Рішення № 70348384, 14.11.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 915/1096/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична (Чигрина), 159); ідентифікаційний код 05410263)

до відповідача: Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107; ідентифікаційний код 34889877)

про: стягнення 8387,81 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 04/1312 від 30.12.2016,

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 7/12 від 21.02.2017.

Суть спору:

18 жовтня 2017 року позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № МК007-СЛ-17961-1017 від 18.10.2017, в якій просить стягнути з Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз заборгованість в розмірі 8387,81 грн., з яких: 6606,93 грн. сума основного боргу, 1067,39 грн. пеня, 136,93 грн. 3% річних, 576,56 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: заяви-приєднанні № 09420YOPODSB017 від 01.01.2017, умов типового договору розподілу природного газу; актів наданих послуг з розподілу природного газу № МКП00002491 від 31.01.2017, № МКП00004989 від 28.02.2017, № МКП00007243 від 31.03.2017, № МКП00008472 від 30.04.2017 (на загальну суму 31805,68 грн.); часткової сплати відповідачем суми заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 25198,75 грн.; норм статей 11, 509, 525, 526, 530, 258, 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 232 Господарського кодексу України, та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобовязань щодо оплати послуг з розподілу природного газу.

Відповідач у відзиві № 7-2.1/7-24-164 від 09.11.2017 не заперечує наявність заборгованості за спожитий газ в розмірі 6606,93 грн., у звязку з чим просить задовольнити позов ПАТ Миколаївгаз і стягнути з ГТУЮ у Миколаївській області 8387,81 грн.

14.11.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2015 року Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 було затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі Кодекс ГРС), який набрав чинності 27.11.2015.

Пунктом 1 глави 1 розділу VІ Кодексу ГРС передбачено, що субєкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи (далі Оператор ГРМ) суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу (п. 4 гл. 1 Р. І Кодексу ГРМ).

Відповідно до п. п. 1, 3, 4, 7 гл. 3 Р. VІ Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Позивачем, як Оператором ГРМ, від відповідача, як споживача природного газу, було отримано таку заяву-приєднання № 09420YOPODSB017 від 01.01.2017 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) з урахуванням підписаних обома сторонами Додатків 4 до Типового договору розподілу природного газу, які додаються до заяви-приєднання № 09420YOPODSB017 від 01.01.2017 «Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача» із вказівкою адрес обєктів у кількості 17 одиниць.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2498 було затверджено Типовий договір розподілу природного газу.

Пунктом 1.1 Типового договору розподілу природного газу (далі Договір) передбачено, що він є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено його предмет згідно якого Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по відповідачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором (п. 5.2 Договору).

Розділом 6 Договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Постановою НКРЕКП від 15.12.2016 № 2300 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24 березня 2016 року № 441 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ «Миколаївгаз»" з 1 січня 2017 року для позивача встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 876,60 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ).

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого природного газу.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно приписам ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В січні-квітні 2017 року позивачем відповідачу було надано послуги з розподілу 36,283 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 31805,68 грн., згідно актів наданих послуг з розподілу природного газу № МКП00002491 від 31.01.2017, № МКП00004989 від 28.02.2017, № МКП00007243 від 31.03.2017, № МКП00008472 від 30.04.2017.

Згідно положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до змісту ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статей 34, 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За інформацією позивача, відповідачем зобов'язання за типовим договором розподілу природного газу були виконані частково в розмірі 25198,75 грн., що підтверджується реєстром руху грошових коштів за період з 01.01.2017 по 30.09.2017.

Однак, станом на момент звернення позивача до суду, заборгованість у повному обсязі так і не була сплачена.

Відповідач не надав суду докази, які спростовують доводи позивача та свідчать про сумлінне (вчасне та повне) виконання взятих на себе грошових зобовязань за типовим договором розподілу природного газу.

Навпаки, як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідач визнає заборгованість в сумі 6606,93 грн. за отримані від позивача послуги з розподілу природного газу.

Таким чином, суд погоджується з позивачем стосовно наявності перед ним у відповідача по типовому договору розподілу природного газу заборгованості на суму 6606,93 грн., розмір якої є обґрунтованим, доведеним та підлягає задоволенню.

Згідно норм ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до п. 8.1, 8.2 Розділу VIII Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Беручи до уваги наведені норми, наявну прострочену заборгованість відповідача перед позивачем, останній по даній справі має законне право на стягнення з боржника неустойки.

Отже, перевіривши нараховану позивачем до стягнення з боржника пеню в розмірі 1067,39 грн. за період з 10.02.2017 по 13.10.2017, суд дійшов висновку, що вказані вимоги також підлягають задоволенню.

Встановивши факт прострочення відповідачем виконання по даній справі зобовязань по оплаті отриманого природного газу, суд погоджується з правом позивача на застосування до спірних відносин правил ст. 625 ЦК України, згідно яких боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки грошових втрат, заявлених кредитором до стягнення з боржника по даній справі, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 136,93 грн. за період з 10.02.2017 по 13.10.2017, а також суми інфляційних втрат в розмірі 576,56 грн. за період з лютого по вересень 2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107; ідентифікаційний код 34889877) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична (Чигрина), 159); ідентифікаційний код 05410263) заборгованість в розмірі 8387,81 грн., з яких: 6606,93 грн. сума основного боргу, 1067,39 грн. пеня, 136,93 грн. 3% річних, 576,56 грн. інфляційні втрати; та судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 20 листопада 2017 року.

СуддяО.Г. Смородінова