Постанова № 70339493, 14.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року справа № 813/2704/17

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Мельника А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Львівської обласної ради (далі - ЛОР, відповідач) з наступними позовними вимогами:

- поновити ОСОБА_1, на посаді радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Львівської обласної ради;

- стягнути з Львівської обласної ради в користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді від 15.08.2017 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, будучи звільненою, у зв'язку із скороченням чисельності штату та змінами в організації праці, зверталася до Львівської обласної ради із заявою про поворотне прийняття на роботу на підставі ст. 42-1 Кодексу законів про працю України на посаду радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю. Враховуючи те, що позивачу було відмовлено у поворотному поновленні на посаду, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в яких наголосив, що позивача належним чином було повідомлено про майбутнє вивільнення у зв'язку з скороченням чисельності та зміною в організації праці та запропоновано усі вакантні посади в штаті відповідача. Позивач була ознайомлена з попередженням про можливе вивільнення, проте протягом двох місяців, так і не надала згоди на переведення на жодну із запропонованих їй посад. Тому, позивача було звільнено з посади на підставі п.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України. Представник відповідача наголосив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду позивачу було відмовлено у визнанні звільнення незаконним, поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У вказаному рішенні, яке набрало законної сили, судом було встановлено, що звільнення ОСОБА_1 з посади радника відділу з питань екології та природокористування управління водних ресурсів та адміністративно - територіального устрою Львівської обласної ради було законним та таким, що відповідає вимогам трудового законодавства. Також, представник відповідача наголосив, що позивач до звільнення обіймала посаду радника відділу з питань екології та природокористування управління водних ресурсів та адміністративно - територіального устрою Львівської обласної ради, а поворотно прийняти її просить на посаду радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Львівської обласної ради, яку раніше не обіймала. Відповідно до ст. 42-1 Кодексу законів про працю України поворотне прийняття на роботу можливе, зокрема, у разі прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Представник відповідача зазначив, що позивач не має вищої освіти за спеціальністю "журналістика" та необхідного стажу роботи у цій сфері, що є обов'язковою вимогою до кандидатів на посаду радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Львівської обласної ради. Отже, враховуючи наведене, представник відповідача вважає відмову у поворотному прийнятті на посаду правомірною, у зв'язку з чим, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.04.2006 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на різних посадах.

З 23.12.2014 року перебувала на посаді радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно - територіального устрою.

23.12.2014 року позивачу присвоєно 9-ий ранг посадової особи місцевого самоврядування, що відноситься до 5-ої категорії посад.

Львівська обласна рада 08.12.2015 року прийняла рішення № 14 "Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату Львівської обласної ради".

Згідно із вказаним рішенням чисельність виконавчого апарату обласної ради визначено у кількості 49 штатних одиниць. Також доручено голові обласної ради внести зміни до штатного розпису виконавчого апарату обласної ради.

На виконання рішення Львівської обласної ради від 08.12.2015 року № 14 голова Львівської обласної ради 11.12.2015 року звернувся до профспілкового комітету Львівської обласної ради із поданням № 02-вих-1241 про погодження переліку посад, які вилучаються із штатного розпису та нової редакції штатного розпису виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2015 рік.

Профспілковий комітет Львівської обласної ради погодив перелік посад, які вилучаються із штатного розпису та нову редакцію штатного розпису виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2015 рік, що оформлено протоколом № 35 від 15.12.2015 року.

Голова Львівської обласної ради, враховуючи рішення профспілкового комітету Львівської обласної ради та на виконання доручення сесії Львівської обласної ради від 08.12.2015 року, 17.12.2015 року видав розпорядження № 590-к "Про штатний розпис виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2015 рік".

Пунктом 1 вказаного розпорядження затверджено перелік посад, які вилучаються зі штатного розпису виконавчого апарату Львівської обласної ради у зв'язку із скороченням чисельності працівників виконавчого апарату та зміною в організації праці.

Відповідно до пункту 55 додатка 1 до розпорядження голови Львівської обласної ради від 17.12.2015 року № 590-к посада радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою, яку обіймала ОСОБА_1, включена до переліку посад, які вилучаються зі штатного розпису.

