Постанова № 70338664, 13.11.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 р. Справа №805/3413/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:15:59

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Кульматицькій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС ЕКО" до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання розглянути заяву від 06.06.2017 №483/13-17-8 та пакет документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, застосовуючи діючи норми, які вказано у роз`ясненні відповідача від 11.11.2016 року №07-4602, при цьому виконати п.8 ПКМ України від 13.03.2002 року №302; про роз`яснення у рішенні, чим виникає у позивача до моменту прийняття Методики для обчислення викидів при спалюванні звалищного біогазу в когенераційній установці, обов`язок отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що здійснює діяльність з виробництва електроенергії шляхом утилізації метану, який є складовою біогазу(знищення небезпечного парникового газу, який виникає внаслідок гниття побутових відходів, які надійшли від комунальних підприємств) та утилізується на Приморському полігоні ТПВ м. Маріуполя. У зв’язку з відсутністю нормативних документів регулюючих обчислення викидів при спалені звалищного біогазу, було здійснено звернення до Мінприроди та відповідача, однак отримані відповіді свідчать про відсутність спеціальних нормативних документів для вирішення питання та зауважено, про можливість використання аналогії норм, якими слід керуватись при здійснені розрахунку на викиди забруднюючих речовин. Натомість на неоднократні звернення до відповідача, позивачем отримано відмову у видачі дозволу. 06.06.2017 року позивач звернувся до Департаменту з виправленими документами та з наданням листів - роз'яснень Мінприроди та відповідача, однак у черговий раз від відповідача надійшла відмова від 12.06.2017 року №07-3178 з підстав застосування невірної методики. Зауважує на тому, що внаслідок відсутності методики позивач не має можливості здійснювати сплату за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за наслідком чого порушено кримінальне провадження стосовно роботи підприємства без зазначеного дозволу, крім того на даний час вирішується питання щодо зупинки роботи когенераційної установки. Зазначене впливає на господарську діяльність підприємства. З урахуванням неправомірної бездіяльності відповідача звернувся до суду.

Відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду подано заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначає, що позивачем було здійснено звернення до Департаменту та отримано рішення з відмовою про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємством, оскільки позивачем було здійснено невірний розрахунок та використано методику, яка поширюється на котли та камери згоряння газотурбованих установок, які розміщені на теплових електричних станціях та котельних і працюють на твердому, рідкому та газоподібному паливі, а позивач використовує когенеративну установку, яка працює на біогазі. Департаментом було здійснено розгляд заяви від 06.06.2017 року №483/13-17-8 у відповідності до вимог діючого законодавства та 12.06.2017 року відмовлено у видачі дозволу на викиди забруднюючих резовин в атмосферне повітря, тобто заяву вже розглянуто та надано відповідь з зауваженням на повторне подання. Крім того, зазначає, що заявою від 06.06.2017 № 483/13-17-8 позивач звернувся до департаменту не повторно, а в четвертий раз, подаючи кожного разу документи без усунення недоліків, що стали підставою для відмови у видачі документу дозвільного характеру. Враховуючи зазначене просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника, у задоволені позову просить відмовити з урахуванням заперечень, що знаходяться в матеріалах справах.

У відповідності до приписів ч.2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС ЕКО" (код ЄДРПОУ 36259686, вул.Панаса Мирного, 16/13, м. Київ, 01011) пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації №1 070 102 0000 035392 від 09.12.2008 року та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому законом повноваження та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено звернення до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації щодо надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

05.02.2016 року №07-399 Департаментом екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації прийнято Рішення про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з підстав надання неповного пакету документів - не надано довідку щодо визначення геодезичних координат центроїду проммайданчика. Надано результати прямих інструментальних вимірювань по вуглецю діоксин, який відсутній у наданому свідоцтві про атестацію. Розрахунок визначено невірною методикою.(а.с.15-16)

В подальшому позивачем неоднократно було здійснено звернення до Департаменту щодо надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Так, 11.04.2016 року №07-1262 Департаментом екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації прийнято Рішення про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря підстав надання неповного пакету документів – не надано довідку щодо визначення геодезичних координат центроїду проммайданчика. Розрахунок визначено невірною методикою.(а.с.13-14)

