Постанова № 70342359, 06.11.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/11238/17

Провадження № 2-а/263/674/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Киян Д.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 13.01.2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 22.02.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації про те, як нарахували йому пенсію. З відповіді відповідача, яку позивач отримав у березні 2017 року, останній дізнався про те, що відповідач не зарахував до стажу роботи період з 07.08.1993 року по 22.02.1997 року, в який позивач займався підприємницькою діяльністю. Так, позивачем було надано відповідачу для зарахування періоду роботи приватним підприємцем довідку Жовтневого відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та розпорядження Маріупольської міської ради № 66 від 22.04.1997 року. Згідно наданих документів вбачається, що позивач 29.03.1993 року був взятий на податковий облік як суб'єкт підприємницької діяльності, та 22.04.1997 року його було знято з реєстрації. Даний факт також підтверджується архівним відділом Маріупольської міської ради. Вважав такі дії відповідача неправомірними та просив зарахувати період роботи приватним підприємцем до загального трудового стажу.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що з 13.01.2017 року позивачу призначена пенсія за віком із зменшенням віку по списку № 2 відповідно до п. 2 розділу XV ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 13 п. «б» ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Позивачем до заяви було додано наступні документи: копію трудової книжки, довідку що підтверджує період навчання, копію військового квитка, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудового книжки або відповідних записів у ній за списком № 2. Період перебування позивача як суб'єкта підприємницької діяльності з 29.03.1993 року по 1997 рік не зараховано у страховий стаж, оскільки згідно довідки Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 29.12.2016 року інформація про взяття на податковий облік та зняття з обліку за цей період відсутня. Також згідно відповіді від фінансово-економічного відділу реєстрації фізичної особи - особи підприємця у Пенсійному фонді України згідно бази даних WEBOCCB відсутня. Згідно наданої інформації відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації фізичної особи підприємця позивач у підсистемі ІКІС - реєстру застрахованих осіб не зареєстрований. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про місце та час розгляду справи, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неявки розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ч. 6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що від позивача та представника позивача є клопотання про розгляд справи у їх відсутності, представник відповідача надав заперечення проти позову, в яких висловив свою думку стосовно позовних вимог, суд розглянув справу в письмовому провадження, на підставі наявних по справі доказів.

Суд, дослідивши наявні письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог.

Судом встановлено, що з 13.01.2017 року позивачу призначено пенсію за віком із зменшенням віку по списку № 2 відповідно до п. 2 розділу XV ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 13 п. «б» ЗУ «Про пенсійне забезпечення», що сторонами по справі не заперечується, у зв'язку з чим суд на підставі ч.3 ст.72 КАС України вважає ці обставини доведеними.

З відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області № 345-м-01 від 07.04.2017 року вбачається, що період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 07.08.1993 року по 22.02.1997 року, не враховано до страхового стажу, у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів.

Згідно статті 1 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 803-XII, в редакції, чинній у 1993-2000 роках) зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з положеннями пункту «б» частини 3 цієї ж правової норми Закону № 803-XII в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

У спірні періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності діяла Інструкція про порядок сплати і обліку страхових та інших внесків підприємств, установ, організацій і громадян до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 26 березня 1992 року № 2-1 (далі - Інструкція № 2-1) згідно якої, обов'язкові страхові внески працюючих громадян до ПФУ встановлені в розмірі 1% заробітної плати. За громадян, працюючих у окремих осіб за угоди, наймач сплачує внески за тими ж нормами, як і підприємства. Всі підприємства, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, і особи, що наймають окремих громадян за угодами, зобов'язані зареєструватись як платники внесків в органах ПФУ у містах і районах.

Окрім цього, за правилами частини 1, пункту «а» частини 2 статті 56, частини 1 статті 66 Закону № 1788-XII (який діяв у спірні періоди трудової діяльності позивача) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків. У заробіток для обчислення пенсій включається всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Аналогічне визначення поняття «страховий стаж» міститься і в абз.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

З вказаного вбачається, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.

Відповідно до Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі Порядок № 22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суддя дійшов до висновку, що чинним законодавством чітко визначено умови зарахування при обрахунку пенсії періодів трудової діяльності підприємця, а саме: сплата страхових внесків, що підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків.

Так позивачем надано до суду копію патенту серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2 Державною податковою інспекцією по Жовтневому району міста Маріуполя донецької області, період дії патенту з 01.01.1997 року по 31.03.1997 року.

Також, з копії сповіщення страховику № 05.40.11-0401 від 31.01.1994 року вбачається, що позивача ОСОБА_2 поставлено на облік як платника страхових внесків до пенсійного фонду, та з копії довідки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Маріуполя від 20.02.1997 року вбачається, що ОСОБА_2 станом на 20.02.1997 року перебуває на обліку як приватний підприємець.

Згідно Розпорядження Виконавчого комітету Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради народних депутатів № 66р від 22.04.1997 року, позивача знято з державної реєстрації підприємницької діяльності.

Позивачем також надано до суду копії квитанцій про сплату податків та обов'язкових платежів у період здійснення підприємницької діяльності, в тому числі і страхових внесків до пенсійного фонду України.

Крім цього, згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення серії СК № 017999 від 29.01.1997 року, на позивача Державною податковою інспекцією накладено адміністративне стягнення за порушення правил здійснення підприємницької діяльності.

Дані обставини свідчать про те, що за порядком здійснення підприємницької діяльності та сплатою внесків здійснюється відповідний контроль, а тому несплата даних внесків до ПФ не можлива.

Таким чином, оскільки позивачем надані необхідні та достатні документи для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу відповідно до Порядку № 22-1, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із тим, що відповідач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 гривень за рахунок бюджету.

Керуючись ст.ст. 2, 6-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 122, 128, 143, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області щодо відмови у включенні до стажу ОСОБА_2 періоду здійснення підприємницької діяльності з 07.08.1993 року по 22.02.1997 року.

Зобов'язати Центральне об'єднане Управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 07.08.1993 року по 22.02.1997 року, починаючи з 13.01.2017 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Д.В. Киян