Постанова № 70339148, 12.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 року № 810/1528/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янський Град» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янський Град» з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2016 №0004222213.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган під час проведення перевірки помилково визначив ліміт залишку готівки в касі ТОВ «Слов`янський Град», у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про його перевищення.

Позивач стверджує, що у позаробочий час у касі ТОВ «Слов`янський Град» не зберігаються готівкові кошти понад встановлені ліміти каси.

Відповідач позов не визнав, на обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час перевірки було виявлено, що позивач у позаробочий час зберігав у касі готівкові кошти у розмірі 3021,90 грн. При цьому ліміт каси позивачем було встановлено у розмірі 660,00 грн.

За таких обставин відповідач вважає, що обґрунтовано визначив позивачеві штраф за перевищення ліміту готівки в касі.

У судове засідання, призначене на 02.10.2017, особи, які беруть участь у справі, не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Разом з цим, від представника позивача 02.10.2017 через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника до суду не надходило.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 листопада 2016 року Головним управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ресторану, розташованого за адресою: 08710, Київська область, с. Підгірці, 27км + 600м (ліворуч) автошляху Київ-Луганськ, що належить ТОВ «Слов'янський Град».

Результати перевірки оформлені актом фактичної перевірки від 24.11.2016 №3034/1000/14/3575, у якому зафіксоване порушення ТОВ «Слов`янський Град» пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Суть виявленого порушення полягає у перевищенні встановленого ліміту залишку готівки у касі на 2361,90 грн.

Так, під час перевірки контролюючий орган встановив, що наказом ТОВ «Слов`янський Град» від 31.12.2015 №31/12-01 ліміт залишку готівки в касі ТОВ «Слов`янський Град» встановлено у розмірі 660,00 грн.

Разом з цим, у позаробочий час (в період з 15.08.2016 по 17.08.2016) у касті ТОВ «Слов`янський Град» зберігалась готівка на суму 3021,90 грн.

Розглянувши матеріали перевірки, Києво- Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 №0004222213, яким на підставі пункту 1 абзацу 2 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» позивачеві визначено штраф у розмірі 4723,80 грн. (а.с. 6).

Не погоджуючись із вказаним податковим-повідомленням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637).

Пунктом 2.7 Положення №637 передбачено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

У розумінні пункту 1.2 вказаного Положення, ліміт залишку готівки в касі (далі також - ліміт каси) - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Згідно з пунктом 5.3 Положення №637, ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Пунктом 2.8 Положення №637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Відповідно до пункту 3.7 Положення №637, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Отже, суб'єкти господарювання зобов'язані здавати до банків готівку, що перевищує затверджений ліміт каси. При цьому документом, що підтверджує здавання готівки до банку є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки.

Судом встановлено, що 15.08.2016 в касу ТОВ «Слов`янський Град» на підставі прибуткового касового ордера №57 від 15.08.2016 надійшла готівкова виручка у розмірі 3021,90 грн. (а.с. 42-43).

Як вбачається з матеріалів справи, готівкову виручку у розмірі 3021,90 грн. з каси ТОВ «Слов`янський Град» було виведено лише 17.08.2016, шляхом використання вказаних коштів для виплати заробітної плати, що підтверджується витягом з касової книги за 17.08.2016 (а.с 44).

Таким чином, у період з 15.08.2016 по 17.07.2016 у касі ТОВ «Слов`янський Град» зберігались готівкові кошти у розмірі 3021,90 грн.

Судом встановлено, що до перевірки позивачем було надано наказ ТОВ «Слов`янський Град» від 31.12.2015 №31/12-01, яким ліміт каси було визначено у розмірі 660,00 грн. (а.с.45).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі ТОВ «Слов'янський Град» на 2361,90 грн. (3021,90 - 660).

У позовній заяві позивач стверджує, що станом на момент проведення касових операцій з прийняття готівки та її виведення наказ ТОВ «Слов`янський Град» від 31.12.2015 №31/12-01 втратив чинність у зв'язку з прийняттям наказу від 11.04.2016 №01/14-16, яким ліміт каси збільшено та встановлено у розмірі 3500,00 грн.

Проте суд критично оцінює доводи позивача про існування наказу ТОВ «Слов'янський Град» від 11.04.2016 №01/14-16 як станом на момент прийняття до каси виручки так і станом на момент перевірки.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Аналіз викладених положень податкового законодавства свідчить, що під час реалізації контролюючим органом функції контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, платник податку (суб'єкт господарювання) зобов'язаний надати контролюючому органу всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Судом встановлено, що наказ ТОВ «Слов'янський Град» від 11.04.2016 №01/14-16, яким ліміт каси було встановлено у розмірі 3500,00 грн., під час перевірки посадовим особам контролюючого органу не надавався.

Будь-яких доказів на підтвердження обставини, що заважали позивачеві надати вказаний наказ до перевірки, позивач не надав. Пояснення позивача з приводу того, що наказ ТОВ «Слов'янський Град» від 11.04.2016 №01/14-16 не міг бути наданий до перевірки, позаяк знаходився у приміщенні бухгалтерії, яке було зачиненим, видаються непереконливими.

Зокрема, неможливість доступу до приміщення бухгалтерії не завадило позивачеві (особі, у присутності якої проводилась перевірка), надати контролюючому органу наказ від 31.12.2015 №31/12-01, яким ліміт каси було встановлено у розмірі 660,00 грн. Позивачем також не було надано пояснень щодо причин, з яких наказ від 31.12.2015 №31/12-01 знаходився у вільному доступі, натомість доступ осіб, безпосередньо відповідальних за діяльність господарської одиниці, щодо якої відбувалась перевірка, до чинного наказу про встановлення ліміту каси був обмежений.

Суд бере до уваги, що фактичну перевірку, оформлену Актом від 24.11.2016 №3034/1000/14/3575, було проведено з відома та у присутності керуючої рестораном ТОВ «Слов'янський Град» ОСОБА_1.

Зважаючи на особливості фактичної перевірки, суть яких полягає у тому, що така перевірка може проводитись без попередження платника податків (особи), у присутності особи, якою фактично проводяться розрахункові операції, саме керуюча закладом позивача зобов`язана була надати фахівцям контролюючого органу документи, які мають відношення до перевірки, перевірити їх зміст, упевнитись у достовірності та відповідності їх регулювання предмету перевірки.

Суд переконаний, що керуюча рестораном ОСОБА_1, у силу своїх функціональних обов'язків, зобов'язана була знати розмір діючого на підприємстві ліміту каси та наказ, яким він встановлений.

Разом з цим, Акт перевірки керуючою ОСОБА_1 підписаний без заперечень та не містить будь-яких зауважень чи пояснень щодо виявленого порушення у частині перевищення ліміту каси. Зокрема, в Акті перевірки керуючою ОСОБА_1 не зазначено про втрату чинності наказом від 31.12.2015 №31/12-01, як і не зазначено про встановлення ліміту каси у розмірі більшому, ніж вказано у наказі ТОВ «Слов'янський Град» від 31.12.2015 №31/12-01.

Суд також враховує, що позивач, ознайомившись зі змістом Акта перевірки, у якому викладені обставини перевищення ліміту каси, не реалізував надане йому приписами пунктів 44.6 та 44.7 статті 44 Податкового кодексу України право надати контролюючому органу документи, які б спростовували викладені в Акті перевірки висновки.

Так, згідно із абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Абзацом другим пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Хоча вимоги вказаних пунктів насамперед стосуються підстав та правових наслідків надання контролюючому органу документів, що підтверджують показники податкової звітності, суд не вбачає підстав, які б виключали можливість застосування аналогічного підходу для підтвердження інших обставин, що стосуються предмету перевірки.

Натомість, у даному випадку, наказ від 11.04.2016 №01/14-16 про встановлення ліміту каси у розмірі 3500,00 грн. позивач контролюючому органу надав лише після того як отримав податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій.

Беручи до уваги викладене у сукупності, у суду немає підстав вважати, що наказ від 01.04.2016 № 01-14/16, яким ліміт каси було встановлено у розмірі 3500,00 грн., існував на момент проведення касової операції з прийняття готівки, що оформлена прибутковим касовим ордером від №57 від 15.08.2016, або ж на момент проведення фактичної перевірки.

Статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (зі змінами та доповненнями) від 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно абзацу 2 цієї ж статті, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу №436/95, застосовується штраф у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Оскільки факт перевищення позивачем ліміту каси на 2361,90 грн. (3021,90 - 660) підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган правомірно визначив позивачеві штраф у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки.

За викладених обставин суд не знаходить підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2016 № 0004222213.

Доводи позивача про незаконність перевірки самі по собі не спростовують факту порушення позивачем законодавства у сфері обігу готівки та не можуть, у даному випадку, бути мотивом для скасування рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкції.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Беручи до уваги, що позивач не ставив питання про незаконність перевірки до її початку, не скористався наданим йому правом не допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки, якщо вважав, що правові підстави для її призначення були відсутні, надання судом правової оцінки таким обставинам не матиме значення, оскільки вони не стосуються суті виявлених порушень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Під час розгляду справи витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідачем не здійснювались.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.10.2017.