Рішення № 70344855, 13.11.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Огнев’юк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Насібулаєвича до ОСОБА_2 оборони України про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що проходив військову службу в складі радянський військ направлених для надання воєнної допомоги ДРА з 02 листопада 1986 р. по 15 вересня 1988 р.

Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31 березня 2016 року № 845/Ж встановлено, що у 1987 році під час проходження служби в Афганістані внаслідок вибуху боєприпасу ОСОБА_1 отримав осколкові поранення голови, обох рук, лівої ноги.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово- лікарської комісії по встановленню причинного зв”язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 245 від 16 грудня 2013 року при виконанні обов’язків військової служби позивач отримав наступні захворювання: «Бронхіальна астма інфекційноалергічна, середнього ступеня важкості. Хронічний обструктивний бронхіт. Дифузний пневмосклероз, емфізема легень, ДН II ст. Ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги. Атеросклеротичний кардіосклероз НК І. Остеохондроз пишного та поперекового відділів хребта без порушення функції. Двосторонній кохдеарний неврит», що підтверджено військово-обліковими та медичними документами.

Згідно виписки із акта огляду МСЕК серія АВ № 0280513 (дата огляду 19.02.2014 року) позивачу була встановлена 2 група інвалідності.

Після проходження військової служби де велися бойові дії позивач отримав значні чисельні захворювання. Перебування на стаціонарному лікуванні та подальшого лікування стан здоров’я не покращився, а з кожним роком тільки погіршується. Внаслідок захворювань, отриманих під час проходження військової служби, позивач змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки внаслідок безпосередньої участі в бойових діях він отримав чисельні захворювання, основним з яких є бронхіальна астма.

Позивач не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває психологічний дискомфорт, виражений у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено нормальні життєві зв’язки, доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму 320 000 грн., позивач виходить із тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також з фізичного та значного погіршення стану здоров’я, оскільки ушкодження здоров’я зазнав, проходячи військову службу та отримання травми та чисельних хвороб, які турбують і по сьогоднішній день, роблячи життя нестерпним, безбарвним та пригніченим. Після чисельних лікувань стан здоров”я не покращився.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд відшкодувати моральну шкоду у розмірі 320 000 грн., яка була завдана в результаті ушкодження здоров”я при виконанні обов”язків військової служби.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечує, надав письмові заперечення і пояснив, що відсутні докази вини відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Насібулаєвич, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу в складі радянський військ направлених для надання воєнної допомоги ДРА з 02 листопада 1986 р. по 15 вересня 1988 р., що підтверджується послужним списком, довідкою від 18 лютого 2014 року № 154 та довідкою від 23 березня 2016 року №447/с.

Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31 березня 2016 року № 845/Ж встановлено, що у 1987 році під час проходження служби в Афганістані ОСОБА_1 внаслідок вибуху боєприпасу отримав осколкові поранення голови, обох рук, лівої ноги.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово- лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 245 від 16 грудня 2013 року при виконанні обов'язків військової служби ОСОБА_1 отримав наступні захворювання: «Бронхіальна астма інфекційноалергічна, середнього ступеня важкості. Хронічний обструктивний бронхіт. Дифузний пневмосклероз, емфізема легень, ДН II ст. Ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги. Атеросклеротичний кардіосклероз НК І. Остеохондроз пишного та поперекового відділів хребта без порушення функції. Двосторонній кохдеарний неврит», що підтверджено військово-обліковими та медичними документами.

Згідно виписки із акта огляду МСЕК серія АВ № 0280513 (дата огляду 19.02.2014 року) ОСОБА_1 була встановлена 2 група інвалідності.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз’яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов’язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб’єкта такої відповідальності.

Позивач посилається на завдання йому моральної шкоди через отримання травм, у зв'язку з проходженням військової служби. Зазначає, що від травм у нього розвинулися хвороби та погіршився стан здоров”я, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, працювати, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

За вимогами ч. 3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів протиправних дій або бездіяльності відповідача відносно себе, які б знаходились у причинно-наслідковому зв”язку з отриманою шкодою.

Отже, деліктних правовідносин між сторонами не встановлено, оскільки відповідач безпосередньо шкоди позивачу не завдавав, позивачем не надано належних доказів дійсного завдання моральної шкоди, протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між ними.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” уразі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов’язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 17 вищевказаного Закону відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Позивач до відповідача із заявою при відшкодування моральної шкоди у встановленому законом порядку не звертався, будь - яких рішень з даного питання відповідачем не приймалося, а відповідно і дії відповідача неправомірними не визнавалися.

Крім того, у ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Саме цим законом визначені соціальні гарантії для позивача шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я; організації соціального та інших видів обслуговування, надання пільг.

Статтею 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, затвердженим постановою КМУ від 25 грудня 2013р. № 975, передбачено виплату у зв’язку з погіршенням стану здоров’я або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, або у випадку встановлення інвалідності одноразової грошової допомоги.

Аналізуючи наведене суд встановив, що обставини, на які посилався позивач в обґрунтування свого позову у цій справі, не знайшли підтвердження під час розгляду справи, доказів бездіяльності або дії, які спричинили заподіяння моральної шкоди позивачу ОСОБА_2 оборони України, позивачем суду у цій справі не надано, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 27, 57- 61, 88, 212-215,218 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 Насібулаєвича до ОСОБА_2 оборони України про стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: А.В. Воробйов