Рішення № 70344705, 10.11.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.11.2017

Справа № 320/5223/17

2/320/3113/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2017 року

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Ковальової Ю.В.,

при секретарі – Левандовській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про припинення дій у сфері банківського обслуговування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі-Позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати бездіяльність та недбалість, а саме-неналежне виконання своїх обов»язків з боку Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі-ПАТ КБ «Приватбанк», Банк, відповідач) у зв»язку з відмовою розблокувати картки Позивачу – протиправними; зобов»язати Відповідача розблокувати всі належні Позивачу картки, оформлені у філії Відповідача, а саме картка для виплат № 5168757296618095, картка для виплат /- 4149499649537303, картка "Універсальна" № 5168755625888991; стягнути з відповідача компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди 5565 грн.

В обґрунтування позову та в судовому засіданні вказує наступне.

03.07.2017 року Відповідач в односторонньому порядку припинив видачу коштів з трьох банківських карток, відкритих на ім»я Позивача без належного попередження та повідомлення. Це - картка для виплат № 5168757296618095, картка для виплат № 4149499649537303, картка «Універсальна» № 5168755625888991.

11.07.2017 року Позивач звернувся до відповідача із заявою в телефонному режимі, в якій просив розблокувати зазначені картки.

Співробітниця банку пояснила, що зупинення здійснення видаткових операцій з використання платіжних карток Позивача здійснено на підставі повідомлення фізичної особи-клієнта- матері Позивача -ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 про введення її в оману та перерахування грошових коштів на платіжну картку Позивача.

ОСОБА_1М, пояснив співробітнику Банку, що по-перше, його мати є психічно хворою людиною, зараз він займається питанням визнання її недієздатною, по-друге, він розпоряджався коштами своєї матері з її ж дозволу, вона надала йому пінкод своєї картки. Перераховані кошти були витрачені на ремонт ванної кімнати матері й ніякого злого умислу в діях Позивача не було.

Вказує, що своїми діями банк порушив умови договору, чим створює перешкоди в користуванні та розпорядженні належними Позивачу коштами, частина яких є соціальною допомогою тяжкохворій людині. Адже він є опікун недієздатного інваліда ОСОБА_1 0.0. за рішенням суду, тобто має представляти її інтереси в усіх органах влади та установах України й за її межами.

Пенсію по інвалідності й інші соцдопомоги(такі як компенсація за бензин, ремонт та техобслуговування гуманітарного авто для інваліда) ОСОБА_1 отримує на платіжну картку (картка для виплат № 5168757296618095, що заблокована) та витрачає для потреб інваліда.

Своїми діями Відповідач завдав Позивачу, інваліду й всій його родині чималих душевних страждань протягом останнього часу, призводячи до тяжких змін у життєвих зв'язках, що вимагало від його родини додаткових зусиль для організації належного обслуговування тяжкохворої людини (транспортні розтрати, брак часу та інше).

Таким чином, захист порушеного права інваліда ОСОБА_1 0. 0. та всієї її родини забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, повернення коштів), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси (родини також).

За думкою Позивача, розмір моральної шкоди має бути не меншим (або дорівнювати) матеріальної, тобто 210 доларів США, що составляє 5565 грн, Це є розмір суми власних коштів Позивача, що заблоковані на картці для виплат № 4149499649537303.

В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі за обставинами, в ньому викладеними, просив його задовольнити. Також додав, що вже після отримання відповідачем даної позовної заяви вказані картки було розблоковано, що також вказує на невідповідність дій відповідача вимогам чинного законодавства, адже нічого не змінилося після блокування карток, тобто, обставини, які на думку відповідача, були підставами для блокування карток не припинили свого існування. Крім того, зазначив, що в результаті неправомірних дій Банку він та його родина були позбавлені можливості поїхати на відпочинок, оскільки розраховували на гроші, доступ до яких було заблоковано.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав відповідні заперечення. Так, зазначив, що підписавши анкету-заяву на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Позивач тим самим уклав з відповідачем договір, який відповідно до ст.634 ЦК є договором приєднання. Згідно анкети-заяви. підписаної Позивачем, останній погодився на укладення договору з позивачем та з Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". які розміщені на офіційному сайті за адресою: www.ргіуаtbаnк.uа.

Банком призупинено здійснення видаткових операцій з використанням платіжної картки (електронного платіжного засобу), держателем якої є Позивач, на підставі звернення ОСОБА_3, яка повідомила, що 29.04.2017 року її син ОСОБА_1 викрав кошти з її карткового рахунку, на який вона отримує пенсію.

Рахунки відкриті в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі публічного договору, зміст якого оприлюднений на офіційному сайті ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". За положень ч.2 ст.1067 ЦК України банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та правил банківських послуг ПАТ КБ«ПРИВАТБАНК», у разі порушення власником або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов Договору та/або у разі виникнення овердрафта Банк мас право призупинити розрахунки за карткою (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній Банком частці у разі невиконання власником та/або довіреною особою власника своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 1.1.3.2.14. Умов та правил банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій.

П. 12 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого оостановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (надалі — Постанова №705) передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Відповідно до ст. 64 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" банк в тому числі здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Тобто, в даному випадку банк діє в рамках укладеного між сторонами договору та в межах чинного законодавства. Банк відмовив ОСОБА_1 у здійсненні видаткових операцій за рахунками клієнта й надав йому час для надання доказів законності переказу коштів з карткового рахунку його матері на його картковий рахунок. Після звернення банку до поліції і отримання інформації про відсутність в Єдиному реєстрі досудових проваджень зареєстрованої заяви ОСОБА_3 про злочин, видаткові операції по всіх рахунках позивача були відновлені.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 11,15,27 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і зобов»язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Судом встановлено наступне.

Як вбачається з виписки по рахунку клієнта ОСОБА_1 , наданого представником відповідача , ОСОБА_1 є держателем платіжних карток в ПАТ КБ «ПриватБанк» № **7303, **8991,**8095 (а.с.29-30)

Банк відмовив ОСОБА_1 у здійсненні видаткових операцій за рахунками клієнта 03 липня 2017 року, що не заперечується відповідачем (принаймні іншої інформації щодо дати зупинення видаткових операцій ним суду не надано) та як вбачається з аудіорозмов Банку з ОСОБА_3, прослуханих в судовому засіданні.

Видаткові операції по всім рахункам позивача були відновлені Банком наприкінці серпня 2017 року, про що зазначено позивачем і не заперечується відповідачем.

Як зазначено представником відповідача, банком призупинено здійснення видаткових операцій з використанням платіжної картки (електронного платіжного засобу), держателем якої є Позивач, на підставі звернення ОСОБА_3, яка повідомила, що 29.04.2017 року її син ОСОБА_1 викрав кошти з її карткового рахунку на який вона отримує пенсію й надав йому час для надання доказів законності переказу коштів з карткового рахунку його матері на його картковий рахунок. Після звернення банку до поліції і отримання інформації про відсутність в Єдиному реєстрі досудових проваджень зареєстрованої заяви ОСОБА_3 про злочин видаткові операції по всіх рахунках позивача були відновлені.

Згідно ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України, Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Представником відповідача не доведено існування жодної з підстав, встановлених ст.. 1074 ЦК України для обмеження позивача у розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку.

Суд вважає неспроможними посилання представника Банку на ст. 64 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" в тій частині, що банк має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику; на ст..14 (п.14.13) Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", згідно якої право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу.

Так, відповідачем не було надано доказів встановлення ОСОБА_1 неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику; доказів порушення ним умов використання електронного платіжного засобу тощо.

Також судом не приймаються посилання Банку як на підставу для встановлення обмежень у розпорядженні ОСОБА_1 грошовими коштами та блокування його картки на Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, Умов та правил банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за недоведеності наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій". Крім того, як вже зазначалося, статтею ст. 1074 ЦК України чітко передбачено підстави обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, зокрема- в інших випадках, встановлених законом, а не підзаконними актами та договором.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 12 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, на яке посилається відповідач, у разі зупинення права використовувати електронний платіжний засіб за наявності до того підстав, Емітент зобов'язаний інформувати користувача про таке зупинення та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об'єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України. Емітент має право поновити право користувача використовувати електронний платіжний засіб або надати новий після усунення причини зупинення права використовувати електронний платіжний засіб.

Всупереч цьому, Банком не надано докази такого інформування ОСОБА_1 про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб. Із аудіорозмов Банку з ОСОБА_1, з яких, на думку представника Банку можливо було почути про таке інформування , такої інформації не вбачається, доказів протилежного в судовому засіданні відповідачем не надано.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Банком не доведено наявність підстав, передбачених ст.1074 ЦК України для обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про неправомірність дій банку щодо зупинення права ОСОБА_1використовувати електронний платіжний засіб . Однак, враховуючи, що на момент розгляду справи в суді електронні картки позивача розблоковано, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання дій Банку протиправними у зв»язку з відмовою розблокувати картки Позивачу та зобов»язання Відповідача розблокувати всі належні Позивачу картки, оформлені у філії Відповідача.

Щодо стягнення з відповідача компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, як вбачається з пояснень позивача, своїми діями банк порушив умови договору, чим створив перешкоди в користуванні та розпорядженні належними Позивачу як опікуну недієздатної особи- Улибіної 0.0. (за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 18 березня 2013 року) коштами, частина яких є соціальною допомогою.

Пенсію по інвалідності й інші соцдопомоги(такі як компенсація за бензин, ремонт та техобслуговування гуманітарного авто для інваліда) позивач отримує на платіжну картку (картка для виплат № 5168757296618095, що заблокована) та витрачає для потреб інваліда.

Своїми діями Відповідач завдав Позивачу, інваліду й всій його родині чималих душевних страждань протягом десь 1,5 місяця, призводячи до тяжких змін у життєвих зв'язках, що вимагало від його родини додаткових зусиль для організації належного обслуговування тяжкохворої людини (транспортні розтрати, брак часу та інше).

Таким чином, діями Банку позивачу ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода в результаті неможливості користуватися грошовими коштами, на які він розраховував і які є в тому числі соціальною допомогою. Об»єктивно зрозуміло, що зазначена обстановка викликала в позивача почуття пригніченості та вплинула на його моральний стан.

Однак, враховуючи вимог розумності та справедливості, враховуючи, що позивачем не надано доказів намірів ОСОБА_1 як опікуна недієздатної особи на поїздку на відпочинок в період блокування карток, суд вважає, що сума в 1000 гривень на відшкодування позивачу завданої йому моральної шкоди, є розумною та справедливою.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача також слід стягнути судовий збір у розмірі 640 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 77,88, ч.3 ст. 209, 212,213-215 ЦПК Україна суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про припинення дій у сфері банківського обслуговування – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень.

В решті позову –відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова