Рішення № 70342054, 14.11.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

2/225/1899/2017

225/3962/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі :

судді Скиба М.М.,

за участю секретаря Панаслюк Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Торецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на рухоме майно (грошові кошти),

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила наступне.

14.08.2014 року помер її чоловік ОСОБА_2 З ОСОБА_2 вона знаходилася у зареєстрованому шлюбі з 07.07.1992 року.

03.07.2014 року її чоловік ОСОБА_2 уклав договір № 146074404 на вклад «Депозитний» з АТ «Ощадбанк» на суму 102 000 грн., та не отримував ні відсотки, ні всю основну суму грошй, тому ОСОБА_1 вважає, що має на цей вклад право як спадкоємець, та на процентну ставку в розмірі 16,5 річних за кожний рік до теперішнього часу.

ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємцем першої черги, інших спадкоємців у померлого не має.

Вона у передбачений шестимісячний строк звернулася до Третьої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру № 45941681 від 28.11.2016 року.

У зв’язку з тим, що в м. Донецьку державні органи не здійснюють свої повноваження, в подальшому оформити спадщину після смерті чоловіка вона не змогла. Крім того, як стало їй пізніше відомо, Третя державна нотаріальна контора в теперішній час хоча перемістилася в м. Дружківка, але не здійснює свої повноваження.

Крім того, вона з’ясувала, що у неї з померлим чоловіком є розбіжності в написанні прізвища, так у неї українською зазначено «Савіцька», а у чоловіка «Савицький». Факт того, що померлий ОСОБА_2 є її чоловіком підтверджується свідоцтвом про реєстрації шлюбу, в якому прізвище російською мовою зазначено «Савицкий», та на сторінці її паспорту є штамп про сімейний стан, де вказано, що вона зареєструвала шлюб з Савіьцким.

ОСОБА_1 просить встановити факт, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2, який помер 14.08.2014 року; визнати за нею право власності на грошовий вклад в розмірі 102 000 грн. 00 коп. та на відсотків 16,5 річних за кожний рік до теперішнього часу відповідно до договору № 146074404 на вклад «Депозитний» з АТ «Ощадбанк», укладеного 03.07.2014 року ОСОБА_2, в порядку спадкування.

Представник позивача надала суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність та відсутність позивача ОСОБА_1, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належно, про причини неявки суд не інформував, заяви про розгляд справи у його відсутність суду не надавав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2014 року помер ОСОБА_2. (а.с. 11).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 07.07.1992 року, після укладення шлюбу ОСОБА_4 присвоєне прізвище – «Савицкая» (російською мовою). (а.с. 10)

В паспорті позивача ОСОБА_1, її прізвище зазначено – ОСОБА_1, у розділі сімейний стан, зазначено, що відділом ЗАГС Будьонівського району міста Донецька 07.07.1992 року укладений шлюб з ОСОБА_5. (а.с. 9).

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо встановлення факту, що ОСОБА_1 є дружиною померлого 14.08.2014 року ОСОБА_2, суд вважає такими, підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про визнання за нею право власності на грошовий вклад в розмірі 102 000 грн. 00 коп. та на відсотків 16,5 річних за кожний рік до теперішнього часу відповідно до договору № 146074404 на вклад «Депозитний» з АТ «Ощадбанк», укладеного 03.07.2014 року ОСОБА_2, в порядку спадкування, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі змісту ч.1 ст. 1222 ЦК України вбачається, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз’яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування », при розгляді даної категорії справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до узагальнення судової практики, а саме листа ВССУ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Необхідність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування до звернення з позовом до суду обумовлена як необхідністю використання усіх засобів до судового врегулювання спадкового спору, так і тими обставинами, що нотаріус після заведення спадкової справи повинен отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстру прав власності на нерухоме майно та з єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та обов’язково з’ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України, і , в разі їх наявності, залучити їх до спадкової справи.

З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ОСОБА_1 повідомлено про неможливість оформлення спадкової справи після померлого 14.08.2014 року ОСОБА_2, оскільки за даними Спадкового реєстру спадкову справу вже відкрито Третьою донецькою державною нотаріальною конторою 30.09.2014 року за № 434 . (а.с. 38).

Згідно відповіді Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 20.06.2017 року, наданій адвокату ОСОБА_7, Третя донецька державна нотаріальна контора була перереєстрована за адресою : м. Дружківка, вул. О. Кошевого, буд. 27, але фактично держконтора на підконтрольну українській владі територію не перемістилась, архів Третьої донецької державної нотаріальної контори залишився у приміщенні, яке займала Третя донецька державна нотаріальна контора у м. Донецьку та доступ до нього на теперішній час відсутній. (а.с. 18-19).

Як встановлено ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, позивач повинен довести суду наступні обставини та факти: належність майна спадкодавцю на час відкриття спадщини; прийняття нею спадщини у встановлений законом строк; відсутність осіб, які мають право на обов'язкову частку.

Згідно Інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) 30.09.2014 року Третьою донецькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу, номер у Спадковому реєстрі - 56591485, після смерті ОСОБА_2, дата смерті 14.08.2014 р. (а. с. 14).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вказана інформаційна довідка (письмові докази) не містить інформації щодо особи, на підставі заяви якої була заведена спадкова справа. Документи, на які посилається позивач у своєму позові, не підтверджують обставин, встановлення яких необхідно для правильного (законного та обґрунтованого) вирішення спору.

Крім того, на підставі заявленого клопотання представника позивача про витребування доказів, судом була отримана інформація з філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», за якою рахунок № 26306046074404 на ім’я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відкритий 03.07.2014 року грошові кошти не були внесені, рахунок було закрито 04.07.2014 року, документи з юридичного оформлення рахунку на ім’я ОСОБА_2, саме договір № 146074404 за вкладом «Депозитний» знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території та у зв’язку із проведенням АТО доступу до них немає.

Інших доказів наявності рухомого майна (грошових коштів), які б належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини суду не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на рухоме майно в порядку спадкування не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що саме вона зверталася із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 і що на час відкриття спадщини рухоме майно (грошові кошти), про визнання права власності якого просить позивач, існувало і належало спадкодавцю.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дружиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 14 серпня 2014 року.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :