Ухвала суду № 70344374, 13.11.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/5624/17

Провадження № 4-с/333/54/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Круглікової А.В.,

при секретарі Михалок О.І.,

представника стягувача ОСОБА_1,

представник особи, дії якої оскаржуються ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2017 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_3 Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2016 року задоволено позов ОСОБА_4 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Запорізьке» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01.06.2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вказані рішення відповідачем по справі оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України. Проте, 17.05.2016 року на адресу скаржника надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2016 року серії ВП №51043047 з виконання виконавчого листа №333/7100/15-ц, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про поновлення ОСОБА_4 на посаді. Міністерством аграрної політики та продовольства України повідомлено державного виконавця про те, що у штатному розкладі державного підприємства відсутня посада «виконуючий обов’язки директора державного підприємства». 13.03.2017 року на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України з мотивуванням за невиконання без поважних причин рішення суду надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 03.03.2017 року серії ВП №51043047 у сумі 5100 грн. Крім того, 18.09.2017 року на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 07.09.2017 року серії ВП №51043047 у сумі 10200 грн. за невиконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2016 року. Враховуючи те, що на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01.06.2016 року Міністерством аграрної політики та продовольства України подано касаційну скаргу, скаржник вважає, що дії державного виконавця є протиправними, а постанови про накладення штрафу підлягають скасуванню. З цих підстав, Міністерство аграрної політики та продовольства України змушено звернутися до суду із зазначеною скаргою.

В судове засідання представник скаржника до зали судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд скарги за його відсутності, в якій зазначив що вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник стягувача заперечував проти задоволення скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.

Представник особи, дії якої оскаржуються, заперечувала проти задоволення скарги та просила суд відмовити у її задоволенні.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та додані до неї письмові докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 383 ЦПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2016 року у цивільній справі №333/7100/15-ц позовні вимоги ОСОБА_5 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Запорізьке» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Також, керуючись положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді виконуючого обов’язки директора ДП «Сільськогосподарське підприємство «Запорізьке» (а.с.66).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01.06.2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 22).

На виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2016 року у цивільній справі №333/7100/15-ц видано виконавчий лист №333/7100/15-ц (а.с.63).

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з ст. 65 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону (ч. 1). Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 2). Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2016 року на підставі виконавчого листа №333/7100/15-ц, виданого 09.03.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №51043047 (а.с. 72). Зазначену вище постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2016 року боржник отримав - 17.05.2016 року, що підтверджується листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20.05.2016 року №31-4/617. Вказаним листом боржник повідомив державного виконавця про те, що Мінагрополітики не має можливості належним чином забезпечити виконання постанови державного виконавця від 10.05.2016 року, оскільки ОСОБА_6 не може бути поновлено на попередній роботі, так як він не займав посаду директора, а лише виконував обов’язки директора, а тому рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2016 року є незрозумілим та потребує роз’яснення (а.с.75). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2016 року у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про роз'яснення рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2016 р. у справі №333/7100/15-ц відмовлено (а.с.83). 26.01.2017 року за вих.. № 20.1/51043047/20 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України направлено вимогу №422/20 про негайне виконання вимог виконавчого листа №333/7100/15-ц, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 09.03.2016 року (а.с. 90). Однак, 03.02.2017 року Міністерством аграрної політики та продовольства України на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено листа за №31-4/182, яким державного виконавця повідомлено про те, що Мінагрополітики не має можливості належним чином забезпечити виконання виконавчого листа №333/7100/15-ц, оскільки порядок виконання судового рішення є незрозумілим (а.с.87). Відповідно до вимог ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1). У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2). Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3). Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 4). Статтею 75 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч.1). У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2). Матеріали скарги свідчать, що у зв’язку з невиконанням боржником рішення суду, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню №51043047 винесено постанови про накладення штрафу від 03.03.2017 року та 07.09.2017 року (а.с.91, 94). Крім того, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві направлено повідомлення від 07.09.2017 року № 20.1/51043047/20 про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 97). Як свідчить лист за підписом начальника відділу слідчого управління ГУНП у м. Києві від 25.09.2017 року №14392/125/23/3-17 (а.с.102), вказане вище повідомлення направлено до слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві для розгляду відповідно до чинного законодавства. 07.09.2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 51043047 (а.с.100). Таким чином, з огляду на викладене, твердження скаржника про протиправність дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесені постанов про накладення штрафу та закінчення виконавчого провадження не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_3В відсутні. У зв’язку з чим, у задоволенні скарги судом відмовляється. Керуючись ст.ст. 210, 386-388 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя А.В.Круглікова