Постанова № 70349639, 14.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2017 р. Справа № 914/1044/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/5-145в від 05.10.2017

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2017

за скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Львів

у справі № 914/1044/13-г

за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача ОСОБА_3 підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради, Львівська область

за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів

про стягнення 6’ 234’ 087,39 грн.,

представники сторін:

- від позивача – не з’явився,

- від відповідача – ОСОБА_4

- від третьої особи – не з’явився,

- від органу ДВС – не з’явився.

Права та обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України відповідачу роз’яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 у справі №914/1044/13-г (суддя Манюк П.Т.) було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі – ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі – ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області) щодо винесення постанови від 12.07.2017 у виконавчому провадженні №39484140, а також про визнання недійсною вказаної постанови.

Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що станом на час винесення оскаржуваної постанови ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області від 12.07.2017, якою було зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 39484140, розстрочка виконання рішення суду, раніше надана господарським судом на підставі ухвали від 12.10.2015, вичерпала свою дію. Зважаючи на це, на думку місцевого господарського суду, орган ДВС правомірно зупинив виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» із врахуванням положень ч.4 ст. 34 цього Закону.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на те, що суд першої інстанції надав неправильну правову оцінку положенням ч.4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавче провадження з підстави, передбаченої п. 10 ч. 1 цієї статті, не зупиняється в частині стягнення заборгованості раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі, згідно з рішенням суду.

На думку скаржника, оскільки ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2015 відповідачу надавалася розстрочка виконання рішення у даній справі строком на 12 місяців в період з 31.10.2015 по 30.09.2016, то у державного виконавця не було підстав для зупинення виконавчого провадження згідно п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач, третя особа та орган ДВС не виконали вимог ухвали суду від 20.10.2017 та не подали відзивів на апеляційну скаргу. Крім того, третьою особою та органом ДВС не було забезпечено в судові засідання явку повноважних представників, хоча вони належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення їм поштового відправлення з ухвалою суду.

В судовому засіданні 14.11.2017 відповідач усно заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Оскільки в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без письмових відзивів, а також за відсутності представників скаржника, третьої особи та органу ДВС.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2013 у даній справі було частково задоволено позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та стягнуто з ОСОБА_3 підприємства (надалі – КП) «Дрогобичтеплоенерго» на користь позивача 5275967, 55 грн. основного боргу, 68907,35 грн. пені, 228799,45 грн. трьох процентів річних, 40246,90 грн. інфляційних нарахувань та 68820, 00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 у даній справі, вищеназване рішення Господарського суду Львівської області було залишено без змін.

23.07.2013 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2013 позивачу був виданий відповідний наказ (а.с. 73, т.6).

27.08.2013 ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області відкрило виконавче провадження ВП №39484140 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 23.07.2013 (а.с. 76, т.6).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2015 у даній справі було розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2013 рівними частинами на 12 місяців на період з 31.10.2015 до 30.09.2016.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що відповідач не погасив вказану заборгованість.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 №152 КП «Дрогобичтеплоенерго» було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (а.с. 154, т.6).

У зв’язку з наведеним, 12.07.2017 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №39484140 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 23.07.2013 у справі 914/1044/13-г на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 62, т.6).

Не погодившись із вказаною постановою органу ДВС, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернувся до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії ДВС (а.с. 57-60, т.6), у якій просив визнати незаконними дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області щодо винесення постанови від 12.07.2017 у виконавчому провадженні №39484140, а також визнати недійсною вказану постанову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Підставою для оскарження постанови ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області від 12.07.2017 ВП № 39484140 є, на думку позивача (стягувача), порушення органом ДВС при винесенні даної постанови п. 10 ч. 1 та ч.4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «ОСОБА_1 України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Як було зазначено вище, КП «Дрогобичтеплоенерго» на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 № 152 було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в розрізі положень ч.4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів наголошує на тому, що станом на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови (12.07.2017), заборгованість відповідача перед позивачем не була ні реструкторизовною, ні відстроченою чи розстроченою за рішенням суду. Той факт, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2015 у справі №914/1044/13-г було розстрочено виконання рішення суду, не має значення при вирішенні скарги на дії органу ДВС, оскільки станом на час винесення оскаржуваної постанови органу ДВС, розстрочка вичерпала свою дію.

Судом встановлено, що: 1) боржник внесений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»; стягувачем у виконавчому провадженні є ПАТ «НАК «Нафтогаз України»; 3) у боржника виникла заборгованість за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року.

З огляду на це, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що посилання позивача (стягувача) на розстрочку виконання рішення, дія якої закінчилася, як на підставу неправомірності застосування до даних правовідносин положень п. 10 ч. 1 та ч.4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковим, тому його скарга на дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області у справі №914/1044/13-г не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що прийнята відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 за скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі № 914/1044/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Л.Л. Давид

суддя Г.Т. Кордюк