Рішення № 703445, 19.03.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2007

Справа №2-15/9-2007

За позовом Іноземного підприємства „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” (07400, Київська обл.., Броварський район, 51 км Санкт-Петербурзького шосе)

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності Васильєва Віктора Володимировича (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Товарна, 9/5; м. Євпаторія, вул.. Серенева, 18; м. Євпаторія, пров. Просмушкіних, б. 11/13, кв. 5)

Про стягнення 2087,16 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Державін М.В., довіреність № 97-L від 02.01.2007р., у справі.

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Іноземне підприємство „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності Васильєва Віктора Володимировича про стягнення 2087,16 грн. заборгованості за договором № 7005315 від 01.11.2002 р.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань за договором про постачання безалкогольних напоїв торгової марки „Кока-Кола” № 7005315 від 01.11.2002р. щодо оплати за придбаний товар, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 2087,16 грн., що і стало приводом для звернення Іноземного підприємства „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку представника жодного разу у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про час та місце слухання справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.11.2002 р. між Іноземним підприємством „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” (Компанія) (позивач) та Суб’єктом підприємницької діяльності Васильєвим Віктором Володимировичем (Замовник) (відповідач) був укладений договір пор постачання безалкогольних напоїв торгової марки „Кока-Кола” № 7005315 (а.с. 8).

Згідно з пунктом 1.1 вказаного Договору предметом Договору є продаж та доставка Замовнику продукції з торговою маркою Компанії „Кока-Кола” (товар).

Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що Замовник зобов’язаний своєчасно сплатити вартість товару та заставну вартість тари відповідно товарно-транспортних накладних.

Відповідно до пункту 3.2 Договору розрахунки за отриману партію товару здійснюються у гривнях на розрахунковий рахунок Компанії протягом п’яти банківських днів з моменту отримання товару.

20.08.2003 р. на виконання вимог вказаного Договору позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 2958,60 грн., про що свідчать наступні товарно-транспортні накладні (а.с. 11-12):

товарно-транспортна накладна SІІ03959996 від 20.08.2003 р. на суму 2690,76 грн.

товарно-транспортна накладна SІІ03960002 від 20.08.2003 р. на суму 267,84 грн.

Відповідачем було частково оплачено поставлений товар у розмірі 871,44 грн.

Так, в порушення умов Договору відповідачем не була сплачена вартість поставленого товару у розмірі 2087,16 грн., чим самим порушені зобов’язання за договором, що і стало приводом для звернення Іноземного підприємства „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу УРСР (що діяв на момент виникнення правовідносин між сторонами) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а за відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 163 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не представив суду доказів оплати товару за договором в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Так матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором, через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2087,16 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Васильєва Віктора Володимировича (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Товарна, 9/5; м. Євпаторія, вул.. Серенева, 18; м. Євпаторія, пров. Просмушкіних, б. 11/13, кв. 5, ід. код 2226117639) на користь Іноземного підприємства „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” (07400, Київська обл.., Броварський район, 51 км Санкт-Петербурзького шосе, р/р 26009200027019 в АКБ Сітібанк (Україна) м. Київ, МФО 300584, код ЄДРПОУ 21651322) 2087,16 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.