В пункті 2 вказаного розпорядження затверджено нову редакцію штатного розпису виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2015 рік. Зі змісту додатку 2 випливає, що посада радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою не передбачена.

29.03.2016 року на підставі розпорядження голови Львівської обласної ради позивача звільнено із займаної посади радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно - територіального устрою.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 року у справі № 813/1491/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2016 року, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови обласної ради "Про звільнення ОСОБА_1" № 243-к від 29.03.2016 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно - територіального устрою Львівської обласної ради з 30.03.2016 року; стягнуто з Львівської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20724,56 грн. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.

На виконання вказаних судових рішень відповідно до розпорядження голови Львівської обласної ради від 02.12.2016 року № 644-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" позивача поновлено на посаді радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно - територіального устрою Львівської обласної ради з 30.03.2016 року.

Листом голови Львівської обласної ради від 02.12.2016 року № 01-вих-195 позивача повідомлено про поновлення на роботі, скеровано копію розпорядження голови обласної ради від 02.12.2016 № 644-к та запропоновано приступити до виконання посадових обов'язків з 05.12.2016 року.

З огляду на те, що рішенням Львівської обласної ради від 08.12.2015 року № 14 "Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату Львівської обласної ради" та розпорядженням голови обласної ради від 24.03.2016 року № 239-к "Про штатний розпис виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2016 рік", посада радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно- територіального устрою скорочена; на виконання вимог ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, розпорядженням голови Львівської обласної ради від 05.12.2016 року № 646-к позивача попереджено про її можливе вивільнення 06.02.2017 року у зв'язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці.

Відповідно до розпорядження голови Львівської обласної ради "Про звільнення ОСОБА_1" № 60-к від 23.02.2017 року, ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Рішенням сесії Львівської обласної ради № 425 від 25.04.2017 року "Про затвердження структури та чисельності виконавчого комітету Львівської обласної ради" визначено чисельність виконавчого апарату Львівської обласної ради в кількості 56 штатних одиниць та визнано таким, що втратило чинність рішення обласної ради № 14 від 08.12.2015 року "Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату Львівської обласної ради", яким встановлена чисельність в кількості 49 штатних одиниць.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду № 813/1187/17 від 22.05.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні звільнення незаконним, поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

20.06.2017 року позивач, враховуючи норми ст. 42-1 Кодексу законів про працю України, звернулася до Львівської обласної ради із заявою про поворотне прийняття на роботу на посаду радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків із громадськістю.

Відповідно до листа № 01 - вих - 107 від 12.07.2017 року позивачу роз'яснено щодо відсутності законних підстав для поворотного прийняття на роботу.

Не погоджуючись із відмовою у поворотному прийнятті на роботу, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано положення ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як уже зазначалося, постановою Львівського окружного адміністративного суду № 813/1187/17 від 22.05.2017 року за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у задоволенні позову було відмовлено.

14.08.2017 року за результатами апеляційного оскарження, постанову Львівського окружного адміністративного суду № 813/1187/17 від 22.05.2017 року було залишено без змін, відтак вона набрала законної сили.

Вказаним рішенням було встановлено, що з метою перевірки обставин щодо скорочення чисельності та зміною в організації праці дослідив рішення Львівської обласної ради від 08.12.2015 року № 14 "Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату Львівської обласної ради"; розпорядження голови Львівської обласної ради від 17.12.2015 року №590-к "Про штатний розпис виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2015 рік"; розпорядження голови Львівської обласної ради від 11.01.2016 року № 36-к "Про попередження працівників виконавчого апарату Львівської обласної ради про можливе вивільнення у зв'язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці"; розпорядження голови Львівської обласної ради від 24.03.2016 року № 239-к "Про штатний розпис виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2016 рік". За результатом дослідження яких, суд дійшов висновку, що у відповідача відбулося скорочення чисельності виконавчого апарату та зміни в організації праці.

Судом було з'ясовано, що згідно із вказаними правовими актами у штатному розписі відповідача відсутня посада радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно - територіального устрою.

