Постанова № 70349460, 16.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2017 року Справа № 904/7101/17 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Іванова О.Г., Антоніка С.Г. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15 листопада 2017 року)

при секретарі: Логвіненко І.Г.

За участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, посвідчення № 017866 від 19.06.2013 р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 Малоолександрівський сільський голова Верхньодніпровського району, посвідчення № С-3/12 від 11.04.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 , довіреність б/н від 26.06.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агрофірма Чумак» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2017 року у справі № 904/7101/17

за позовом Керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади Малоолександрівської сільської ради, с. Малоолепксандрівка, Верхньодніпровський район Дніпропетровської області

до Фермерського господарства «Агрофірма Чумак», м. Верхівцеве Верхньодніпровський район Дніпропетровської області

про зобов’язання повернути транспортний засіб

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст.ст.85,99,105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2017 року позовні вимоги керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади Малоолександрівської сільської ради – задоволено.

Суд зобов’язав Фермерське господарство "АГРОФІРМА ЧУМАК" виконати п.п. 3.3. Договору № 1 від 09.03.2009 р. про відповідальне зберігання автотранспортного засобу (автобусу КАВЗ - 327003) шляхом повернення територіальній громаді в особі Малоолександрівської сільської ради автотранспортний засіб автобус "КАВЗ" 327003, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 7492,30 грн. (сім тисяч чотириста дев’яносто дві грн. 30 коп.) в стані, в якому він прийнятий на зберігання, у зв’язку з чим припинити зобов’язання за Договором від 09 березня 2009року про відповідальне зберігання автотранспортного засобу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – Фермерське господарство « Агрофірма Чумак», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з’ясування обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав доведеними, неправильне застосування норм процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що суд не надав оцінку тому, що копії документів, у тому числі реєстраційних, наданих позивачем, не співпадають один з одним та з договором, оскільки номери моделі транспортного засобу відрізняються, що не надає можливості їх ідентифікувати.

Крім того, апелянт посилається на те, що позивачем не надано доказів належності предмету зберігання Малоолександрівській сільській раді, не з’ясовано, чи мав він повноваження на укладання договору зберігання, чи наявний у відповідача транспортний засіб, щодо якого виник спір.

На думку апелянта, позивач не надав доказів свого звернення до відповідача із вимогою про повернення транспортного засобу, а прокурором не наведено належних обґрунтувань щодо наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2017 року прийнято апеляційну скаргу до провадження колегією суддів у складі головуючого судді та доповідача: Березкіна О.В. (доповідач), судді –Іванов О.Г., Дармін М.О. Розгляд справи призначено на 19 жовтня 2017року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19жовтня 2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 16 листопада 2017 рік на 10:20 годин, колегією суддів у складі головуючого судді та доповідача: Березкіна О.В. (доповідач), судді –Іванов О.Г., Дармін М.О.

У зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О., за розпорядженням керівника апарату суду від 15 листопада 2017року, проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №904/7101/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді – Іванов О.Г., Антонік С.Г.

В судовому засіданні представник апелянта – Фермерського господарства «Агрофірма Чумак», підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та залишити позовну заяву без розгляду. Крім того, відповідач заявив про неможливість виконання рішення суду у зв’язку із відсутністю транспортного засобу.

Представники прокурора та територіальної громади Малоолександрівської сільської ради в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 09 березня 2009 року між Малоолександрівською сільською радою (далі - замовник) та Фермерським господарством "АГРОФІРМА ЧУМАК" (далі - виконавець) укладено Договір про відповідальне зберігання автотранспортного засобу (автобусу КАВЗ -327003), балансова вартість якого складає 7494 грн., за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по відповідальному зберіганню автотранспортного засобу - автобусу КАВЗ -327003, 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер шасі 1297605, двигун №1297605.

Відповідно до п. 2.1 Договору, замовник надає виконавцю Акт приймання-передачі, у якому зазначається опис та загальна вартість наданого Виконавцю автотранспортного засобу зазначеного в п.1.1 цього договору, чим підтверджується передача замовником автотранспортного засобу на відповідальне зберігання.

Виконавець зобов'язаний підписати Акт прийому-передачі, чим підтверджується безоплатний прийом виконавцем на відповідальне зберігання автотранспортного засобу.

Відповідно до п. 3.3 Договору, виконавець зобов'язаний на першу вимогу замовника повернути автотранспортний засіб, навіть коли строк договору на його зберігання не закінчився.

За умовами п. 3.4 Договору, виконавець зобов'язаний відшкодувати збитки замовнику за заподіяну шкоду, що привела до пошкодження автотранспортного засобу.

Строк цього договору набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 19 березня 2019 року (п. 8.3 Договору).

Актом прийому-передачі від 09 березня 2009 року, підписаним повноважними представниками сторін, замовник на виконання умов зазначеного вище договору передав виконавцеві на відповідальне зберігання майно, а саме: автотранспортний засіб - автобус КАВЗ -327003, 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер шасі 1297605, двигун №1297605.

Звертаючись до Фермерського господарства "АГРОФІРМА ЧУМАК" із позовом про зобов’язання виконати п.п. 3.3. Договору № 1 від 09.03.2009 р. про відповідальне зберігання автотранспортного засобу шляхом повернення територіальній громаді в особі позивача автотранспортний засіб автобус "КАВЗ" 327003, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 7492,30 грн. в стані, в якому він прийнятий на зберігання, у зв’язку з чим припинити зобов’язання за Договором від 09 березня 2009 року про відповідальне зберігання автотранспортного засобу, позивач - керівник Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади Малоолександрівської сільської ради посилався на те, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо повернення майна, прийнятого на зберігання на вимогу позивача – Малоолександрівської сільської ради.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо повернення автотранспортного засобу - автобусу КАВЗ 327003, втім, вимоги щодо повернення автобусу відповідачем не виконано, жодних дій на повернення вказаного майна не здійснено, а тому відповідачем порушено умови Договору щодо повернення взятого на зберігання майна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3 і 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір, є договором зберігання.

Відповідно до присів ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з приписами ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач декілька разів – 29 березня 2017 року, 29 липня 2017 року та 4 червня 2017 року звертався до відповідача із вимогою про повернення Малоолександрівській сільській раді предмету зберігання ( а.с. 27-29), які залишились невиконаними.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. При цьому, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, як зазначено в ст. 599 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідачем порушено умови Договору щодо повернення взятого на зберігання майна, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та зобов’язання відповідача повернути позивачу майно, передане відповідно до Договору № 1 від 09 березня 2009 року про відповідальне зберігання автотранспортного засобу (автобусу КАВЗ - 327003).

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на неповне з’ясування судом обставин справи з огляду на не співпадання номерів спірного транспортного засобу, зазначених у різних документах, з огляду на наступне.

Так, згідно протоколу збору співвласників майнових паїв КСП імені Фрунзе Верхньодніпровського району від 20 березня 2001року № 2, затверджені списки майна для виділення його в натурі для погашення кредиторської заборгованості сільськогосподарського підприємства, майна соціальної сфери, майна пайового фонду, майна, яке не підлягає розділу між пайовиками ( а.с. 13).

Додатком № 2 затверджено перелік майна, що знаходиться у спільній частковій власності ( майно соціальної сфери згідно рішення зборів від 20 березня 2001 року), серед якого у п. 1 зазначено автобус КАВЗ 32750 держ. номер 59-90ДНТ, 1991 року вартістю 7492 грн. ( а.с. 16).

Листом від 16 серпня 2001 року на адресу Дніпродзержинського МРЕВ, Верхньодніпровська районна рада повідомила про відсутність заперечень проти придбання Малоолександрівською сільською радою автобуса марки КАВЗ-32750 державний номер 59-90 ДНТ, який раніше належав КСП імені Фрунзе, і як майно соціальної сфери переданий у власність сільській раді відповідно до Указу Президента ( а.с. 17).

Рішенням Малоолександрівської сільської ради від 29 грудня 2001року № 120-18/ХХІІІ до комунальної власності Малоолександрівської територіальної громади прийнято автобус "КАВЗ" 327003, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 7492,30 грн.

Як вбачається з технічного паспорту авто-мототранспорту ВР № 017342, за колгоспом «Фрунзе» Верхньодніпровського сільськогосподарського союзу зареєстрований транспортний засіб з номерним знаком 5989ДНТ. – автобус КАВЗ-327103, випуск 1991 року, шасі 1297605,номер двигуна – 22900 (а.с. 21)

21 червня 1991 року МРЄО Д/Дз зареєстровані зміни номерного знаку автобусу КАВЗ-327003, 1991 року випуску, номер шасі 1297605,номер двигуна – 22900, за номером 5990ДНТ ( а.с. 20).

Таким чином, дійсно вбачається зазначення різних номерних знаків: 5989 ДНТ, та моделі автобуса: КАВЗ- 327103 та КАВЗ - 32750

Проте, колегія суддів не вважає, що такі розбіжності не дозволяють ідентифікувати предмет зберігання з огляду на те, що до технічного паспорту на автобус вносились зміни, а саме - змінився номерний знак, про що зазначено вище та підтверджено відповідними доказами, а не співпадання моделі автобуса - 327103 та 32750 не свідчать про те, що це різне майно за наявності інших ідентифікуючих ознак.

Так, ідентифікаційний номер транспортного засобу (англ. Vehicle identification number, VIN) — це унікальний код транспортного засобу, який складається з 17 символів. Структура кода заснована на стандартах ISO 3779-1983 и ISO 3780., а ідентифікаційні номера наносяться на невід’ємних складових кузова або шасі та на спеціально виготовлених номерних таблицях.

Як вбачається з матеріалів справи, шасі автомобіля мають ті самі номери: шасі № 1297605, які зазначені як у техпаспорті на автобус, так і в договорі зберігання і акті приймання на зберігання майна, що спростовує доводи відповідача

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав жодного доказу, який би спростував той факт, що майно, передане йому на зберігання за договором, є іншим майном.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про відсутність транспортного засобу, що на думку апелянта підтверджується його листом на адресу позивача від 04 вересня2017 року.

Так, апелянт надав суду апеляційної інстанції копію означеного листа, з якого вбачається, що він повідомляє позивача про відсутність предмету зберігання та пропонує йому надати взамін втраченого транспортного засобу - аналогічний.

Проте, колегія суддів вважає, що означений лист не є доказом втрати переданого на зберігання майна з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду позову про повернення транспортного засобу, переданого на зберігання відповідачу, відповідач жодного разу не заперечив факт існування предмету зберігання та його фізичну наявність.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався лише на неспівпадіння цифр у реєстраційних документах на транспортний засіб та відсутність підстав для представництва інтересів сільської ради у прокурора, і такі ж доводи відповідач наводив у апеляційній скарзі.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідач не надав жодного доказу, як то – виклик представника позивача для сумісного огляду та фіксування стану транспортного засобу, складання сумісного з позивачем, або представником МРЄО акту перевірки стану предмету зберігання, а тому не приймає у якості доказу відсутності предмету зберігання означений лист відповідача.

Посилання апелянта на відсутність у прокурора повноважень для звернення до суду у зв’язку із неналежним обґрунтуванням підстав для представництва, є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначні законом.

Згідно із ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави або органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява за коментованою статтею є підставою для порушення справи у господарському суді.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В даному випадку таким органом виступає Малоолександрівська сільська рада, оскільки Законом України "Про місцеве самоврядування" визначено, що основні напрямки діяльності територіальних громад, органів місцевого самоврядування по вирішенню завдань місцевого самоврядування є, у тому числі, володіння, використання і управління комунальною власністю, захист прав місцевого самоврядування.

Інтереси держави у пред'явленні Жовтоводською місцевою прокуратурою позову полягають в забезпеченні збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективність управління комунальною власністю і використання фінансових ресурсів є одним із пріоритетів місцевого самоврядування, а тому невикористання належного майна, використання не за цільовим призначенням позбавляє орган можливості отримання прибутку та витрачання коштів на реалізацію соціальних програм.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою про повернення предмету зберігання, після чого відбулось звернення до Верхньодніпровського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури у Дніпропетровській області для здійснення представництва інтересів сільської ради ( а.с. 26,27).

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд першої інстанції всебічно, повно, об’єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без зміни.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агрофірма Чумак» – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2017 року у справі № 904/7101/17- залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 листопада 2017 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя С.Г.Антонік