Рішення № 70348005, 03.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2017Справа №910/2886/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Юрія-Фарм"

До ТОО "KAZNANO-Медицина"

про стягнення 71 585,04 доларів США,що становить 1 934 667,17 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: Квітко Є.В., довіреність

від відповідача: Мітлицький В.П., довіреність №01-21 від 20.02.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про мови" судочинство в Україні здійснюється державною мовою.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу. Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

Як випливає з матеріалів позовної заяви, відповідач у справі є нерезидентом України, інформація про наявність представництва відповідача на території України відсутня.

Відповідно до ст. 125 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином, про розгляд справи відповідача слід повідомити в порядку, передбаченому міжнародним договором.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 року, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або торговельних справах ".

Відповідно до ч. 2 п. b) ст. 15 Конвенції кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови, зокрема, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Крім того, Україна і Казахстан є учасниками Співдружності Незалежних Держав, які підписали Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності 1992 р. (дата підписання Україною 20.03.1992 р. і набула чинності для України 19.12.1992 р.).

Відповідно до статті 5 зазначеної Угоди, Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення та пересилання документів та виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування Сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручення про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, у яких запитується допомога, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги та виконання рішень додаються документи викладаються на мові запитуючої держави або російською мовою.

Таким чином, беручи до уваги норми ст. 125 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 р., суд вважає необхідним направити копію визначення відповідачу, в порядку, передбаченому ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності 1992 р., учасниками якої є Україна і Казахстан, через Господарський суд м. Астани (Республіка Казахстан, м. Астана, 010000, вул. Аккемер, д. 12/3).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2017 порушено провадження у справі №910/2886/17 та призначено розгляд справи 02.10.2017. Зобов'язано позивача надати суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну мову відповідача копії ухвали Господарського суду міста Києва від 24.02.2017 р. про порушення провадження у справі №910/2886/17 у двох примірниках у строк до 17.03.2017.Зупинено провадження у справі №910/2886/17 до 01.10.2017 у зв'язку із зверненням з судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до Господарського суду міста Астани.

02.10.2017 розпорядженням №05-23/2776 призначено повторний автоматичний розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судових справ між суддями від 02.10.2017 , справу №910/2886/17 передано судді Мельник В.І.

Ухвалою суду від 03.10.2017 поновлено провадження у справі №910/2886/17 та призначено розгляд справи на 03.11.2017 .

26.10.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи у справі.

В судове засідання 03.11.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 03.11.2017 представник відповідача з'явився, надав суду письмові пояснення у справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.11.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, судом з'ясовано наступне.

29.04.2016 між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем було укладено Контракт 39-19/К, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує фармацевтичну продукцію та вироби медичного призначення (товар), на умовах і в порядку, передбачених Контрактом. Назва асортимент, кількість та ціна якої визначається згідно специфікації, що є невід'ємною частиною Контракту.

Згідно п. 1.3 Контракту № 39-19/К, поставка товару здійснюється продавцем окремими партіями та узгодженою сторонами специфікацією на кожну конкретну партію (поставку) товару в обумовленому Контрактом 39-19/ К, порядку.

Пунктом 4.1. Контракту № 39-19/К визначено, що оплата за поставлений по даному Контракту товар здійснюється відповідачем виходячи з узгодженої на конкретну партію вартості товару. Валюта платежу за контрактом - долари США.

Відповідно до п. 4.3 Контракту 39-19/К, оплата здійснюється покупцем не пізніше 75 сімдесяти п'яти) календарних днів з дня митного оформлення товару в країні продавця.

Митне оформлення товару в країні продавця (Україна) відбулось 27 вересня 2016 року, що підтверджується відміткою у митній декларації за №125120105/2016/4482421 від 27.09.2016 та міжнародній товарно-транспортній накладні від 27.09.2016 року за № 0877934.

Позивач зазначив, що свої зобов'язання за Контрактом № 39-19/К по поставці товару виконав належним чином, тоді як відповідачем не здійснено оплату вартості товару у встановлений у Контракті строк, в зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість за митною декларацією за №125130013/2016/448241 від 27.09.2016 (специфікацією за № 2 від 21 вересня 2016 року інвойсом за № 21253 від 27 вересня 2016 року та міжнародною товарно-транспортною накладною від 27.09.2016 №0877934) в розмірі 71585,04 доларів США.

Відповідач в судовому засіданні 03.11.2017 надав пояснення, відповідно до яких зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за митною декларацією №125130013/2016/448241 від 27.09.2016 становить 71585,04 доларів США.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до митної декларації №125130013/2016/448241 від 27.09.2016 поставлено відповідачеві товар на суму 71585,04 доларів США. Відповідач не заперечив наявність у нього заборгованості перед позивачем, щодо поставки товару.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 71585,04 доларів США визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки відповідачам порушено умови договору , щодо оплати товару.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "KAZNANO-Медицина" (010000, Республіка Казахстан, м. Астана, р-н «Есиль», вул. Аккемер. 12/3, БИН 160440001003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-фарм» (03141, м. Київ, вул. М. Амосова, 10, ідентифікаційний номер 30109129) заборгованість в розмірі 71585 (сімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять), 04 доларів США.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "KAZNANO-Медицина" (010000, Республіка Казахстан, м. Астана, р-н «Есиль», вул. Аккемер. 12/3, БИН 160440001003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-фарм» (03141, м. Київ, вул. М. Амосова, 10, ідентифікаційний номер 30109129) судовий збір в розмірі 29020 (двадцять дев'ять тисяч двадцять) грн. 03 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2017

Суддя Мельник В.І.