренду земельну ділянку СТОВ «Терра-Сервіс» загальною площею 38.19 га строком на 10 років (т.1 а.с.111 зв.), однак договір оренди не був укладений.

Протоколом №1 зборів засновників СТОВ «Терра-Сервіс» від 26 березня 2013 року підтверджується, що засновники СТОВ ОСОБА_4 53,33% статуного фонду та ОСОБА_6 46,67 % статутного фонду в зв’язку з відмовою райдержадміністрації в укладенні договору оренди земельної ділянки, загальною площею 38.19 га вирішили реорганізувати СТОВ «Терра-Сервіс» шляхом перетворення у фермерське господарство, звернутися із заявою до райдержадміністрації про скасування розпорядження №527-р від 22 жовтня 2010 року про надання в оренду земельної ділянки СТОВ «Терра-Сервіс» та звернутися ОСОБА_4 із заявою про надання їй цієї земельної ділянки для створення фермерського господарства (т.1 а.с.103 і 103 зв.).

Розпорядженням райдержадміністрації №116-р від 03 квітня 2013 року визнано таким, що втратив чинність абзац шостий п.1 розпорядження райдержадміністрації №527-р від 22 жовтня 2010 року щодо СТОВ «Терра-Сервіс» (т.1 а.с.111).

Рішенням №1 засновників фермерського господарства, в тому числі і позивача, створено фермерське господарство «БАЗ.І.С.», членом фермерського господарства визнано позивача ОСОБА_4 (т.1 а.с.105). Факт належності позивача до членів ФГ підтверджується також Статутом ФГ, державна реєстрація юридичної особи ФГ проведена 07 березня 2012 року (т.1 а.с.106-109,113-116).

Статут ФГ «Терра-Сервіс» затверджено 26 березня 2017 року, державна реєстрація юридичної особи ФГ «Терра-Сервіс» здійснена 27 березня 2017 року ( т.1 а.с.118,119-132), тобто після звернення прокурора з позовом до суду.

07 квітня 2014 року ОСОБА_4 подала заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди земельної ділянки, загальною площею 38.19 га, яка складається з двох земельних ділянок 8,87 га і 29,32 га, для ведення фермерського господарства, до заяви додала відповідні документи згідно з встановленим Переліком, в тому числі копію трудової книжки із зазначенням, що вона з 2007 року є директором СТОВ «Терра-Сервіс» (т.1 а.с.15,16,19).

На обґрунтування розмірів земельної ділянки і можливості її обробітку зазначала, що земельна ділянка розташована в одному масиві з земельною ділянкою площею 33,16 га, що перебуває в оренді ФГ «БАЗ.І.С.», в якого є техніка для обробітку землі (т.1 а.с.24 ).

Наказом ГУ Держземагенства у Кіровоградській області № 11-265/14-14-СГ від 28 травня 2014 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку відповідного проекту (т.1 а.с.25), а наказом № 11-1201/14-15-СГ від 12 березня 2015 року затверджено проект землеустрою та надано в оренду строком на 7 років земельну ділянку, загальною площею 38.19 га (т.1 а.с.29).

25 травня 2015 року між відповідачами укладено договори оренди (т.1 а.с.30-33).

Засновник ФГ «БАЗ.І.С.» позивач ОСОБА_4 19 червня 2015 року прийняла рішення №19 про використання переданої їй в оренду земельної ділянки ФГ «БАЗ.І.С.» (т.1 а.с.84).

19 червня 2015 року між позивачем та ФГ «БАЗ.І.С.», засновником і членом якого є позивач, укладено договір про спільну діяльність, зокрема про спільний обробіток переданої позивачу в оренду земельної ділянки, загальною площею 38.19 га (т.1а.с.82). Зазначені обставини підтверджуються також довідкою Управління Держземагенства (т.1 а.с.83).

Орендна плата за користування спірною земельною ділянкою сплачувалася за 2015-2016 роки ФГ «БАЗ.І.С.» (т.1 а.с.44-46).

Відповідно до статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов’язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України – загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов’язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов’язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України «Про фермерське господарство».

Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов’язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України «Про фермерське господарство»).

Крім того, Закон України «Про фермерське господарство» передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору – суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу – виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб’єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою – без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16.

