Постанова № 70339619, 20.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльність Полтавської митниці ДФС, що полягає у не наданні громадянину України ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію від 23.10.2017 та зобов'язання надати громадянину України ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію від 23.10.2017, якою окремо по кожні з постанов у справах про порушення митних правил №№0046/80600/17, 0067/80600/17 та 0068/80600/17 повідомити сплинув чи несплинув строк виконання постанови митниці про накладення штрафу у даній справі, якщо такий строк сплинув, повідомити останній день строку, коли особа, визнана винною у вчиненні порушення митних правил, мала сплатити штраф у справах про порушення митних правил по кожній із зазначених постанов.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував на не згоду з бездіяльністю відповідача щодо не надання відповіді на звернення від 23.10.2017 адресоване Полтавській митниці ДФС щодо повідомлення про те, чи сплинув строк виконання постанов митниці про накладення штрафу №0046/80600/17, №0067/80600/17 та №0068/80600/17, а також повідомлення про останній день строку сплати штрафу в справах про порушення митних правил по кожній із зазначених постанов. Зазначав, що відповідь відповідача від 27.10.2017 за вих. №38/ЗПІ/16-70-20 суперечить вимогам Конституції України та Закону України «Про доступ до публічної інформації».

15 листопада 2017 року до суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Полтавською митницею ДФС на запит ОСОБА_1 від 23.10.2017 була надана достовірна, точна та повна інформація, яка знаходилася у володінні та розпорядженні відповідача.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 23.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до розпорядника інформації Полтавської митниці ДФС із запитом на отримання публічної інформації, що знаходиться у володінні органів ДФС України, у якому просив, з урахуванням наявної у відповідача інформації щодо оскарження постанов у справах про порушення митних правил №№0046/80600/17, 0067/80600/17 та 0068/80600/17, винесених відносно гр. ОСОБА_2, надати інформацію сплинув чи не сплинув встановлений ст. 539 Митного кодексу України строк виконання постанов митниці про накладення штрафу у цих справах. Також просив зазначити останній день строку, коли гр. ОСОБА_2 мала сплатити штраф по кожній із зазначених постанов у разі, якщо визначений Митним кодексом України строк сплати штрафу за кожною постановою у справах про порушення митних правил сплинув. Інформацію надати окремо по кожній з постанов у справах про порушення митних правил №№0046/80600/17, 0067/80600/17 та 0068/80600/17. Просив не надавати жодних роз’яснень норм митного законодавства, а виключно повідомити дату останнього дня строку, коли гр. ОСОБА_2 мала сплатити штраф по кожній з зазначених постанов, якщо вони підлягають виконанню.

На запит позивача, 27.10.2017 за 38/ЗПІ/16-70-20 Полтавською митницею ДФС надано відповідь, у якій повідомлено, що згідно ч. 1 ст. 539 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-У1, офіційне опублікування: Голос України, 2012, 04, 21.04.2012 №73-74; Офіційний вісник України, 2012, №32 (04.05.2012); Урядовий кур’єр, 2012, 05, 17.05.2012 №86, 18.05.2012 №87; Відомості Верховної Ради України, 2012, №№44-45 (09.11.2012), №№46-47 (23.11.2012), №48 (30.11.2012) (далі - МКУ), штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.

Також зазначено, що в Полтавській митниці ДФС відсутня інша задокументована інформація стосовно того чи сплинув чи не сплинув встановленого ст. 539 МКУ строку виконання постанов Полтавської митниці ДФС в справах про порушення митних правил № 0046/80600/17, № 0067/80600/17, №0068/80600/17 про накладення штрафу у цих справах, а також відсутня інша задокументована інформація про останній день строку, коли гр. ОСОБА_2 мала сплатити штраф по кожній із зазначених постанов.

Вважаючи дії відповідача такими, що порушують положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно приписів статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на свободу вираження поглядiв. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядiв, одержувати i передавати iнформацiю та ідеї без втручання органів державної влади i незалежно вiд кордонiв. Здiйснення цих свобод, оскiльки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановленi законом в iнтересах національної безпеки, територiальної цiлiсностi або громадської безпеки, для охорони порядку або запобiгання злочинам, для охорони здоров'я або моралi, для захисту репутацiї або прав iнших осіб, для запобiгання розголошенню конфіденційної інформації або для пiдтримання авторитету i безсторонності суду i є необхiдними в демократичному суспiльствi.

