Рішення № 70348069, 09.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017Справа № 910/15399/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маліал"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 121 796, 40 грн.

за участю представників:

від позивача:Василенко Л. М. - представник за довіреністю № 1 від 01.09.2017 від відповідача:Ярема Ю.Ю. - представник за довіреністю б/н від 01.11.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маліал" (далі - ТОВ "Маліал", позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення 119 154,46 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ "Маліал" обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № ПР/БМЕС-17451/НЮ від 12.05.2017 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Маліал" просило суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 113 848,80 грн., пеню у сумі 3 275,10 грн., відсотки за користування чужими коштами згідно зі ст. 536 ЦК України в сумі 1 637,55 грн. та 3 % річних в сумі 393,01 грн., а всього - 119 154,46 грн.

У подальшому позивач неодноразово змінював позовні вимоги. Зокрема, у заяві про доповнення позовних вимог від 25.09.2017 р., яка надійшла до суду до початку розгляду справи по суті - 05.10.2017 р. Вказану заяву суд розцінив як заяву про зміну предмету позову відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та прийняв її до розгляду. У ній позивач просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 113 848,80 грн., пеню у сумі 7 096,05 грн., 3 % річних у сумі 851,53 грн., що разом складає 121 796, 40 грн.

Також 02.11.2017 р. позивач подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої останнім додатково заявлено інфляційні збитки у розмірі 2 392,87 грн. Проте, суд цю заяву долучив до матеріалів справи та залишив без розгляду, оскільки вона була подана позивачем після початку розгляду справи по суті, а відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 заява про зміну позовних вимог може бути заявлена до початку розгляду справи по суті.

Отже, суд здійснює розгляд позовних вимог, викладених у заяві ТОВ "Маліал" від 25.09.2017 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив в частині нарахування штрафних санкцій та відсотків за користування чужими грошовими коштами, просив відмовити в цій частині або зменшити суму пені. Також зазначив, що договір був укладений від імені ПАТ "Українська залізниця" Регіональною філією «Придніпровська залізниця», правонаступником якої є Філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», тому саме дана філія є зобов'язаною перед позивачем за договором поставки № ПР/БМЕС-17451/НЮ від 12.05.2017 р.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 12.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маліал" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - покупець) був укладений договір № ПР/БМЕС-17451/НЮ від 12.05.2017 р. (далі - договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцю профілі для армування згідно зі специфікацією № 1 (п. 1.1 договору поставки).

Товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної обома сторонами договору та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином (п.п. 4.1, 4.2 договору поставки).

Відповідно до п. 5.2 загальна сума договору складає 113 848,80 грн. з урахуванням ПДВ та зазначається у звіті здійснення процедури торгів.

Згідно з п. 6.1 договору постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації № 1 (додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється у порядку 100 % перерахування грощових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.3 договору поставки).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання видаткової накладної обома сторонами договору та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином.

Відповідно до п. 9.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість поставленого товару у відповідності до розділу 6 даного договору.

Пунктом 14.1 договору сторони передбачили, що термін дії договору встановлений з моменту його підписання і до 30.12.2017 р.

Специфікацією № 1 до договору поставки сторони погодили найменування товару, його кількість та ціну, яка становить у загальній сумі 113 848,80 грн.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар загальною вартістю 113 848,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № М-00000031 від 24.05.2017 р., актом приймання-передачі товару № М-00000031 від 24.05.2017 р., товарно-транспортною накладною № 24/05/31 від 24.05.2017 р., рахунком-фактурою № М-033 від 24.05.2017 р.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав та поставлений позивачем товар не оплатив. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за договором поставки № ПР/БМЕС-17451/НЮ від 12.05.2017 р. в розмірі 113 848,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Суд звертає увагу, що саме ПАТ "Українська залізниця" є стороною договору № ПР/БМЕС-17451/НЮ від 12.05.2017 р., а тому саме вона, як юридична особа, що наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю у відповідності до ст. 96 ЦК України, самостійно відповідає за зобов'язаннями перед контрагентами з оплати поставленого товару позивачем, а не її структурний підрозділ.

У судовому засіданні, відповідач - ПАТ "Українська залізниця" доказів, які б підтверджували оплату ним вартості поставленого товару у сумі 113 848,80 або спростовували доводи позивача суду не надав, тому суд дійшов висновку про те, що вимоги ТОВ "Маліал" в частині стягнення з ПАТ "Українська залізниця" основного боргу у сумі 113 848,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 7 096,05 грн., нараховану у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 10.2 договору покупець за даним договором несе таку відповідальність: у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Обмеження строку нарахування пені 6-ти місячним строком також передбачено пунктом 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Провівши розрахунок штрафних санкцій на підставі зазначених нормативних актів, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 7 096,05 грн., тобто у сумі, якій просить позивач.

Водночас, розглянувши заяву ПАТ "Українська залізниця" про зменшення суми пені на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, суд відмовляє у її задоволенні з урахуванням наступного.

Так, приймаючи рішення у справі, у суду є право (не обов'язок) на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У даному випадку відповідачем не надано доказів того, що порушення зобов'язання з його боку є виключенням чи випадком, а також доказів того, що відповідач ненавмисно порушив строки виконання грошового зобов'язання за договором поставки № ПР/БМЕС-17451/НЮ від 12.05.2017 р.

Також суд враховує, що сума пені за невчасний перерахунок грошових коштів позивачу не є значно чи надмірно великою, виходячи із загальної суми договору та часу прострочення належної до сплати суми.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від сплати визначеної суми пені, при встановленому та підтвердженому факті прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 851,53 грн., що відповідає розрахунку позивача.

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі задоволення позовних вимог судові витрати за позовом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маліал" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 121 796, 40 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маліал" (49072, місто Дніпро, вул. Марка Озерного, буд. 1-А, ідентифікаційний код 37538490) заборгованість в сумі 113 848 (сто тринадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 80 коп., пеню у сумі 7 096 (сім тисяч дев'яносто шість) грн. 05 грн., 3 % річних у сумі 851 (вісімсот п'ятдесят одна) грн. 53 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 95 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 9 листопада 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 16 листопада 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.