Рішення № 70348410, 15.11.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2017 р.Справа № 916/2194/17

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"; в особі, якою є Філія "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України";

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД"

про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язань за договором 517104 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД"

до відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Філія "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про розірвання договору поставки

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 - по довіреності № б/н від 14.03.2017р.;

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_2 - по довіреності № 2358 від 05.09.2017р.;

Суть спору: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"; в особі, якою є Філія "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язань за договором в сумі 517104 грн., з яких 373464грн. - пеня та 143640грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2017р. порушено провадження по справі №916/2194/17 та призначено до розгляду на 27.09.2017р.

25.09.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Філія "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про розірвання договору поставки.

Відповідно до ст. 60 ГПК України, ухвалою суду від 26.09.2017р. зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду.

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 15.11.2017р. первісні позовні вимоги визнав в повному обсязі, але просить суд розстрочити виконання рішення відповідно до графіку:

20 000грн. не пізніше 28 лютого 2018року;

30 000грн. не пізніше 31 травня 2018року;

155 701грн. не пізніше 31 липня 2018року;

155 701грн. не пізніше 30 вересня 2018року;

155 702грн. не пізніше 25 грудня 2018року.

Представник позивача за первісним позовом проти надання розстрочки виконання рішення не заперечує.

15.11.2017р. до Господарського суду надійшла заява про відмову позивача по зустрічному позову від зустрічного позову.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до положень ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, суд приймає відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" від зустрічної позовної заяви до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Філія "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про розірвання договору поставки, в звязку з чим провадження за зустрічним позовом у справі № 916/2194/17 підлягає припиненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.11.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

За результатами відкритих торгів державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» було укладено з переможцем торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю «Марко Лтд» (далі - ТОВ «Марко Лтд») договір № 274-В- ФДЛ-16 від 14.11.2016 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 цього Договору ТОВ «Марко ЛТД» (Постачальник) зобовязався поставити ДП «АМПУ» в особі філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ» (Покупець) товари, зазначені у п. 1.2. договору (далі - товар), а Покупець зобовязався прийняти та оплатити такі

товари.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна та вартість товару визначені у Специфікації (додаток № 1), що є невідємною

частиною цього Договору.

Згідно Додатку № 1 до Договору найменування товару - блок циліндрів чотирьохциліндрового дизельного двигуна потужністю 250 kW, у кількості 2 шт.

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили ціну договору у розмірі 1 710 000,00 грн. без ПДВ, крім того сума ПДВ 342 000,00 грн., всього ціна Договору 2 052 000,00 грн. з ПДВ.

Розділом 4 Договору сторони узгодили порядок здійснення оплати за договором.

Відповідно до п. 4.1 договору аванси (попередня оплата) не здійснюється.

Згідно п. 4.2. оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Покупцем належним чином оформленого рахунку на оплату та за умови і в обсягах (вартості) фактично здійсненої поставки, підтвердженої належним чином оформленою видатковою накладною.

Згідно з п. 5.1 договору поставка товару здійснюється на підставі замовлення Покупця на умовах DDP відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) «ІНКОТЕРМС-2000» із покладенням на постачальника додаткового обовязку розвантаження товару та обовязку нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту підписання Сторонами видаткової накладної. Разом із товаром Постачальник надає Покупцю документи (оригінали або належним чином завірені Постачальником копії), що підтверджують якість товару відповідно до вимог цього Договору та законодавства України.

Пунктом 5.2. Договору встановлено строк поставки товару: до 30 грудня 2016 р. (з правом дострокової поставки) з дня отримання письмового замовлення Покупця на поставку Товару.

Згідно з п. 5.3. Договору місце поставки товару: Україна, 68607, м. Ізмаїл, ПрАТ «Дунайсудноремонт», Одеська обл., вул. Судноремонтників, 1, борт самовідвізного землесоса «Тилигульський».

Відповідно до п. 6.3.1. договору Постачальник зобовязаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що за порушення строків поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, поставка якого прострочена, за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Листом від 05.12.2016 № 5523 у відповідності до п. 5.1. Договору Позивач здійснив письмове замовлення на поставку товару.

Отже, відповідно до умов Договору (п. 5.2.) відповідач зобовязаний був поставити товар не пізніше 30.12.2016.

Листом від 22.12.2016 № 2244 відповідач повідомив, що поставка блоків циліндрів очікується до 30.12.2016.

Однак, Відповідач поставку товару не здійснив.

Відповідно до п. 7.2 договору за прострочення виконання зобовязання відповідачу станом на 30.06.2017 була нарахована неустойка: пеня на суму 373 464,00 грн., штраф на суму 143640 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обовязку позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача пеня на суму 373 464,00 грн., штраф на суму 143640 грн. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено невиконання відповідачем умов договору по поставці товару.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що за порушення строків поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, поставка якого прострочена, за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад ЗО (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

В зв'язку з порушенням строків поставки товару, відповідачу позивачем на суму заборгованості нарахована пеня на суму 373 464,00 грн. та штраф на суму 143640 грн..

Наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав але позовні вимоги визнав в повному обсязі та просить суд розстрочити виконання рішення відповідно до вищезазначеному графіку.

Що стосується заяви відповідача про розстрочку сплати бору, яке викладене у відзиві на позов то суд зазначає наступне.

Пунтком 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено право суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом п. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Згідно з п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Суд, розглянувши заяву ТОВ «Марко ЛТД» доходить висновку про задоволення заяви про надання розстрочи виконання рішення суду.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобовязань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданих позивачем по первісному позову розрахунків сум заявлених до стягнення, позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 517104 грн., з яких 373464грн. - пеня та 143640грн. - штраф., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню з урахуванням розстрочки виконання рішення відповідно графіку: 20 000грн. до 28 лютого 2018року; 30 000грн. до 31 травня 2018року;

155 701грн. не пізніше 31 липня 2018року;

155 701грн. не пізніше 30 вересня 2018року;

155 702грн. не пізніше 25 грудня 2018року.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 7756,56 грн.

Керуючись п. 4 ст. 80, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" (65031, м. Одеса, вул. Проценка, 23/5; код ЄДРПОУ: 30284125) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі, якою є Філія "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27; код ЄДРПОУ: 38728507) пеню в сумі 373464грн. та штраф в сумі 143640грн. з урахуванням розстрочки виконання рішення відповідно графіку:

20 000грн. до 28 лютого 2018року;

30 000грн. до 31 травня 2018року;

155 701грн. до 31 липня 2018року;

155 701грн. до 30 вересня 2018року;

155 702грн. до 25 грудня 2018року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" (65031, м. Одеса, вул. Проценка, 23/5; код ЄДРПОУ: 30284125) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі, якою є Філія "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27; код ЄДРПОУ: 38728507) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7756,56 грн.

4. Провадження за зустрічним позовом-припинити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов