Ухвала суду № 70345150, 31.10.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 335/11687/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.

Провадження № 22-ц/778/3134/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

ОСОБА_2,

За участю секретаря: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Запорізької міської ради, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Форум», про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, скасування державної реєстрації права власності, зобов’язання зареєструвати право власності,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з уточненим у подальшому позовом до Запорізької міської ради, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, скасування державної реєстрації права власності, зобов’язання зареєструвати право власності.

В обґрунтування позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зазначали, що 27.10.1992 між ОСОБА_6 та НВФ «Форум» було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, на підставі якого НВФ «Форум» набула право власності на вказану квартиру, яке було належним чином зареєстроване відповідно до діючого на той час законодавства.

28.12.1993 року між НВФ «Форум» та ОСОБА_3 було укладено договір найму жилого приміщення. Таким чином, з грудня 1993 року позивачі відкрито та безперервно володіють майном власника НВФ «Форум», який дотепер лишається нікому не відомим. Власник майна не реалізував своє право на витребування майна з володіння позивачів. Позивачі вважають, що ТОВ НВФ «Форум» не є правонаступником НВФ «Форум».

Уточнивши у листопаді 2016 року позовні вимоги, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили суд:

- визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю та скасувати державну реєстрацію права власності НВФ «Форум» на зазначене нерухоме майно;

- зобов’язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради зареєструвати право власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі представника – ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 344 ЦК України).

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення, суд правильно виходив із того, що зазначаючи відповідачем у справі територіальну громаду в особі Запорізької міської ради, позивачами не враховано, що спірна квартира не знаходиться у власності територіальної громади, оскільки її власником, як вбачається зі змісту договору найму, була науково-виробнича фірма «ФОРУМ». Доказів про вибуття квартири з власності науково-виробничої фірми «ФОРУМ» суду не надано.

Таким чином, враховуючи, що Запорізька міська рада не є власником спірної квартири, суд дійшов вірного висновку про те, що позов в частині вимог про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю заявлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові в цій частині вимог.

Крім іншого, як зазначалося вище, в обґрунтування позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 посилалися на те, що вони з 28.12.1993 року безперервно володіють квартирою № 81 у будинку № 35 по вул. Дніпровські пороги в м. Запоріжжі, а тому вважають, що набули право власності на неї.

На підтвердження добросовісності володіння спірною квартирою позивачі надали, серед іншого, договір найму житлового приміщення від 28 грудня 1993 року, укладений між науково-виробничою фірмою «ФОРУМ» та працівником фірми ОСОБА_3. За умовами договору, наймодавець передає наймачу належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 в користування разом із членами родини: дружина - ОСОБА_4, донька - ОСОБА_8, син - ОСОБА_9. Відповідно до п. 2.1 договору, наймодавець зобов’язується передати вказану квартиру в безстрокове користування наймачеві або одному з перелічених членів родини, якщо наймач пропрацює на фірмі не менш 15 років (а.с. 11-12).

З огляду на встановлені обставини суд дійшов вірного висновку, що за наявності укладеного договору найму житлового приміщення неможливо стверджувати про безтитульне володіння позивачами чужим майном. Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне залучення судом до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ «Науково-виробнича фірма «Форум», спростовані під час апеляційного розгляду справи. Так, суд правильно встановив, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки ТОВ «Науково-виробнича фірма «Форум», яке не є стороною у справі, тому підставно залучав ТОВ «Науково-виробнича фірма «Форум» до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Посилання у скарзі на упередженість суду першої інстанції, усунення суду від виконання обов’язку щодо забезпечення своєчасного та правильного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Справа розглянута судом у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та третьою особою.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи та є повторенням обставин, якими позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Всі викладені в апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

Докази та обставини, на які посилаються позивачі в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування і задоволення апеляційної скарги.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у задоволенні їх апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останні не мають права на компенсацію судових витрат, понесених ними при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: