Рішення № 70348009, 07.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017Справа №910/15895/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товарна біржа "Українська енергетична біржа"

про стягнення 60 307,00 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Павлова К. В., представник, довіреність № б/н від 29.11.2016 р.;

Від відповідача: Сікачов С. Ю., представник, довіреність № 42 від 04.09.2017 р.;

Від третьої особи: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 52 972,80 грн. заборгованості, 1 642,16 грн. інфляційної складової боргу, 605,20 грн. трьох відсотків річних, 5 086,84 грн. пені, а також 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року порушено провадження у справі № 910/15895/17, розгляд справи призначено на 12.10.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 відкладено розгляд справи до 31.10.2017 р.

У судовому засіданні 31.10.2017 р. оголошено перерву у справі до 07.10.2017 р.

У судовому засіданні 07.10.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання своїх повноважних представників не направив, у своїх письмових поясненнях від 27.10.2017 р. просив вирішити спір на розсуд суду.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2017 року на Товарній біржі «УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА БІРЖА» по секції «Скраплений газ» відбулися електронні біржові торги № LPG-130417 з продажу газу вуглеводного скрапленого паливного (марки СПБТ, ПТ, БТ згідно ДСТУ 4047-2001).

На електронних біржових торгах № LPG-130417 продавцем скрапленого газу виступив непостійний член біржі (брокерська контора № 170224) - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО УКРАЇНА", який запропонував реалізувати на електронних біржових торгах газ вуглеводний скраплений паливний (марки СПБТ, ПТ, БТ згідно ДСТУ 4047-2001), загальним обсягом 4 650 тонн, ресурс квітня 2017 року.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна», яке є непостійним членом біржі (брокерською конторою №160140) прийняло участь в оголошених електронних біржових торгах та за результатами їх проведення 13.04.2017р. придбало 1 (один) лот (Газ вуглеводневий скраплений паливний СПБТ ДСТУ 4047:2001) з 2 (другої) позиції (найменування родовища: AT «Новокуйбишевська нафтохімічна компанія») обсяг лоту 120 тонн; на умовах поставки: FCA, ст. Куп'янськ (код ст. 430002); терміном поставки: з 14.04.2017р. по 24.04.2017р. Вказаний лот придбаний Позивачем за стартовою ціною - 2 232 000,00 гри.

За результатами проведення торгів між переможцем аукціону ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО УКРАЇНА» (продавець) укладено договір № 03-LPG-130417-2-2 купівлі-продажу газу вуглеводневого скрапленого паливного від 13.04.2017 р. (надалі - договір).

Відповідно до умов договору покупець купує у продавця газ скраплений марки СПБТ, в загальній кількості 120 тон. Ціна за одну тонну газу скрапленого складає 18 600,00 грн., загальна сума купленого товару у продавця складає 2 232 000, 00 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував 18.04.2017 р. на рахунок відповідача передоплату в сумі 2 068 1 44,72 грн. та 52 255,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 4851, 4871 від 18.04.2017р.

Гарантійний внесок в сумі 111 600,00 грн. перерахований покупцем на рахунок біржі був зарахований в загальну суму договору, як оплата покупцем газу скрапленого відповідно до п.5.3. договору.

Згідно залізничній накладній № 44536993 від 19.04.2017 р. на станцію призначення Тернове Південної залізниці 20.04.2017 р. надійшло 2 вагоно-цистерни з газом вуглеводневим зрідженим паливним для комунально-побутового споживання марки СПБТ, виробництва АТ «Новокуйбишевська нафтохімічна компанія» з загальною вагою товару 77 118 кг., з наступними номерами вагонів і зазначеної масою вантажу в кожному вагоні, а саме: 1) в/ц 76696335 з вказаною масою вантажу - 38 559 кг; 2) в/ц 76697085 з вказаною масою вантажу - 38 559 кг. Разом: 77 118 кг.

Товар надійшов у комерційно справних залізничних цистернах, на завантажувальних люках цистерн знаходились не порушені запірно-пломбувальні пристрої (надалі -- ЗПП) з відбитками, відповідними даним, вказаним в залізничній накладній. Даний факт підтверджується актом приймання СВГ № 036 від 26.04.2017 р. та Актом експертизи № ИМ-66 від 26.04.2017 р. Харківської торгово-промислової палати.

Позивач зазначає, що після зважування на залізничних вагах ним було виявлено невідповідність кількості товару за вагою брутто і в цей же день на адресу ТОВ «ГЛУСКО УКРАЇНА» направлено лист № 21/04-3 від 21.04.2017 р. та телеграма за № 102004 182 21/4 1733 від 21.04.2017 р. про недостачу Товару і виклик представника на колективне приймання за кількістю.

У відповідь на лист позивача, 28.02.2017 р. на адресу Товариства надійшов лист за №210417/Ч-1 від 21.04.2017 року від представника ТОВ «ГЛУСКО УКРАЇНА» про приймання товару, відвантаженого 19.04.2017 року зі станції Куп'янськ-Сортувальний, Південної ЖД із залучениям представника Торгово-промислової палати України.

ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» 24.04.2017 р. було залучено експертну організацію - Торгово-Промислову палату України (далі-ТППУ). Експертизу визначення кількості товару представник ТППУ проводив за участю представників станції «Тернове» Південної залізниці та ТОВ «Татнефть-АЗС-Україна».

Відповідно до акту експертизи № ИМ-66 від 26.04.2017 року було встановлено, що цистерни, наповнені зрідженим газом, загальна маса газу скрапленого марки СПБТ складає фактично 73 900 кг.

З вищевикладеного слідує, що позивач недоотримав 2 848 кг товару на суму 52 972,80 грн. (2, 848 т х 18 600,00 грн. = 52 972,80 грн.).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили виключний перелік випадків, коли продавець звільнюється від відповідальності за передачу меншої кількості газу скрапленого, ніж це встановлено у Договорі, а саме:

-зменшення обсягів купівлі газу скрапленого за ініціативою покупця або відповідно до п. 3.6 договору;

-несплати покупцем обсягів газу скрапленого, зазначених у п.п. 1.2, 5.2 договору;

-у разі вилучення та/або внесення (опису) у податкову заставу газу скрапленого у продавця Державними податковими органами.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати переданим кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оскільки відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання щодо поставки позивачеві всієї кількості товару то у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем в розмірі 52 972,80 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач, зокрема, посилається на порушення позивачем п. 5.1.6 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту», затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України № 332 від 03.06.2002 р. (надалі - Інструкція).

Згідно пп. 5.1.6 Інструкції результати приймання оформляються актом приймання СВГ за кількістю, який складається в день прибуття вантажу на ГНС.

В той же час пп. 5.1.9 Інструкції № 332 передбачено, що у разі встановлення нестачі з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання СВГ і повідомляє про це керівника свого підприємства.

Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні та складанні двостороннього акта.

Як вбачається з матеріалів справи, після зважування цистерн на залізничних вагах та виявленням невідповідність кількості товару за вагою брутто, позивачем в той же день на адресу відповідача направлено лист № 21/04-3 від 21.04.2017 р. та телеграма від 21.04.2017 р.

З викладеного вище слідує, що позивач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, та зокрема Інструкцією № 332, а отже висновки відповідача щодо порушень позивачем Інструкції № 332 є необгрунтованими та безпідставними.

Щодо посилань відповідача на відсутність повноважень директора Департаменту розвитку та продажу СВГ ОСОБА_1. на підписання листа № 210417/4-1 від 21.04.2017 р. про надання згоди на здійснення прийому товару без представників відповідача і з участю представників Торгово-промислової палати України.

Відповідач стверджує, що довіреністю № 5 від 01.02.2017 р. ОСОБА_1. не було надано повноважень щодо підписання документів, пов'язаних з виконанням договорів купівлі-продажу скраплених вуглеводневих газів.

Проте, відповідно до зазначеної довіреності №5 від 01.02.2017 р., а саме п. 3, ОСОБА_1 був уповноважений підписувати будь-які документи (в т.ч. первинні), які виникають у зв'язку з укладенням, зміною, припиненням договорів, угод, контрактів, вказаних в п.2 цієї довіреності.

Крім того, вищевказаний лист №210417/4-1 від 21.04.2017 р. оформлено на фірмовому бланку відповідача та скріплено печаткою ТОВ «ГЛУСКО УКРАЇНА», що в сукупності давало позивачу підстави вважати, що даний лист складено в межах повноважень, наданих ОСОБА_1., та с офіційним підтвердженням відповідача щодо уповноваження для участі в прийманні вантажоодержувачем СВГ Торгово-промислової палати України, як того вимагає пп. 5.1.10 Інструкції № 332.

Відповідно до п.п 5.1.10 Інструкції № 332 вантажовідправник може уповноважити для участі в прийманні вантажоодержувачем СВГ підприємство, що перебуває у місці приймання вантажу.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено порушення відповідачем умов договору № 03-LPG-130417-2-2 купівлі-продажу газу вуглеводневого скрапленого паливного від 13.04.2017 р. щодо передачі покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором, а саме в розмірі 2 848 кг. на суму 52 912,80 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 52 972,80 грн. заборгованості за непоставлений товар підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 086,84 грн. господарський суд зазначає наступне.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

З ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Нарахування позивачем штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п.2.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Тобто, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014р. по справі №3-14гс14.

Таким чином, оскільки сторонами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі неповної поставки товару (порядок його сплати та розмір), господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 5 086,84 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача, на підставі ст. 625 ЦК України, 3% річних в розмірі 605,20 грн. та 1 642,16 грн. інфляційних втрат.

Підстави для нарахування даних сум встановлені у ст. 625 Цивільного кодексу України, де вказується, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу даної норми слідує, що інфляційні нарахування та 3 % річних є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

У межах спірних правовідносин, що виникли з договору купівлі-продажу, грошові зобов'язання мав позивач перед відповідачем, тоді як обов'язки відповідача як продавця, що були ним порушені, носили не грошовий характер, а тому підстави для нарахування та стягнення з відповідача таких сум відсутні.

Таким чином, позов задовольняється судом частково, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру заявлених вимог згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Україна" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, ідентифікаційний код 40428668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС Україна" (36010, м. Полтава, вул. Половки, 62, ідентифікаційний код 40428668) 52 972 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 80 коп. заборгованості за недопоставлений товар та 1 405 (одну тисячу чотириста п'ять) грн. 42 коп. судового збору. Видати наказ

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 16.11.2017 р.