Згідно ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості розпорядників публічної інформації і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, публічна інформація може бути двох видів: 1) створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

У свою чергу, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 цього Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Таким чином, відповідач є розпорядником інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», на якого покладено обов'язок надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також, у разі потреби, перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації відповідно до п. 6 ст. 14 цього Закону.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Положеннями ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначені вимоги до запиту на інформацію.

Так, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено випадки, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а саме: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

З положень наведеної вище норми Закону вбачається, що перелік випадків, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч.3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

З матеріалів справи судом встановлено, що Полтавською митницею ДФС винесена постанови в справі про порушення митних правил:

- від 20.04.2017 № 0046/80600/17, якою громадянку ОСОБА_3 – агента з митного оформлення ТОВ «КФ «Лаврік» визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5340,72 грн;

- від 08.06.2017 № 0067/80600/17, якою громадянку ОСОБА_3 – агента з митного оформлення ТОВ «КФ «Лаврік» визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6430,71 грн;

- від 08.06.2017 № 0068/80600/17, якою громадянку ОСОБА_3 – агента з митного оформлення ТОВ «КФ «Лаврік» визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1998,75 грн.

Дані постанови гр. ОСОБА_2 отримано 20.04.2017 та 13.06.2017 відповідно, про що свідчить її підпис на копії постанови в справі про порушення митних правил від 20.04.2017 № 0046/80600/17, а також підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Статтею 539 Митного кодексу України визначено, що штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення. Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до державного бюджету у порядку, встановленому законодавством України.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи сторонами документів, гр. ОСОБА_2 не погодившись із вищевказаними постановами, оскаржила постанови про порушення митних правил від 20.04.2017 №0046/80600/17 та від 08.06.2017 0067/80600/17, 0068/80600/17 до Державної фіскальної служби України та до Ленінського районного суду м. Полтави.

Постановами Державної фіскальної служби України від 23.05.2017 та від 12.05.2017 за результатами розгляду скарг ОСОБА_3, постанови про порушення митних правил від 20.04.2017 №0046/80600/17 та від 08.06.2017 0067/80600/17, 0068/80600/17 залишено без змін, а скарги ОСОБА_3 – без задоволення.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 31.07.2017 у справі №553/1539/17 (провадження №2-а/533/97/2017) позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправними та скасовановано постанову Полтавської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0046/80600/17 від 20.04.2017 року та постанову Державної фіскальної служби України від 23.05.2017 року у справі про порушення митних правил № 0046/80600/17, винесену по результатам розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову Полтавської митниці ДФС № 0046/80600/17 від 20.04.2017 року.

Крім того, постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 12.10.2017 у справі №553/1834/17 (провадження №2-а/533/110/2017) позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправними та скасовановано постанову Полтавської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17 від 08.06.2017 року та постанову Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 року у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17, винесену по результатам розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову Полтавської митниці ДФС № 0067/80600/17 від 08.06.2017 року.

Дана постанова суду оскаржена Полтавською митницею до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Судом також встановлено, що у провадженні Ленінського районного суду м. Полтави знаходиться справа №553/1835/17 (провадження №2-а/553/111/2017) за позовом ОСОБА_2 до Полтавської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про скасування постанови Полтавської митниці ДФС від 08.06.2017 року та постанови Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 року у справі про порушення митних правил №0068/80600/17.

У відповідності до положень статті 535 Митного кодексу України постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у статті 529 цього Кодексу.

В той же час, як вже зазначалося вище, публічна інформація, за змістом ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація.

З огляду на відсутність інформації щодо закінчення чи не закінчення встановленого Митним кодексом України строку виконання постанов митниці про накладення штрафу у справах про порушення гр. ОСОБА_2 митних правил та відповідно інформації про останній день строку сплати штрафу по кожній із зазначених постанов на будь-яких носіях, відповідач об'єктивно був позбавлений можливості надати таку інформацію позивачу, надіславши останньому вичерпну відповідь листом від 27.10.2017 №38/ЗПІ/16-70-20.

У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що запит ОСОБА_1 від 23.10.2017 розглянутий відповідачем у повному обсязі з наданням своєчасної і вичерпної відповіді у межах відомостей відомих розпоряднику публічної інформації.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи позивача та представника відповідача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва