Рішення № 703423, 14.12.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2006

Справа №2-26/16661-2006

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України пом. Києву (01032, м. Києв, бул. Т. Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825)

До відповідачів: 1) Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, код ЄДРПОУ 02583780)

2) Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» (98500, м. Алушта, вул. Глазрицького, 8, код ЄДРПОУ 02651032)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Фонду майна АР Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

2) Сімферопольське МБРТІ (м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11)

3) Виконавчий комітет Алуштинської міської ради (98600, м. Алушта, пл. Радянська, 1)

4) ВАТ «Завод «Ленінська кузня» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26)

5) Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

Про визнання права власності та повернення майна

Суддя О. Л. Проніна

Представники:

Від позивача - Погорілко Н. М., довіреність від 08.11.2006р. №115

Від відповідачів – 1) Чураченко Д. О., довіреність від 13.11.2006р. №04-12/3125; 2) Кузнєцова Є. М., довіреність від 23.10.2006р. №385, Осипова О. Ю., довіреність від 13.11.2006р. №416

За участю третіх осіб - 1) Архіпова Л. Г., довіреність від 26.06.2006р. №01/1842; 2) не з’явився; 3) Сильванович Ю. С., довіреність від 26.05.2006р. №02.1-13/1283; 4) не з’явився;

5) Погорілко Н. М., довіреність від 13.01.2006р. №16

Сутність справи:

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим та просить визнати за Державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Києві право власності на спальні корпуси №№6,7, які розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» по вул. Глазкрицького, 8 у м. Алушта, зобов’язати ЗАТ «Санаторій «Алушта» повернути нерухоме майно – спальні корпуси №№6,7 по вул. Глазкрицького, 8 у м. Алушта за актом прийому-передачі ВАТ «Завод «Ленінська кузня» (код ЄДРПОУ 14312364), як балансоутримовичу державного нерухомого майна.

Позивач у позовній заяві також надав клопотання про вжиття заходів із забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно – спальні корпуси №№6,7 по вул. Глазкрицького, 8 у м. Алушта.

Судом вказане клопотання залишається без задоволення, оскільки позивачем не надано достатньо обґрунтованого припущення щодо того, що невжиття заходів з забезпечення позовних вимог може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення з дійсного спору по суті.

02.11.2006р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання від Сімферопольського МБРТІ про розгляд справи у відсутність представника за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.10.2006р. до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені Фонд майна АР Крим, Сімферопольське МБРТІ, виконавчий комітет Алуштинської міської ради та ВАТ «Завод «Ленінська кузня».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно, яке було передано ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» до статутного фонду ЗАТ «Санаторій «Алушта» є об’єктом державної власності, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Завод «Ленінська кузня».

Перший відповідач на позовних вимогах заперечує та у відзиві на позов зазначив, що за актом від 24.01.1992р. першому відповідачу були передані у власність санаторно-курортні заклади, у тому числі й ті, які входили до складу Алуштинського територіального об’єднання санаторно-курортних закладів профспілок, до складу якого входив Санаторій «Алушта». У подальшому виконавчим комітетом Алуштинської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке є предметом спору за дійсним позовом.

Другий відповідач на позовних вимогах заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зазначене майном належить йому на праві власності, як внесок засновника до статутного фонду товариства.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

04.12.1991р. Радою Федерації незалежних профспілокУкраїни та Фондом соціального страхування України на базі санаторно-курортних закладів та організацій Української республіканської ради з управління курортами профспілок було створено Акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця».

Згідно акту від 24.01.1992р. на підставі Постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991р. «Про створення акціонерного товариства ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» у власність останнього було передано майно територіальних санаторно-курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку, тощо, згідно переліку до акту від 24.01.1992р.

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 27.04.2001р. №396 «Про оформлення права власності» на підставі листів ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» від 22.11.2000р., від 24.11.2000р. та Інструкції, затвердженої наказом Державного комітету будівництва та житлової політики України від 09.06.1998р. №121, було вирішено оформити право власності за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» на об’єкти нерухомого майна філій Алуштинського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». До складу зазначеного майна, увійшло також й майно санаторію «Алушта» по вул. Глазкрицького, 8 у м. Алушта.

На підставі зазначеного рішення, Алуштинською міською радою було видано свідоцтво про право власності на об’єкт в цілому, розташований у м. Алушта по вул. Глазкрицького, 8.

Зазначене рішення від 27.04.2001р. №396 не було оспорене та визнано недійсним у встановленому законом порядку. Відомостей щодо його скасування під час розгляду справи сторонами не надано.

Таким чином, за нормами діючого законодавства, ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» набув право власності на нерухоме майно по вул. Глазкрицького, 8 у м. Алушта з часу державної реєстрації права власності на таке майно.

Слід зазначити, що судом також був дослідний договір №1216/пр від 04.03.1985р. «Про продовження виділення путівок Київському заводу «Ленінська кузня» в санаторій «Алушта» на курорті загальнодержавного значення», за яким встановлено, що забудовником (ВАТ «Завод «Ленінська кузня») на підставі договору від 20.07.1959р. з Південнобережним управлінням курортів, санаторіїв та будинків відпочинку Міністерства охорони здоров’я УРСР на території санаторію «Алушта» загальнодержавного значення за рахунок власних коштів та лімітів збудований капітальний літній корпус №7 на 136 місць, який у подальшому згідно акту від 16.09.1961р. безкоштовно переданий на баланс «Советкурорту» (Алуштинської територіальної ради з управління курортами профспілок).

Крім того, відповідно п. 3 Договору на період капітального ремонту корпусу №7 санаторію «Алушта», останній передавався на баланс Забудовника.

За актом прийому-передачі від 31.10.1994р. про передачу спальних корпусів №№6,7 з балансу АТ «Завод «Ленінська кузня» на баланс санаторію «Алушта» зазначені корпуси були передані санаторію «Алушта» після проведення будівельних монтажних робіт з реконструкції.

Таким чином, безпідставним є посилання позивача з дійсного спору на те, що спірні об’єкти нерухомості перебувають на балансі АТ «Завод «Ленінська кузня», оскільки із 1994р. зазначені об’єкти були передані санаторію «Алушта», який у подальшому був переданий у власність першому відповідачу.

Слід також зазначити, що на підставі рішення загального зібрання акціонерів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» №4/18 від 18.04.2003р., протоколу №1 від 24.06.2003р. зібрання засновників ЗАТ «Санаторій «Алушта» до статутного фонду останнього були передані й спірні корпуси, що підтверджується, зокрема, актом прийому-передачі від 04.11.2003р.

На підставі вищенаведеного, відповідно нормам ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» ЗАТ «Санаторій «Алушта» набув право власності на спірні об’єкти нерухомості.

За такими обставинами, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 14.12.2006р.

Повний текст рішення оформлений та підсипаний у порядку ст. 85 ГПК України 22.12.2006р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Проніна О.Л.