Вирок № 70342225, 20.11.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/12555/16-к

Провадження № 1-кп/263/134/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області

у складі головуючої судді Кір`якової Н.П.

при секретарі Соколовій О.Б.,

за участю прокурорів Балджи О.М., Горбенка В.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника Кінька В.М.,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050770003276 від 04.09.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Нижній Тагіл Свердловської області Російської Федерації, громадянки України, українки, маючої середньо-технічну освіту, не працюючого, не заміжньої, яка має сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2016 року, приблизно в 23 год., обвинувачена ОСОБА_1, у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи за місцем свого мешкання в АДРЕСА_1, в ході конфлікту, який виник з ОСОБА_3, утримуючи в руці кухонний ніж, умисно завдала ОСОБА_3 один удар вищевказаним ножем в область грудної клітини зліва, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва, які ускладнилися гемотораксом зліва (у плевральній порожнині до 1.200 мл крові із згустками) та відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнала повністю та пояснила, що проживала з потерпілим однією сім'єю з квітня 2016 року. 24 серпня 2016 року вони посварилися. Під час сварки ОСОБА_3 пошкодив в її квартирі розетки, зірвав штори та пішов з квартири. 03.09.2016 року вона покликала ОСОБА_3 до себе додому та попросила все відремонтувати, але він відмився. Розмова відбулася на кухні під час розпиття пива. Пояснила, що під час розмови потерпілий штовхнув її, а вона взяла зі столу ніж та вдарила потерпілого ножем в область грудної клітки зліва. Після цього потерпілий пішов додому.

Вина ОСОБА_1 у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому також підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що проживав разом з обвинуваченою півроку. За тиждень до конфлікту посварився з нею. 3.09.2016 року прийшов миритися. Пили пиво, потім знову посварилися. Вона взяла ніж і вдарила його в область грудної клітки зліва. Удар нанесла зверху вниз вліво. Після цього він хотів піти з квартири але ОСОБА_1 його не пускала. Потім він побіг вниз по сходах, зустрів її знайомого з дівчиною, які привели його назад в квартиру. Допомогу йому не надавали, о 4 годині ранку він пішов додому.

Свідки ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що очевидцями події вони не були. ОСОБА_6 подзвонив і запросив їх у гості. Коли вони приїхали в квартиру ОСОБА_1 потерпілий стояв біля вікна і прикривав рукою рану на грудях. Крові не було. Вони пропонували потерпілому викликати лікаря, але він відмовився і пішов додому.

Також вина обвинуваченої підтверджується письмовими доказами.

Так, з протоколу огляду місця події від 04.09.2016 р. видно, що під час огляду квартири АДРЕСА_1 вилучено 4 кухонних ножі, два змиви зі стіни в кухні, сорочка синього кольору. (а.с.37-38).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 04.09.2016 року у приймальному відділенні міської лікарні № 4 м. Маріуполя, виявлено та вилучено особисті речі потерпілого, а саме: чоловічу пайту сірого кольору, яка має з переду і ззаду плями бурого кольору, схожі на кров, чоловічі штани, чоловічі кросівки, на яких є сліди речовини бурого кольору, які можуть бути кров'ю, тобто ті речі, в які потерпілий був одягнений в момент вчинення відносно нього злочину (а.с. 82-84).

Під час слідчого експерименту 06.09.2016 р. ОСОБА_1 показала, як завдала удар потерпілому в область грудної клітини, що було зафіксовано на фототаблиці ( а.с. 39-47, 87-92).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 19.09.2016 р. за участю потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що під час експерименту потерпілий детально показав місце події та яким чином ОСОБА_1, утримуючи кухонний ніж у правій руці, завдала йому удар в область грудної клітини (а.с.125-129).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №717 від 20.09.2016 року, виявлене у потерпілого проникне колото-різане поранення грудної клітки зліва, що ускладнилося гемотораксом зліва (у плевральній порожнині до 1.200 мл крові із згустками), яке утворилося в результаті однієї дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, наданого на експертизу, можливо в зазначений термін, при описаних обставинах у постанові, і по ступеню тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент спричинення. Згідно даних історії хвороби, при досліджені крові потерпілого ОСОБА_3 під час вступу до стаціонару виявлений спирт етиловий в кількості 2,03%о, що відноситься до алкогольного сп'яніння середнього ступеня. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах, на які вказують потерпілий ОСОБА_3 та обвинувачена ОСОБА_1 в протоколах допитів і при проведенні слідчих експериментів з їх участю.

Оцінивши у сукупності досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що в діях обвинуваченої наявний склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, і її дії обґрунтовано кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України, оскільки вона спричинила потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння.

Обговорюючи питання про вид та розмір покарання, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винної, яка не працює, є інвалідом 3-ї групи, хворіє на тяжку хворобу, характеризується посередньо, має неповнолітню дитину.

Скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння суд розцінює як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченої, та не находить підстав для застосування до обвинуваченої ст.69 КК України.

За таких обставин суд вважає необхідним призначити обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний термін, передбачений санкцією ч.1 ст.121 КК України.

З урахуванням суспільної небезпеки вчиненого, характеру і ступеню тяжкості злочину, особи обвинувачуваної, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд відповідно до ст.65 КК України вважає за необхідне призначити для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею нових злочинів покарання у вигляді позбавлення волі, визначивши строк, достатній для досягнення мети покарання у відповідності зі ст.50 КК України.

Вирішуючи цивільний позов прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 1 про відшкодування вартості витрат на стаціонарне лікування потерпілого, суд виходить з наступного.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну фізичним та юридичним особам.

Відповідно до ч.1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно ч. 3 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Судом встановлено, що прокурором пред'явлено цивільний позов в інтересах держави в особі КЗ «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 3045 грн. 57 коп., що доведено у справі відповідною довідкою і обвинуваченою ОСОБА_1 не заперечується.

Покладаючи на обвинувачену обов'язок відшкодувати понесені закладом лікування витрати, суд виходить з встановленого законом правила про те, що відповідно до вимог ст. 1167ЦК України, шкода, завдана юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а тому вищезазначена сума підлягає стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь КЗ «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги».

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років у кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання.

Позов прокурора про відшкодування витрат установи охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Маріупольської міської ради р/р 35411001022935 ГУДКУ в Донецькій області, ОКПО 01990660 МФО 834016, витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 у сумі 3 045 (три тисячі сорок п'ять) гривень 57 копійок.

Речові докази: кухонний ніж, з дерев'яною рукояткою довжина клинка 14 см., довжина рукоятки 11,5 см., загальна довжина 25,5 см, два змиви речовини бурого кольору, сорочка, штани, три ножі, мокру футболку, якою замивали кров, дерев'яну скалку, що зберігається в камері схову речових доказів Центрального ВП Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, відповідно до квитанції № 0436 від 28.09.2017 року та квитанції №0402 від 09.09.2017 року - знищити; пайту, штани, кросівки, мобільний телефон «Леново» залишити потерпілому за належністю.

Зобов'язати службу у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради вжити заходи для встановлення опіки над сином засудженої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, який мешкає: АДРЕСА_1, після набранням вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженою у той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя: Н.П. Кір`якова