Постанова № 70339158, 07.11.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року справа № П/811/1722/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря - Толстової О.І.

представника позивача - Панасенко І.Б.,

представника відповідача - Дьяченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНС"

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби в Кіровоградської області звернулося до суду з адміністративним позовом, яким просить прийняти рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНС", що знаходиться за адресою - 27500,Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Приморська, 52,кв.38.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що платник податків допустив неналежне виконання податкового обов'язку при здійсненні контролю за податковою дисципліною, створивши перешкоди у проведенні перевірки у спосіб не допуску працівників контролюючого органу. Вказана обставина є визначеною законом підставою для накладення арешту на майно платника. Посилаючись на викладені міркування, представник позивача просив суд постановити рішення про задоволення заявлених вимог.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що недопуск працівників контролюючого органу до перевірки є правомірним, оскільки наказ про призначення перевірки прийнято з численними порушеннями.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 11.01.2017 року №14 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агенс", починаючи з 12.01.2017 року, однак у відповідності до вимог п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України та згідно Наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 13.01.2017 року №25 перенесено терміни проведення перевірки до дати отримання копій документів, необхідних для проведення перевірки, або забезпечення доступу до них (а.с.10-11).

На підставі вищевказаного наказу виписано направлення на перевірку від 11.01.2017 року № 4 головному державному ревізору інспектору відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Кіровоградській області Шевченко Ю.В. щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 12.01.2017 року (а.с.13).

12.10.2017 року згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.10.2017 року №1293 поновлено документальну позапланову виїзну перевірку (а.с.12).

На підставі вищевказаного наказу виписано направлення на перевірку від 12.10.2017 року № 1330 старшому державному ревізору інспектору відділу аудиту платників території обслуговування Олександрійської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Кіровоградській області Бондаревій В.Б., № 1329 головному державному ревізору-інспектору відділу адміністрування акцизного податку, ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Кіровоградській області Хоміч Т.А., № 1328 головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб - Шевченко Г.Є., щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.07.20146 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.07.2016 року з 17.10.2017 року(а.с.13-15).

17.10.2017 року відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.10.2017 року №1293 здійснено вихід за фактичною адресою ТОВ "Агенс" згідно договору оренди № 01/025 від 01.02.2016 року: 27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул.Франка, 1А з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Під час здійснення виходу на підприємство за фактичною адресою - 27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул.Франка, 1А, у відповідності до вимог п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України директору підприємства - Пустовойт О.О. вручено копію наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.10.2017 року №1293 „Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Агенс" та пред'явлено направлення від 12.10.2017 року №1328, 1329, 1330 та від 11.01.2017 року № 4 і службові посвідчення осіб, які зазначені в направленнях на перевірку.

В зв'язку з не допуском до перевірки, спеціалістами ГУ ДФС у Кіровоградській області та Олександрійської ОДПІ складено акт від 17.10.2017 року за № 212/11-28-14-02/13767810 "Про не допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Агенс" та акт від 17.10.2017 року №214/11-28-14-02/13767810 "Про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників) розписатися у направленнях на перевірку" (а.с.17-20).

18 жовтня 2017 року о 15 год. 35 хв. заступником начальника ГУ ДФС в Кіровоградській області прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків (а.с.8).

Надаючи належну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Надаючи належну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені ст.94 Податкового кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків №632 від 14.07.2017р., якими передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з передбачених п. 94.2 ст.94 ПК України обставин, зокрема у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктом 94.5 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України визначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

При цьому, згідно з п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Разом з тим, п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, на час розгляду справи судом адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Агенс» припинений відповідно до приписів п.94.10 ст.94, п.п. 94.19.1 п.94.19 ст. 94 Податкового кодексу України оскільки з моменту прийняття податковим органом рішення про накладення повного адміністративного арешту минуло 96 годин. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДФС в Кіровоградській області є безпідставними та не підлягають задоволенню у зв'язку з його припиненням.

Стосовно наявності законних підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, терміну проведення її, оформлення відповідних наказів, направлень, перенесення перевірки, звернення позивача до правоохоронних органів про витребування документів, проведення перевірки за відповідних період (1095 днів), про що у своїх запереченнях зазначає відповідач, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на наступному.

Розглядаючи спір, суд зазначає, що правовідносини з приводу виконання податкового обов'язку унормовані приписами Податкового кодексу України, стаття 94 якого присвячена регламентуванню випадків застосування адміністративного арешту майна платника податків та арешту коштів платника податків на рахунках у банку.

Так, згідно з п.п. 94.2.3 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

У розумінні ст.ст.78, 81, 82 Податкового кодексу України під законними підставами для проведення позапланової виїзної документальної перевірки є: 1) наказ керівника (заступника керівника, уповноваженої особи контролюючого органу) про призначення перевірки; 2) право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки; 3) пред'явлення платнику податків направлення на проведення перевірки; 4) пред'явлення платнику податків копії наказу про призначення перевірки; 5) пред'явлення платнику податків службових посвідчень працівників контролюючого органу, котрі прибули за податковою адресою платника податків для проведення перевірки; 6) знаходження події перевірки у часових межах визначеного строку тривалості (як основного, так і продовженого).

Суд зауважує, що зі змісту наведених норм Податкового кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець встановив правило, згідно з яким лише дефекти в зовнішньому оформленні наказу про призначення перевірки, повідомлення про проведення перевірки, направлення на проведення перевірки є підставою для вчинення платником податків недопуску до проведення перевірки.

Водночас з цим, незгода платника податків з правовими підставами прийняття чи видання згаданих документів не віднесена законодавцем до підстав не допуску контролюючого органу до проведення перевірки.

Це правило цілком узгоджується з приписами ст..ст.8, 19, 129 Конституції України, ст..2, 17 КАС України, в силу яких компетенцією на перевірку правової суті цих документів наділений виключно суд.

Положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", приписи якого з 01.01.2017р. поширюються на правовідносини у сфері податкової справи, суті викладених вище висновків не змінюють.

Суд також відмічає, що навіть оскарження платником податків до суду наказу про призначення перевірки (рівно як і дій з проведення перевірки) за змістом норм Податкового кодексу України, КАС України не спричиняють зупинення юридичної дії такого рішення контролюючого органу, за винятком вжиття адміністративним судом заходів забезпечення адміністративного позову у порядку ст.ст.117, 118 КАС України.

Таким чином, владні приписи наказу про призначення перевірки є обов'язковими для платника податків навіть і у випадку подання відповідного позову до адміністративного суду.

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що платник податків 17.10.2017р. вчинив відмову від проведення перевірки у формі не допуску працівників контролюючого органу до перевірки.

Отже, судовим розглядом знайшов підтвердження факт існування у спірних правовідносинах визначеної п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України обставини для застосування арешту майна.

З приводу прийнятого позивачем в результаті недопуску до проведення перевірки посадових осіб контролюючого органу рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, судом встановлено наступне.

Згідно п.3.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №632 від 14.07.2017 року (далі Порядок №632), арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: 1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 3) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу доходів і зборів; 4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 5) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі доходів і зборів, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

У відповідності до положень п.3.2 Порядку №632, за наявності однієї з наведених обставин керівник органу доходів і зборів (його заступник) приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Пунктами 8.1,8.2 цього Порядку встановлено, що строк застосування адміністративного арешту майна не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, передбачених Кодексом. Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з: 1) відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 4.2 розділу IV цього Порядку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин (п.4.2. Порядку).

Відтак суд приходить до висновку про сплив строку повного адміністративного арешту майна відповідача, застосованого рішенням від 18.10.2017 року.

'Із судовою практикою ЄСПЛ, заснованою на принципах Європейської конвенції з прав людини, узгоджується і стаття 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та Законами України, тобто забезпечувати "відповідні гарантії" проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних та фізичних осіб.

Презумпція невинуватості юридичних та фізичних осіб у сфері публічно правових відносин з боку держави закріплена ч. 2 ст. 71 КАС України.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко