Ухвала суду № 70352445, 16.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/1389/17 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/2023/К/17 суддя Семенова Н.М.

Категорія - 53 ( ІІ ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря: Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Апостолівського державного професійно-технічного центру підготовки та перепідготовки робочих кадрів в Апостолівському районі про стягнення компенсації з не виплаченої щорічної відпустки за час затримки з розрахунку та середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди.

Особи, які беруть участь розгляді справи:

представник відповідача Апостолівського державного професійно-технічного центру підготовки та перепідготовки робочих кадрів в Апостолівському районі - Стогній Агнеса Євгеніївна, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до Апостолівського державного професійно-технічного центру підготовки та перепідготовки робочих кадрів в Апостолівському районі про стягнення компенсації з не виплаченої щорічної відпустки за час затримки з розрахунку та середнього заробітку, відшкодування моральної шкодизалишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору.

На виконання ухвали суду позивач ОСОБА_2 надав суду копію посвідчення про надання йому статусу інваліда ІІ групи.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України у зв'язку з тим, що спір між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.

Цією ж ухвалою суду вирішено питання по заяві ОСОБА_2 про відвід судді із зазначенням, що така заява може бути розглянута лише під час судового засідання.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про повернення матеріалу до суду першої інстанції для розгляду по суті іншим складом суду для прийняття правосудного рішення, а також прямо або по суті визнати порушення суддею ст. 1, п. 1 ст. 6, ст.ст. 13, 14 Конвенції. Позивач вважає, що суд порушив норми процесуального права, безпідставно залишив позов без руху та, знаючи про те, що він є інвалідом другої групи, вимагав сплати судового збору. Також, зазначає, що суд не виклав окремим процесуальним документом ухвалу щодо розгляду його заяви про відвід, що є грубим порушенням ч. 2 ст. 24 ЦПК України та безпідставно дійшов до висновку щодо тотожності позову поданого ним раніше з заявленими позовними вимогами.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Апостолівського державного професійно-технічного центру підготовки та перепідготовки робочих кадрів в Апостолівському районі - Стогній А.Є., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, скасувавши ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Апостолівського державного професійно-технічного центру підготовки та перепідготовки робочих кадрів в Апостолівському районі про стягнення компенсації з не виплаченої щорічної відпустки за час затримки з розрахунку та середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України та виходив з того, що спір між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо: спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

Аналізуючи вищевикладені норми міжнародного права та положення ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України є наявність у сукупності таких обставин: тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Апостолівського державного професійно-технічного центру підготовки та перепідготовки робочих кадрів в Апостолівському районі про стягнення компенсації з не виплаченої щорічної відпустки за час затримки з розрахунку та середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди (а,с. 1-4).

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо наявності на розгляді в іншому суді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Апостолівського державного професійно-технічного центру підготовки та перепідготовки робочих кадрів в Апостолівському районі про стягнення компенсації з не виплаченої щорічної відпустки за час затримки з розрахунку та середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, яка має тотожні з даним предмет, підстави позову та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а висновки суду першої інстанції в цій частині не підтверджені матеріалами справи.

Оскільки, позивач ОСОБА_2категорично заперечує тотожність даного позов з позовними вимогами, які заявлялися ним раніше, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду є немотивованою та підлягає скасуванню, як така, що постановлена без належної організації судового розгляду справи та з порушенням права ОСОБА_2 на справедливим судовий розгляд, закріпленого в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

При перевірці доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 24 ЦПК України при розгляді його заяви про відвід, колегією суддів встановлено наступне.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору.

Позивач ОСОБА_2 не погодився із такою позицією суду та заявив відвід судді першої інстанції.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України та вирішено питання по заяві ОСОБА_2 про відвід судді.

При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що така заява може бути розглянута лише під час судового засідання, що повністю узгоджується з нормами ч. 3 ст. 23 ЦПК України, якою регламентовано, що відвід має бути заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, тобто подача заяви про відвід можлива лише після відкриття провадження, прийняття справи до свого провадження та під час судового розгляду.

Однак, оскільки, ч. 2 ст. 24 та ч. 4 ст. 209 ЦПК України зобов'язують суд вирішити питання про відвід шляхом постановлення відповідної ухвали суду шляхом її оформлення окремим процесуальним документом, що не було дотримано судом при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає прийнятними доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді його заяви про відвід судді.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів скасовує ухвалу суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України з направленням позовного матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 рокускасувати.

Матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Апостолівського державного професійно-технічного центру підготовки та перепідготовки робочих кадрів в Апостолівському районі про стягнення компенсації з не виплаченої щорічної відпустки за час затримки з розрахунку та середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди направити до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідно до вимог ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: