Постанова № 70349543, 15.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2017 р. Справа№ 925/862/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Найченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №0708-17 від 07.08.2017 (вх. №09-08.3/6823/17 від 15.08.2017) Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2017

у справі №925/862/17 (суддя - Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест»

до Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК»

про стягнення 4 881 310 грн 10 коп

за участю представників сторін:

від позивача: Якименко І.В., довіреність №1 від 05.01.2017

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» (відповідач у справі) про стягнення 4 733 910,40 грн, сплаченої суми попередньої оплати, та нарахованих на цю суму 61 540,84 грн інфляційних втрат, 31 127,08 грн 3% річних та 54 731,78 грн пені. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 27 січня 2017 року за №84, з яких:,.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч взятих на себе зобов'язань Приватне акціонерне товариство «Украгро НПК» не в повному обсязі поставило товар згідно укладеного договору поставки від 27 січня 2017 року за №84, вартість якого була повністю сплачена позивачем, а тому відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» просить суд стягнути на його користь сплачений аванс, пеню, нараховану згідно умов договору за прострочення строків поставки товару, та нараховані на суму авансу інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2017 позов задоволено частково. Стягнуто ПрАТ «Украгро НПК» на користь ТОВ «Інтерагроінвест» - 4 733910,40 грн. - попередньої оплати, 54 731,78 грн. пені та 71 828,48 грн. витрат на сплату судового збору. В решта позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, доведеність обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару, що є підставою для повернення сплаченої позивачем суми авансу. Судом також встановлено правомірність нарахування позивачем пені за порушення строків поставки товару, враховуючи, що така міра відповідальності постачальника передбачена сторонами в укладеному договорі поставки. При цьому, місцевий господарський суд відмовив у стягненні інфляційних втрат та 3% річних, мотивуючи це тим, що повернення суми авансового платежу не є грошовим зобов'язанням, прострочення якого допустив відповідач, а тому на суму авансу не можуть бути нараховані інфляційні втрати та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - ПАТ «Украгро НПК», подав апеляційну скаргу №0708-17 від 07.08.2017 (вх. №09-08.3/6823/17 від 15.08.2017), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2017 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач стверджує, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про існування підстав для стягнення суми авансового платежу та пені за не поставку товару. Апелянт стверджує, що листами, які були направлені позивачем, останній відмовився від договору в односторонньому порядку та фактично змінив умови щодо ціни товару, а тому слід вважати, що зобов'язання сторін, зокрема постачальника в поставці товару припинились, а тому безпідставно вимагати повернення суми авансу, який, як стверджує апелянт, становить ціну товару, який вже переданий позивачу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2017 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.09.2017.

Згідно Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017 у зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. на лікарняному для розгляду справи №925/862/17 визначено колегію судді в у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 справу №925/862/17 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів.

20.09.2017 від позивача надійшов відзив (вх. №09-11/17688/17) на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Інтерагроінвест» заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, просить рішення Господарського суду Черкаської області залишити без змін.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 20.09.2017 представників відповідача ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 розгляд справи був відкладений на 04.10.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у зв'язку з неявкою представників апелянта у судове засідання та враховуючи подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи був відкладений на 01.11.2017.

30.10.2017 до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх. №09-11/20188/17), в яких відповідач, посилаючись на постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду цивільних справ, стверджує про відсутність у позивача підстави стягнення попередньої оплати по зобов'язанням, що були припинені позивачем.

Згідно Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2017 у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному для розгляду справи №925/862/17 визначено колегію судді в у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 справу №925/862/17 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів.

У зв'язку із зміною складу колегії суддів та у зв'язку з неявкою у судове засідання 01.11.2017 представників апелянта, розгляд справи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України був відкладений на 15.11.2017.

Представник позивача у справі у судовому засіданні 15.11.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2017 законним та обґрунтованим, а тому стверджує про відсутність підстав для його зміни чи скасування.

Представники апелянта у судове засідання в черговий раз не з'явились, про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи учасники провадження були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, такими обставинами є нез'явлення в засідання представників сторін. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею з урахуванням обставин справи та можливості розгляду справи за відсутності представника.

Беручи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги, а також те, що участь представників учасників в засіданні суду є правом, а не обов'язком особи, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а також закінчення встановленого ст. 102 ГПК України строку на розгляд апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників апелянта, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

27.01.2017 між Приватним акціонерним товариством «Украгро НПК» (постачальник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (покупець за договором, позивач у справі) було укладено договір поставки за №84, згідно з п. 1.1.-1.2. якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлені договором строки покупцеві КАС-32 в кількості 750 тонн на загальну суму 6 060 000,00 грн, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений до 03 лютого 2017 року.

Поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором постачальника в період до 10 квітня 2017 року. Постачальник самостійно визначає дату кожної окремої партії товару в межах періоду поставки (п. 3.3. договору).

Як вбачається з представлених сторонами документів, відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату товару №Ж84 від 27 січня 2017 року.

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач 02 лютого 2017 року повністю сплачено 6 060 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, що підтверджується копією платіжного доручення від 02 лютого 2017 року №284.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції відповідачем було поставлено товар лише на суму 1 326 089 грн. 60 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (а.с. 15-27).

У зв'язку з тим, що в строк, який встановлений у договорі, а саме до 10.04.2017 відповідач не здійснив в повному обсязі поставку товару, 27.04.2017 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу, в якій повідомив про відмову від договору поставки від 27 січня 2017 року в частині непоставленого товару в кількості 585 тонн 880 кг на суму 4 733 910,40 грн та вимагав повернути зазначену суму коштів.

В подальшому 12 травня 2017 року позивачем було направлено відповідачу повторну вимогу про повернення коштів.

Однак відповідач зобов'язання щодо поставки товару на даний час не виконав, попередню оплату не повернув, що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець, зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Тобто цивільне законодавство чітко визначає способи захисту цивільних прав покупця в разі недопоставки товару чи відсутності його передачі у встановлений строк.

Колегія суддів зазначає, що доказів поставки товару у визначені договором строки відповідач не надав, доказів повернення на вимогу покупця суми попередньої оплати матеріали справи також не містять, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає правомірною вимогу позивача про повернення суми попередньої оплати в частині непоставленого товару.

Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що, позивач, направивши відповідачеві листи в односторонньому порядку розірвав договір, з огляду на наступне.

Згідно з ч.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним із правових наслідків порушення зобов'язання визначено припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Дійсно, статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Однак, виходячи з системного аналізу змісту ст.ст. 525, 611, 612, 615, 651 ЦК України не слід ототожнювати відмову кредитора від прийняття виконання зобов'язання, простроченого боржником, та односторонню відмову від договору (зобов'язання), право на яку у сторони договору виникає лише в разі встановлення такого права договором або законом та за умов порушення зобов'язання іншою стороною.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору поставки, він не містить жодних положень щодо надання покупцю права на односторонню відмову від договору.

Разом з тим, ч. 1 ст. 665 ЦК України прямо встановлено право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати проданий товар.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що дана стаття встановлює правові наслідки відмови продавця передати проданий товар. При цьому під відмовою продавця передати товар слід розуміти невиконання ним дій із передачі товару у строки та на умовах, передбачених договором, тобто мова йде лише про випадки відмови передачі товару в цілому. Якщо продавець відмовився передати частину товару, застосуванню підлягає ст. 670 ЦК України, згідно якої якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений,- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Тобто, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що у випадку, якщо постачальник передав покупцеві мешу кількість товару, то наслідком такого порушення з урахуванням ст. ст. 670, 693, 612 ЦК України є за вибором покупця відмова від прийняття подальшого виконання та вимога повернення сплаченої вартості товару, який не переданий покупцеві, а не відмова від договору та його розірвання в односторонньому порядку.

Наявний у справі лист ТОВ «Інтерагроінвест» (а.с.177 том 1), яким постачальника було повідомлено про втрату у покупця інтересу до подальшого виконання зобов'язання в натурі згідно договору поставки та запропоновано контрагенту повернути суму проведеної попередньої оплати за продукцію, містить посилання на ст. 693 ЦК України, а тому не є доказом односторонньої відмови ТОВ «Інтерагроінвест» від договору поставки від 27.01.2017 №84 в розумінні ч.1 ст.615 та ч.3 ст. 651 ЦК України. Зміст вказаного листа передусім узгоджується з нормою ч.2 ст. 693 ЦК України, згідно якої покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції та в апеляційному господарському суді, відповідач всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України, не довів факту належного виконання зобов'язання щодо поставки товару, а відтак колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок Господарського суду Черкаської області про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «Украгро НПК» попередньої оплати в розмірі 4 733 910,40 грн.

Окрім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 31 127,08 грн - 3% річних та 61 540,84 грн інфляційних втрат, які нараховані на суму попередньої оплати.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з безпідставністю нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму попередньої оплати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України).

Водночас, умовами договору, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено.

Пунктом 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» надано роз'яснення, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач згідно умов договору заявив вимогу про стягнення з відповідача 29 181 грн. 42 коп. пені, нарахованої за період з 01.07.2015р. по 20.09.2016р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 5.1. договору поставки у випадку несвоєчасної поставки товару покупцю, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів ст. ст. 216, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 549, 6, 627 ЦК України, враховуючи свободу сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов, сторонами правомірно визначено відповідальність постачальника за не поставку товару у вигляді неустойки та встановлено її розмір в межах подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи доведений позивачем та не спростований відповідачем факт невиконання ПрАТ «Украгро НПК» свого зобов'язання з поставки товару, суд апеляційної інстанції зазначає, що у позивача, починаючи з 11.04.2017 (з наступного дня після останнього дня строку поставки товару) виникло право нарахування пені.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта про неможливість стягнення пені, у зв'язку з тим, що позивач в односторонньому порядку відмовився від договору. Оскільки, як зазначалось вище, позивач згідно приписів ст. ст. 670, 693 ЦК України скористався правом та відмовився від прийняття подальшого виконання договору та скористався правом вимоги повернення сплаченої суми попередньої оплати. При цьому слід зауважити, що право на відмову від подальшого виконання договору, так право на односторонню відмову від договору, яке закріплено у ст. 665 ЦК України, є наслідком вчинення другою стороною (в даному випадку відповідачем) порушення договірного зобов'язання.

За загальним принципами цивільного законодавства сторона несе відповідальність за порушення, які сталися під час дії договору.

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідач допустив порушення свого зобов'язання саме в період дії договору, то застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені за таке порушення є правомірним.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 54 731,78 грн. 78 пені за період з 11 квітня 2017 року по 26 квітня 2017 року на суму непоставленого товару.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично вірним, а тому з огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 54 731,78 грн пені підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2017 у справі №925/862/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2017 у справі №925/862/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2017 у справі №925/862/17 залишити без змін.

3. Справу №925/862/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська