Рішення № 70344937, 14.11.2017, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

14.11.2017 Справа № 2/337/1441/2017

ЄУН 337/1052/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2017 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

при секретарі – Гальцевій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 Оборони України про відшкодування моральної шкоди, який обґрунтував тим, що проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 17.12.1982 року по 07.02.1985 року. При виконанні службового обов'язку в ДРА, внаслідок обстрілу, отримав контузію головного мозку, поранення голови, спини, грудей та кінцівок, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2711/ж від 16.11.2016 року, виданим Київським міським клінічним бюро СМЕ. У зв'язку з травмою, отриманою під час проходження військової служби, порушено його нормальний життєвий стан, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Постійно виникає постійне збільшення артеріального тиску, щоденні головні болі, запаморочення, шум в голові, який збільшується при ходінні та виконанні фізичних навантаженнях. Він не може вільно пересуватися, оскільки болі в спині затримують рухи, внаслідок чого встановлено діагноз – остеохондроз шийного та поперекового відділу хребта в стадії загострення, після ходіння відчуває сильну біль в хребті, яка носить давлючий характер, що призводить до больового і м’язового тонічного синдрому, хода є хиткою та не стійкою. Не має можливості працювати, оскільки пересуватися на велику відстань (до місця роботи) без сторонньої допомоги не може, а особистого транспорту не має. Змушений витрачати кошти на відновлення здоров’я, ліки, а не забезпечувати сім’ю. Не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначається сьогодні на його душевному стані. Відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично, повноцінно виконувати свої обов’язки по господарству. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров’ї, а також і на психіці, він втратив свої друзів та знайомих, внаслідок психологічно-емоціональною нестійкістю. Постійно виникають проблеми з придбанням ліків, які є занадто дорогими. Порушено його нормальні життєві функції, доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Значну частину пенсії, яку він отримує, витрачає на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, госпіталізацію та санаторне лікування. Посилаючись на наведене, просить відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., яка була завдана в результаті ушкодження здоров'я при виконанні обов'язків військової служби. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, позивач виходить із тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків, що викликані внаслідок травми, а також з фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я, оскільки ушкодження здоров’я позивач зазнав проходячи військову службу.

Сторони у судове засідання не з’явилися, причину відсутності суду не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 оборони України позовні вимоги не визнав, вважає заявлені вимоги безпідставними та необгрунтованими, надав суду заяву щодо розгляду справи у його відсутності, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки представник позивача не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача, на підставі документів наявних у матеріалах справи з ухваленням заочного рішення, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно з ч.4 ст.169 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, 18.06.964 року народження, проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 17.12.1982 року по 07.02.1985 року.

При виконанні службового обов'язку в ДРА, внаслідок обстрілу, отримав контузію головного мозку, поранення голови, спини, грудей та кінцівок, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2711/ж від 16.11.2016 року, виданим Київським міським клінічним бюро СМЕ, згідно якого рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих під час виконання бойових дій в 1983 році. Витягом Центральної військово-лікарської комісії МО України № 4880 від 28.11.2016 року встановлено, що поранення, контузія, захворювання пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.ОСОБА_1 є інвалідом війни 3 групи. Встановлення групи пов’язано з виконанням обов’язків військової служби. Зазначені обставини підтверджуються випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Ураховуючи викладене, враховуючи положення закону та вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України, суд вважає не доведеним факт протиправних дій або бездіяльності ОСОБА_2 оборони України та наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

Крім того, суд звертає увагу на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Порядок забезпечення путівками для санаторно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України

Військовослужбовці, звільнені з військової служби унаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому ОСОБА_2 оборони України, іншими утвореннями відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Так, згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Крім того, відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Крім того, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2017 року .

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, обов’язок надання яких покладається на сторони по справі.

В даному ж випадку суд вважає, що позивач не надав належних доказів того, що під час отримання ушкодження свого здоров’я при виконанні службового обов’язку у складі Збройних сил на території Демократичної республіки Афганістан у період з 1984 року по 1986 рік він перебував на службі у Збройних силах України, які утворились лише 06.12.1991 року.

Позивач наполягає на тому, що відповідачем по справі має бути ОСОБА_2 оборони України.

Таким чином, ОСОБА_2 оборони України не може бути визнане особою, яка має нести відповідальність за спричинення моральної шкоди позивачу у даному випадку.

Проаналізувавши норми діючого законодавства України та обставини, встановлені в ході судового розгляду, суд вважає, що порядок відшкодування моральної шкоди, визначений ст.1167 ЦК України, передбачений для деліктної відповідальності та на спірні правовідносини не поширюється, оскільки законом чітко врегульовано правовий та соціальний захист військовослужбовців у разі встановлення інвалідності, а питання відшкодування шкоди, заподіяної особам внаслідок виконання службового обов»язку у складі Збройних сил на території Демократичної республіки Афганістан врегульований положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст.23, 170, 1174 ЦК України, ст.17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Оборони України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Л.Г. Салтан