Тому, попередження позивача про майбутнє вивільнення було правомірним.

Пунктом другим розпорядження голови Львівської обласної ради від 05.12.2016 року № 646-к позивачу запропоновано усі вакантні посади, а саме посаду радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю на час відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_3 та посаду заступника начальника відділу господарського забезпечення.

Суд також звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, в тому числі і вакантні посади осіб, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.

Позивач була ознайомлена із вказаним розпорядженням, що підтверджується її підписом на зворотній стороні розпорядження. Проте, позивач не надала своєї згоди на переведення на вказані посади.

У зв'язку із звільненням працівника відповідача, згідно з розпорядженням голови Львівської обласної ради від 16.12.2016 року № 666-к "Про ОСОБА_1" позивачу запропоновано також посаду радника відділу з питань звернень громадян та надання допомоги учасникам АТО. Проте, ознайомившись із вказаним розпорядженням позивач також не надала згоди на переведення на зазначену посаду, що підтверджується актом про відмову від підпису від 16.12.2016 року.

Суд зазначив, що запропоновані посади є рівнозначними із посадою, яку займала позивач, зокрема, в частині категорії посади, рангу посадової особи та окладу.

Аналіз встановлених обставин надало суду підстави для висновку про те, що відповідач належним чином виконав обов'язок, встановлений ст. 49-2 Кодексу законів про працю України щодо пропонування іншої роботи позивачу в тій же установі.

Позивач 07.12.2016 року подала письмову заяву до голови профспілкового комітету Львівської обласної ради, в якій просила скликати засідання профспілкового комітету "з метою дослідження питання щодо відповідності запропонованих їй 05.12.2016 року посад кваліфікації та досвіду роботи".

З метою розгляду заяви позивача скликано позачергове засідання профспілкового комітету, яке проводилось за участю позивача, за результатами якого роз'яснено, що вирішення питання про зайняття чи відмову від зайняття запропонованих посад може бути вирішено лише самим позивачем та повідомлено про пропозицію зайняти посаду радника відділу з питань звернень громадян та надання допомоги учасникам АТО.

Проте, позивач повідомила, що їй потрібно обміркувати пропозицію щодо переведення на вказану посаду.

Голова Львівської обласної ради 19.01.2017 року скерував до профспілкового комітету Львівської обласної ради подання № 02-вих-35 щодо надання згоди на звільнення позивача у зв'язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці.

Голова профспілкового комітету Львівської обласної ради запросив позивача 23.01.2017 року листом № 01 для участі у розгляді питання про надання згоди на звільнення позивача у зв'язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці, що підтверджується документом про поштове відправлення.

В присутності позивача 27.01.2017 року відбулося засідання профспілкового комітету щодо розгляду подання голови Львівської обласної ради від 19.01.2017 року №02-вих-35.

За результатами обговорення подання голови Львівської обласної ради профспілковий комітет Львівської обласної ради надав згоду на звільнення позивача з посади радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою у зв'язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці.

Голова профспілкового комітету Львівської обласної ради листом від 02.02.2017 року № 02 повідомив відповідача про прийняте рішення щодо розгляду подання голови обласної ради від 19.01.2017 року № 02-вих-35.

Таким чином, на переконання суду, відповідач дотримався вимог щодо отримання згоди профспілкового органу на звільнення позивача.

Голова Львівської обласної ради листом №01-вих-39 від 02.02.2017 року повторно запропонував позивачу повідомити про прийняте нею рішення щодо переведення на запропоновані їй вакантні посади, що підтверджується документом про поштове відправлення.

В період з 01.02.2017 року по 23.02.2017 року ОСОБА_1 перебувала в стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листками непрацездатності серія АДВ №042572 від 01.02.17 року, серія АДВ № 075066 від 13.02.2017 року.

Відповідно до ст. 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 вказаної статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

У зв'язку із перебуванням позивача в стані тимчасової непрацездатності до 23.02.2017 року, виконати вимогу щодо звільнення особи не пізніше місяця з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації відповідач не мав можливості.

Тому, розпорядження голови Львівської обласної ради про звільнення позивача правомірно видане саме 23.02.2017 року.

Отже, враховуючи те, що відповідно до положень Кодексу законів про працю України поновлення на роботі можливе лише у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення, а постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 року у справі № 813/1187/17 звільнення ОСОБА_1 визнано законним, суд зазначає, що жодних підстав для поновлення позивача на посаді немає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що до звільнення позивач обіймала посаду радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно - територіального устрою.

Згідно посадової інструкції, до обов'язків позивача в межах займаної посади входила робота, пов'язана із забезпеченням діяльності ради у сфері екології та природокористування. Вимогою до зайняття вказаної посади була наявність повної вищої освіти відповідного професійного спрямування та стаж роботи за фахом на службі в органах місцевого самоврядування та державній службі не менше 2 років або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 3 років.

Водночас, згідно розпорядження голови обласної ради від 16.05.2017 року № 751 "Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю", до кандидатів на таку посаду, зокрема покладалися вимоги щодо наявності у них повної вищої освіти за спеціальністю "журналістика" та стаж роботи за фахом не менше двох років.

Судом встановлено, що позивач не має повної вищої освіти за спеціальністю "журналістика" та відповідно стажу роботи у цій сфері, що на думку суду унеможливлює зайняття позивачем бажаної посади.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 42-1 Кодексу законів про працю України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Отже, аналізуючи наведене, суд наголошує, що вказана норма визначає право працівника претендувати на укладення трудового договору, якщо роботодавець проводить набір працівників аналогічної кваліфікації.

Як уже зазначалося, ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам до посади на яку було оголошено конкурс.

Так, 05.12.2016 року відповідачем пропонувалася ОСОБА_1 посада радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю в межах процедури скорочення, від якої позивач відмовилася. Проте, суд зазначає, що це не свідчить про кваліфікаційну відповідність позивача даній посаді та право претендувати на цю посаду в порядку поворотного прийняття на роботу.

Щодо покликання позивача про те, що станом на дату звернення до відповідача із заявою про поворотне прийняття на посаду, у відповідача була вакантна посада радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Львівської обласної ради, суд зазначив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2017 року Львівська обласна рада оголосила конкурс на заміщення вакантної посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Вимогами до кандидатів були: повна вища освіта за спеціальністю "журналістика", освітньо - кваліфікаційний рівень - магістр, спеціаліст; стаж роботи за фахом на службі в органах місцевого самоврядування та державній службі - не менше 2 років або стаж роботи за фахом в інших галузях управління не менше 3 років; досвід роботи в галузі журналістики. Прийом документів проводився протягом 30-ти днів (до 16.06.2017 року).

Вказана інформація була розміщена в засобах масової інформації, а саме в газеті "Львівська пошта" № 38 за 18.05.2017 року.

Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії Львівської обласної ради № 4 від 19.06.2017 року, до конкурсу на заміщення вакантної посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною було допущено ОСОБА_4.

Відповідно до протоколу № 6 від 21.06.2017 року, на підставі розгляду поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами, ОСОБА_4 став переможцем та був призначений на посаду розпорядженням голови Львівської обласної ради № 286-к від 03.07.2017 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з 15.06.2017 року по 20.06.2017 року з метою зайняття посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Львівської обласної ради стажувався ОСОБА_5, який за результатами успішного стажування був переведений на посаду розпорядженням голови Львівської обласної ради № 268-к від 21.06.2017 року.

Отже, станом на дату розгляду відповідачем заяви позивача про поворотне прийняття на роботу, вакантних посад радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Львівської обласної ради не було.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що відповідач, як при звільненні позивача, так і при розгляді її заяви про поворотне прийняття на роботу на підставі ст. 42-1 Кодексу законів про працю України діяв в межах чинного законодавства, тому жодних підстав для задоволення вимоги позивача у її поновленні немає.

Відмова позивачу у поновленні на роботі, закономірно тягне за собою відмову і у стягненні на корить позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв'язку тим, суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в цілому.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви.

З врахуванням положень ст.94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 листопада 2017 року