Постанова № 70342466, 13.11.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/12642/17

Провадження № 2-а/263/730/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя в Донецькій області про визнання рішення противоправним та зобов'язання здійснити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він є отримувачем пенсії за віком, до жовтня 2014 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька. Після початку проведення антитерористичної операції позивач був взятий на облік як отримувач пенсії за віком в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на підставі поданої заяви про переведення пенсійної справи за новим місцем проживання та поновлення виплати пенсії за віком як внутрішньо переміщеній особі. 07 лютого 2017 року позивач зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною відміткою у паспорті громадянина України. У березні 2017 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради із заявою про відмову від довідки внутрішньо переміщеної особи, та позивача було знято з обліку внутрішньо переміщених осіб. 05 квітня 2017 року позивач особисто звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії за фактичним місцем проживання, яке збігається з місцем реєстрації, з цього часу до серпня 2017 року відповідач перераховував йому належні до спати пенсійні вплати, проте з серпня 2017 року виплату пенсії позивачу було припинено до надання позивачем особисто оригіналу та копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав ля відмови, підписане керівником уповноваженого органу. На підставі викладеного просить визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо припинення з 1 серпня 2017 року виплати йому пенсії, зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області поновити йому виплату пенсії за віком з 01 серпня 2017 року, допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 267 КАС України

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, надали суду заяви з проханням про розгляду справи за їх відсутності та задоволенням заявлених позовних вимог.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких з 01.11.2014 року електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була взята на облік в управління, паперова пенсійна справа до управління з УПФУ в Київському районі м. Донецька не надходила. 05.04.2017 року позивач звернувся до управління із заявою про зміну статусу у зв'язку із зняттям обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та реєстрацією про постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2. За таких обставин з 01.08.2017 року виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена до надання заявником необхідних документів. Для поновлення виплати пенсії заявнику необхідно надати до управління заяву, оригінал та копію паспорта, оригінал та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу (УСЗН) - п. 8 Постанови 509, про що заявника повідомлено листом від 28.07.2017 року № 14203/03. Поновлення виплати пенсії буде здійснено у відповідності до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, за наступних підстав.

Судом встановлено, що до жовтня 2014 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька.

01.11.2014 року електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була взята на облік в Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя як отримувача пенсії за віком як внутрішньо переміщена особа.

07 лютого 2017 року ОСОБА_1 зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною відміткою у паспорті громадянина України.

Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 04.04.2017 року № 01-07 позивача було знято з обліку внутрішньо переміщених осіб.

05 квітня 2017 року відповідачем була прийнята заява позивача про зміну статусу у зв'язку із зняттям з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та реєстрацією про постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2.

01.08.2017 року виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена до надання заявником необхідних документів, а саме: оригінал та копію паспорта, оригінал та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу (УСЗН).

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закон про недержавне пенсійне забезпечення, законів якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови та порядок пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом , зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-1У виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або рішенням суду припиняється: 1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України; 3)у разі смерті пенсіонера; 4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5)в інших випадках, передбачених законом.

Отже, відповідно до вищезазначених норм права, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.

Згідно ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідачем була призупинена виплата пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017 року, проте рішення щодо припинення виплати пенсії не приймалось, при цьому, відповідачем не вказано будь-якої іншої норми Закону, яка б визначала таку підставу припинення виплати пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі відповідної довідки, в той час як відповідно до листа управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 04.04.2017 № 01-07 позивач був знятий з обліку 29.03.2017 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Разом з тим з моменту взяття позивача на облік відповідачем як отримувача пенсії за віком, що наступив після зміни позивачем місця реєстрації проживання, до спірних правовідносин не підлягало взагалі застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, як от Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017 року по справі № К/800/9994/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправними, а тому відповідача слід зобов'язати поновити позивачу виплату пенсії за віком з 01.08.2017 року.

Крім того, питання виплати пенсії за минулий час врегульовані статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058, за положеннями якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманної пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Згідно частини другої цієї статті нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок відповідача добровільно і негайно виконати рішення суду про присудження виплатити пенсію і цей обов'язок полягає у тому, що у відповідача обов'язок видати пенсію у межах стягнення за один місяць виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржувати ся.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про звернення постанови до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць також підлягають задоволенню.

Згідно із ст.267 КАС України суд вважає необхідним зобов'язати відповідача в місячний строк з дня набрання законної сили постановою подати до суду звіт про виконання даної постанови.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 8-11, 94, 116, 159, 160, 162, 167, 256, 257, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративною позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя в Донецькій області про визнання рішення противоправним та зобов'язання здійснити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо припинення з 1 серпня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, виплату пенсії за віком з 01 серпня 2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 267 КАС України.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя Н.В. Хараджа