Постанова № 70338965, 01.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України

до: Східного офісу Держуадитслужби

про: визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень.

15.09.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (далі – позивач) до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати п.п. 2, 3, 8 ОСОБА_1 від 23.08.2016 № 08-03-14-14/4555 «Щодо усунення порушень законодавства, виявлених позаплановою виїзною ревізією окремих питань Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, в частині діяльності Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України».

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

За результатами проведеної позапланової виїзної ревізії окремих питань позивача в частині діяльності Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України за період з 01.01.2014 по 24.06.2016 відповідачем було складено ОСОБА_2 від 22.07.2016 № 03-23/7 «Про результати позапланової виїзної ревізії окремих питань Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в частині діяльності Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України за період з 01.01.2014 по 24.06.2016» (далі – ОСОБА_2 ревізії), в якому зафіксовано ряд порушень позивачем фінансової дисципліни. На підставі ОСОБА_2 ревізії відповідач прийняв щодо позивача ОСОБА_1 від 23.08.2016 № 08-03-14-14/4555 «Щодо усунення порушень законодавства, виявлених позаплановою виїзною ревізією окремих питань Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, в частині діяльності Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України» (далі – ОСОБА_1 від 23.08.2016 № 08-03-14-14/4555).

Позивач вважає п.п. 2, 3, 8 оскаржуваної ОСОБА_1 від 23.08.2016 № 08-03-14-14/4555 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки законодавство не обмежує кількість підприємств, на яких працівник може працювати за сумісництвом. Щодо нарахування заробітної плати за невідпрацьований час своїм працівникам позивач зазначив, що заробітна плата нараховувалась ним безпосередньо за відпрацьований час, натомість у даному випадку має місце порушення складання табелю обліку робочого часу працівників. У будь-якому випадку, кількість робочих днів працівників позивача, зазначених у Табелі в колонці «Всього», відповідає фактичній кількості робочих годин, відпрацьованих працівниками позивача за поточний місяць. Стосовно факту протиправного, на думку відповідача, нарахування заробітної плати за невідпрацьований час працівнику ОСОБА_3 позивач зауважив, що останній відпрацював раніше невідпрацьований час у вихідні дні поточного місяця виключно на підставі особистих заяв. При цьому, кількість робочих днів, зазначених у Табелі в колонці «Всього», відповідає фактичній кількості робочих годин, відпрацьованих ОСОБА_3 за поточний місяць.

Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, позивач вважає, що ним не було порушено правил оплати праці за сумісництвом, а також за відпрацьований працівниками позивача час в інші робочі дні поточного місяця на підставі особистих заяв. Отже, п.п. 2, 3, 8 оскаржуваної ОСОБА_1 від 23.08.2016 № 08-03-14-14/4555, на думку позивача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Із урахуванням викладеного, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2016 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні представником відповідача подані заперечення на адміністративний позов, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 від 23.08.2016 № 08-03-14-14/4555, на його переконання, винесена у межах повноважень органів державного фінансового контролю та у спосіб, визначений законом. Крім того, представник відповідача зазначив, що оскаржувана ОСОБА_1 обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за її допомогою неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.

Представник відповідача зауважив, що така правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 20.01.2015 по справі № 21-601а14 та є обов’язковою до врахування при вирішенні аналогічних спорів.

У ході попереднього судового засідання представниками сторін надані додаткові докази, а також додаткові пояснення та заперечення на обґрунтування їх правових позицій.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2017 допущено заміну відповідача правонаступником – Східним офісом Держуадитслужби (далі – відповідач).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.11.2017 закінчено підготовче провадження і за письмовою згодою представників позивача та відповідача справу призначено до судового розгляду у той же день, а саме на 01.11.2017.

01.11.2017 судом було отримано клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особу 02.07.2001 (т. 1, а.с. 11-15). Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади 25.07.2017 (т. 1, а.с. 40-41).

До видів економічної діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: hегулювання у сферах охорони здоров'я, освіти, культури та інших соціальних сферах, крім обов'язкового соціального страхування (основний) (84.12); освіта у сфері спорту та відпочинку (85.51);

функціювання спортивних споруд (93.11); інша діяльність у сфері спорту (93.19).

З 05.07.2016 по 22.07.2016 на виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2016 та на підставі направлення на проведення ревізії від 04.07.2016 № 571 відповідачем було проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань позивача в частині діяльності Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України за період з 01.01.2014 по 24.06.2016 (далі – Ревізія).

Під час ревізії відповідачем було виявлено ряд порушень позивачем фінансової дисципліни та за її результатами складено ОСОБА_2 ревізії від 22.07.2016 № 03-23/7 (т. 1, а.с. 6-22). Зокрема, відповідачем встановлено, що:

– за період з 02.02.2015 по 24.06.2016 позивач зайво нарахував та сплатив гр. ОСОБА_2 кошти у розмірі 16 449,75 грн. та, як наслідок, зайво нарахував та перерахував суму єдиного соціального внеску у розмірі 4 804,70 грн.;

– за період з 01.05.2014 по 24.06.2016 чотирьом працівникам позивач зайво нарахував та сплатив суму заробітної плати за невідпрацьований час за рахунок асигнувань загального фонду державного бюджету у загальній сумі 1 884,63 грн., та, як наслідок, зайво нарахував та перерахував суму єдиного соціального внеску у розмірі 611,36 грн. Внаслідок допущених порушень позивачу завдано збитків на суму 2 495,99 грн.;

– за період з 01.04.2015 по 24.06.2016 провідному спеціалісту ОСОБА_3, який працює на умовах зовнішнього сумісництва, внаслідок оплати праці за невідпрацьований час позивач зайво нарахував та виплатив суму заробітної плати у розмірі 257,58 грн. та, як наслідок, зайво нарахував та перерахував суму єдиного соціального внеску у розмірі 71,02 грн. (т. 1, а.с. 51-52).

Не погоджуючись із висновками, викладеними в ОСОБА_2 ревізії, позивач надіслав відповідачу заперечення, обґрунтування яких є тотожними аргументам, що наведенні у позовній заяві.

За результатами розгляду заперечень позивача відповідачем 22.08.2016 було затверджено Висновок на зауваження (заперечення) до ОСОБА_2 ревізії, яким їх залишено без задоволення (т. 1, а.с. 38-49).

23.08.2016 на підставі ОСОБА_2 ревізії позивачем відносно відповідача було складено ОСОБА_1 від 23.08.2016 № 08-03-14-14/4555, в якій зазначено про необхідність усунення виявлених порушень законодавства у встановленому законом порядку (т. 1, а.с. 50-53).

Оцінюючи правомірність п.п. 2, 3, 8 ОСОБА_1 від 23.08.2016 № 08-03-14-14/4555, суд виходить із такого.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовані Законом України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі – Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі – Положення) Державна фінансова інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Державна фінансова інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.п. 4 п. 4 Положення).

Відповідно до п. 6 Положення Державна фінансова інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Державна фінансова інспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Із наведених вище норм законодавства у відповідній сфері правовідносин безумовно вбачається, що законодавець надав органу державного фінансового контролю можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З даного приводу Верховний Суд України у своїй постанові по адміністративній справі з подібних правовідносин зазначив, що вимога про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за її допомогою неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.

Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Натомість, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача (постанова Верховного Суду України від 20.01.2015 по справі № 21-601а14 за позовом Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» до Державної фінансової інспекції в м. Києві про часткове скасування вимоги, № 42665520 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

За приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що 23.08.2016 на підставі ОСОБА_2 ревізії позивачем відносно відповідача було складено ОСОБА_1 від 23.08.2016 № 08-03-14-14/4555. Оскаржувані позивачем п.п. 2, 3, 8 оскаржуваної вимоги вказують на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність стягнення. Оскільки збитки, як зазначив у вищенаведеному висновку Верховний Суд України, підлягають стягненню саме у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов. Отже, позивач, звернувшись до суду з позовом про визнання протиправними та скасування п.п. 2, 3, 8 ОСОБА_1 від 23.08.2016 № 08-03-14-14/4555, яка не породжує безпосередньо права чи обов’язки для нього, фактично обрав невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів, а відтак, в даному випадку, на переконання суду, відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу.

Позивач не надав достатніх та переконливих доказів і мотивів, за наявності яких суд мав би право відступити від правової позиції, викладеної у висновку Верховного Суду України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а відтак, у його задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України до Східного офісу Держуадитслужби про визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус