Рішення № 70347889, 08.11.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/125/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2017 Справа № 908/1992/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробнича фірма Експрес (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 50)

про стягнення 4 655,23 грн. заборгованості

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 59 від 06.02.2017р.;

від відповідача: не зявився

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробнича фірма Експрес про стягнення 3 391,96 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, 791,95 грн. пені, 95,62 грн. 3% річних та 375,70 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.10.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1992/17, присвоєно справі номер провадження 32/125/17, з призначенням судового засідання на 08.11.2017 р.

В судовому засіданні 08.11.2017 р. позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 625, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 276 Господарського кодексу України, та умовами договору від 15.03.2007р. № 2110.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив на позов не скористався.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, юридичною адресою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробнича фірма Експрес є 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, буд. 50 (вулиця Героїв Сталінграду перейменована на вул. Шкільна, згідно рішення Запорізької міської ради від 19.02.2016р. № 73), що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судом були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1992/17.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд визнав за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.

В судовому засіданні 08.11.2017 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2007 р. між ПАТ Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальник електричної енергії, позивач) і ТОВ виробнича фірма Експрес (споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії №2110.

Відповідно до розділу 1 договору, постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує, здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».

Згідно п. 2.3.4 договору, споживач зобовязується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії відповідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Пунктом 11 додатку № 4 до договору встановлено, якщо споживач не надав «Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» в обумовлений термін, постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для сплати, виходячи із середньодобового обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно додатку № 5 «Графік знаття показів засобів обліку електричної енергії» без подальшого перерахунку.

Так, у травні 2016 року відповідачем надано акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію у кількості 0 кВт/год.

У червні 2016 року, у звязку з тим, що відповідачем не надано акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, позивачем був здійснений розрахунок за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії з урахуванням попереднього періоду у кількості 0 кВт/год.

У липні 2016 року позивачем, відповідно до умов договору, був здійснений розрахунок за величиною дозволеної потужності, який склав 945 кВт/год на суму у розмірі 2 066,71 грн.

05.08.2016р. на адресу відповідача був направлений рахунок від 04.08.2016р. за №2110/7а на суму 2066,71 грн., з яких сплачено 33,88 грн., отже заборгованість за даним рахунком складає 2032,83 грн.

19.08.2016р., згідно акту № 6618, електроустаткування відповідача було відключено за несплату боргу за спожиту електричну енергію.

У серпні 2016 року за вісімнадцять днів місяця, також здійснено розрахунок за величиною дозволеної потужності, що склало 630 кВт/год на суму 1359,13 грн.

06.09.2016р. на адресу відповідача був направлений рахунок від 05.09.2016р. за №2110/8а на суму 1359,13 грн. Вказаний рахунок відповідачем оплачений не був.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача за електричну енергію за період з 01.07.2016р. по 19.08.2016р. складає 3 391,96 грн.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності зі ст. 26 Закону України Про електроенергетику, п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. № 910, (далі ПКЕЕ) договір про поставку електричної енергії є основним документом, який регламентує відношення між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем, і визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків.

За приписами абз. 1 п. 6.39 Правил, у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної електроенергії здійснюється позивачем за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно п. 3 Додатку № 5 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії без подальшого перерахунку.

Відповідно до п. 1.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України N 28 від 31.07.96, зареєстрованих в Мінюсті України 02.08.1996 р. за N 417/1442, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Пунктом 1.3 Правил, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

У звязку з ненаданням відповідачем даних про спожиту електричну енергію розрахунок суми боргу за період з 01.07.2016р. по 19.08.2016р. було здійснено у відповідності п. 11 Додатка № 4 договору та п. 6.39 Правил за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку, що склало (з урахуванням часткової оплати) 3 391,96 грн.

Свої обовязки по оплаті спожитої електричної енергії відповідач не виконав, виставлені позивачем рахунки не оплатив, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 3 391,96 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ВАТ Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж у розмірі 3 391,96 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити спожиту протягом спірного період електричну енергію не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 3 391,96 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 791,95 грн. пені за період: з 01.07.2016р. по 19.08.2016р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2.1 договору, передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, відповідач сплачує позивачу пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобовязання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлений до стягнення розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, та розмір, що визначений сторонами у договорі. Пеня в сумі 791,95 грн. підлягає стягненню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення суму 375,70 грн. витрат від інфляції та 95,62грн. 3% річних за період: з 01.07.2016р. по 19.08.2016р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування втрат від інфляції та 3 % річних встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних є сума в розмірі 86,38 грн. Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 375,70 грн. та 3% річних в сумі 86,38 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

Вирішив:

1.Позов Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробнича фірма Експрес про стягнення 4 655,23 грн. заборгованості задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 50, ЄДРПОУ 20477031) на користь Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, ЄДРПОУ 00130926) 3 391(три тисячі триста девяносто одна) грн. 96 коп. основного боргу, 791 (сімсот девяносто одна) грн. 95 коп. пені, 86 (вісімдесят шість) грн. 38 коп. 3 % річних, 375 (триста сімдесят пять) грн. 70 коп. втрат від інфляції, 1 596 (одна тисяча пятсот девяносто шість) грн. 83 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 10 листопада 2017 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.