Враховуючи, що у заявах ОСОБА_4 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не було зазначено про її бажання створити фермерське господарство та наявності у неї особисто можливості вести господарство такого типу, перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, а в обґрунтуванні розмірів земельної ділянки вона посилалася безпосередньо на наявність таких ресурсів у іншого ФГ, засновником та членом якого вона є, а також вона була керівником і засновником СТОВ «Терра –Сервіс», основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, подальші дії позивача після отримання земельної ділянки в оренду та передачу її в обробіток фермерському господарству «БАЗ.І.С.», сплата цим ФГ замість ОСОБА_4 орендної плати , колегія суддів приходить до висновку, що позивач на порушення ст. 134 ЗК України та ст. 7 Закону України «Про фермерську господарство», скористався правом на отримання земельних ділянок у пільговому порядку, з метою уникнення участі у земельних торгах, тому не було правових підстав у ГУ Держземагенства у Кіровоградській області для надання позивачу дозволів на розробку проектів землеустрою та їх затвердження щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Внаслідок таких дій та рішень відповідачів земельна ділянка загальною площею понад 38,9 га вартістю 1236322 грн. вибула з володіння держави та держава була позбавлена можливості здійснити реалізацію права оренди земельних ділянок на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку, що свідчить про безумовне порушення інтересів держави.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду відповідно до ст.309 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позову прокурора.

Колегія суддів вважає, що таке вирішення справи не порушує ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому колегія суддів виходить з того, що обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 не мала правомірних (справедливих) сподівань на отримання майна в оренду, була обізнанана про можливість допущення правових порушень з боку ГУ (публічної влади), адже не мала дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, а мала намір отримати землю поза конкурсом, без належного обгрунтування як розмірів так і кількості земельних ділянок.

До того ж, обставини справи свідчать про те, що позбавлення права ОСОБА_4 орендувати зазначені земельні ділянки не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та її правами, адже вона не позбавлена права на конкурентній основі отримати право оренди зазначених земель. Створення фермерського господарства ФГ «Терра-Сервіс» після звернення прокурора з позовом лише підтверджує неправомірність отримання нею земель поза конкурсом.

Безпідставними є доводи представників ОСОБА_4 про те, що прокурор не мав права звернутися з позовом до суду. Підстави звернення прокурора в інтересах держави належним чином обґрунтовано в позовній заяві (т.1 а.с.3-14), письмовим обґрунтуванням підстав звернення з позовом до суду (т.1 а.с.243-245), прокурор в цій справі є позивачем, посилання на те ,що прокурор повинен був звернутися з позовом в інтересах ОСОБА_2 Другої селищної ради, оскільки вона отримує орендну плату і рада такий позов не ініціювала, є безпідставними.

Спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення перебуває у державній власності. Відповідно до вимог пункту є-1 ст.15-1 та ст. 122 ЗК України розпорядження землями державної власності (землі запасу) відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, яким на час розгляду справи судом є ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яке є відповідачем у справі. Отримання орендної плати не дає підстави ОСОБА_2 Другій селищній раді представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

Позивачем за подання позову та апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 34730 грн. 57 коп. (т.1 а.с.1, т.2 а.с.21,34-35,40) щодо позовних вимог немайнового характеру про визнання незаконними двох наказів, визнання недійсними двох договорів оренди та майнового характеру про повернення державі земельної ділянки вартістю 1236322 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує сплачений судовий збір на користь позивача з відповідача ОСОБА_3 управління Держгеокадастру щодо вимог про визнання недійсними двох наказів та 50% судового збору щодо визнання недійсними двох договороів оренди в сумі 8681 грн.40 коп, з відповідача ОСОБА_4 щодо вимог повернення земельної ділянки та 50% судового збору щодо визнання недійсними двох договорів оренди в сумі 26049 грн.11 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Скасувати рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року

Позов Керівника ОСОБА_2 місцевої прокуратури задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати наказ ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-265/14-14-СГ від 28 травня 2014 року, наказ ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-1201/14-15-СГ від 12 березня 2015 року.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 29,32 га, кадастровий номер 3510645300:02:000:9016, укладений 25 травня 2015 року між ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,87 га, кадастровий номер 3510645300:02:000:9017, укладений 25 травня 2015 року між ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_4.

Зобов’язати ОСОБА_4 повернути на користь держави в особі ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку площею 29,32 га ріллі, кадастровий номер 3510645300:02:000:9016 вартістю 949174 грн., земельну ділянку площею 8,87 га ріллі, кадастровий номер 3510645300:02:000:9017 вартістю 287148 грн.

Стягнути на користь прокуратури Кіровоградської області судовий збір з ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в сумі 8681 грн.40 коп., з ОСОБА_4 в сумі 26049 грн.11 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

ОСОБА_7