Рішення № 70352781, 15.11.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9736/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1598/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Матківський

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з даним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просив ухвалити рішення про стягнення достроково у солідарному порядку 5237,57 доларів США, що за курсом НБУ складає 111664,90 гривень заборгованості за кредитним договором від 19.10.2007 року нарахованої на 19. 06. 2015 року.

Заявлені вимоги представник обґрунтував тим, що між ПАТ КБ „ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_3 19.10.2007 року було укладено кредитний договір на суму 10730 доларів США на термін до 19.10.2017 року та зобов”язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Позичальник належним чином не виконував зобов'язання за вказаним кредитним договором. У зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач-1 на 19.06.2015 року має заборгованість - 5 237,57 доларів США, яка складається з: 4277,29 доларів США — заборгованість за кредитом, 415,93 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 129,08 доларів США — заборгованість по комісії за користування кредитом, 154,69 доларів США — пеня за несвоєчасність виконання зобов”язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 11,73 доларів США — штраф (фіксована частина), 248,85 доларів США — штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 19.10.2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов’язалася відповідати перед банком за невиконання боржником умов кредитного договорув тому ж розмірі, що і боржник.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 4822,30 доларів США що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 19.06.2015 року складає 102811,44 гривень, з яких 4277,29 доларів США – заборгованість по тілу кредиту, 415,93 доларів США – заборгованість по процентах за користування кредитом, 129,08 доларів США – заборгованість по комісії та заборгованість 3297,99 гривень – пеня та 1061,09 гривень судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Апелянт у скарзі зазначає, що судом порушено його право на захист, оскільки відмовлено у задоволенні клопотання представника про відкладення розгляду справи, через неможливість прибуди в судове засідання з поважних причин. Також безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення позову про визнання недійсним кредитного договору.

Крім цього, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Підставою відмови у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_4 було збільшення процентної ставки без її згоди. Однак судом не взято до уваги, що банком в односторонньому порядку і без згоди позичальника збільшено відсоткову ставку. Кредитним договором відсоткова ставка 13,08% не передбачена і додаткові умови з цього питання не погоджувались.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позичальник ОСОБА_5 неналежно виконував свої зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість перед банком, яку необхідно погасити, відмовивши у позові до ОСОБА_4, як поручителя у зв»язку з припиненням поруки. Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За статтею 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому у апеляційному порядку перегляду не підлягає.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_3 19.10.2007 року було укладено кредитний договір на суму 10730 доларів США на термін до 19.10.2017 року із зобов”язанням повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором.

ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав. У зв’язку з чим на 19.06.2015 року має заборгованість - 5 237,57 доларів США, яка складається з: 4277,29 доларів США — заборгованість за кредитом, 415,93 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 129,08 доларів США — заборгованість по комісії за користування кредитом, 154,69 доларів США — пеня за несвоєчасність виконання зобов”язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 11,73 доларів США — штраф (фіксована частина), 248,85 доларів США — штраф (процентна складова).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором між Банком та ОСОБА_3 (а.с.4-6) відповідач з 2007 року по 2015 року частково погашав заборгованість за наданим кредитом та нараховані відсотки. Позичальник чи його представник жодним переконливим доказов не довели неправильності проведеного Банком розрахунку. У основному не погоджуються із розрахунком через збільшення позивачем без згоди процентної ставки за користування кредитом, що підлягає з»ясуванню судом.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно виходив з того, що Банк виконав умови договору, надав ОСОБА_3 кредит, а відповідач умови кредитного договору виконував частково, унаслідок чого утворилась заборгованість.

Стягнувши нараховану пеню за порушення зобов»язання за договором, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні з позичальника нараховані штрафи в сумі 11,73 доларів США та 248,85 доларів США за це ж порушення, оскільки за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Посилання апелянта на те, що банком в односторонньому порядку без його згоди збільшено відсоткову ставку, колегія суддів відхиляє, оскільки пунктом 2.3.1 кредитного договору (а.с.12) передбачено, що Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні курсу долара США до гривні. Позичальник підписав договір, а отже погодився з усіма його умовами. Крім цього, 03.10.2008 року Банком на адресу ОСОБА_3 направлено листа, у якому його повідомлено про збільшення відмоткової ставки, у зв’язку з подорожчання грошових ресурсів (а.с.82). Відповідно до реєстру рекомендованих відправлень зазначене повідомлення надіслано за вказаною позичальником адресою (а.с. 83).

Колегією суддів встановлено, що збільшення процентної ставки відповідало умовам укладеного сторонами договору і на час збільшення відсоткової ставки не було заборонено законодавством.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції без належних правових підстав стягнуто із позичальника ОСОБА_3 нараховану позивачем 129,08 доларів США комісію. За умовами самого кредитного договору за користування кредитними коштами, не передбачено умов та порядку нарахування такого виду платеху, а тільки у п.3.2 договору (порядок розрахунків), зазначено про послідовність відшкодування витрат Банку у тому числі і комісії. Тільки у позовній заяві представник позивача зазначає, що комісія нарахована за користування кредитом.

Колегією суддів встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір від 19.10.2007 року є споживчим.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Однак, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково стягнув з ОСОБА_3 нараховану банком комісію, що суперечить умовам кредитного договору та Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 129,08 доларів США нарахованої комісії за кредитним договором підлягаєскасуванню. В решті рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Керуючись ст.ст. 218, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2017 року в частині стягнення нарахованої комісії скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У стягненні з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" 129,08 доларів США нарахованої комісії за кредитним договором відмовити.

Всього стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" 4693,22 доларів США, що еквівалентно 100059,45 гривень заборгованості на 19.06.2015 року за кредитним договором №IFIAGA0000000003 від 19.10.2007 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_6