Також, на звернення позивача, 04.04.2017 року № 07-1469 Департаментом екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації прийнято Рішення про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з підстав здійснення розрахунку за невірною методикою. (а.с.11-12) На зазначене рішення позивачем було подано скаргу№ 414 від 11.04.2017 року (а.с.31-34) Також, 29.05.2017 року №417 позивач звернувся до відповідача з листом в якому роз'яснив методику розрахунків та надав пакет документів.(а.с.46-48) 06.06.2017 року №07-3118 Департаментом екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації надало відповідь на скаргу №414, відповідно до якої вбачається, що використана підприємством методика для обчислення викидів при спалені біогазу в когенераційній установці є невірною, документи надані підприємством містять недостовірну інформацію та зазначено, що для розрахунку кількісних характеристик викидів повинні застосуватись галузеві методики, затверджені Мінприроди. Товариство має можливість розробити показники емісії (питомі викиди) забруднюючих речовин в атмосферне повітря при спалюванні біогазу відповідно до Типової методики визначення питомих викидів від основних виробництв по галузях промисловості, затвердженої Мінекоресурсів України 25.12.2000, та подати до Мінприроди на розгляд та погодження.(а.с.35-38)

Також, на звернення позивача від 06.06.2017 року №483/13-17-8, Департаментом екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації прийнято Рішення №07-3178 від 12.06.2017 року про відмову у наданні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з підстав надання неповного пакету документів – не надано рішення висновку Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області. Розрахунок визначено невірною методикою.

Крім зазначеного, позивачем також здійснювалось звернення до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації щодо надання роз’яснень про обчислення податкового збору за викиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами та до Міністерства екології та природних ресурсів України про методику розрахунку викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, згідно листів №04-4602 від 11.11.2016 року (а.с.44) та №7/3044-16 від 13.09.2016 року(а.с.45) позивачу роз’яснено, що для розрахунку кількісних характеристик викидів повинні застосуватись галузеві методики, затверджені Мінприроди та товариство має можливість розробити показники емісії (питомі викиди) забруднюючих речовин в атмосферне повітря при спалюванні біогазу відповідно до Типової методики визначення питомих викидів від основних виробництв по галузях промисловості, затвердженої Мінекоресурсів України 25.12.2000, та подати до Мінприроди на розгляд та погодження

Надаючи правову оцінку обставинам викладеним сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-IV від 06.09.2005(далі Закон №2806) визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

Відповідно до ст. 27 Закону №2806, контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Відповідно до ст. 28 Закону №2806, державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

Статтею 4 Закону №2806, визначено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік та вимоги до документів, які суб’єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Згідно ст. 5 Закону №2806, підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом. При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Відповідно до п. 6 ст. 4-1 Закону №2806, при повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Як раніше зазначалось позивачем було здійснено неодноразове звернення до відповідача з заявами про видачу документа дозвільного характеру, та відповідачем приймались рішення про відмову у видачі документа дозвільного характеру в яких було зазначено причини відмови у видачі дозволу, зазначені рішення були отримані позивачем та в судовому порядку не оскаржувались.

Суд зауважує, що на звернення позивача з заявою від 06.06.2017 року № 483/13-17-8 про надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідачем прийнято Рішення № 07-3178 від 12.06.2017 року про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Тобто, департаментом розглянуто заяву позивача від 06.06.2017 № 483/13-17-8 та надано відповідь. Рішення № 07-3178 від 12.06.2017 року про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря позивачем не оскаржувалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Суд зауважує, що реалізуючи право на судовий захист позивач на власний розсуд у позові визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та спосіб його захисту.

При цьому рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Визначення ефективного судового захисту пов'язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом, аналіз яких дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання його приписів.

З наведеного слідує, що поновлюючи порушене право, суд може зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчинити лише такі дії, які передбачені законом.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки заява від 06.06.2017 року №483/13-17-8 з пакетом документів розглянута відповідачем, про що свідчить лист №07-3178 від 12.06.2017 року про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у відповідності до чого відсутні підстави для зобов'язання відповідача розглянути зазначену заяву, отже позовні вимоги в цій частині задоволеню не підлягають.

Крім того, суд зауважує, що правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України «Про охорону атмосферного повітря» № 2707-XII від 16.10.1992 (далі Закон № 2707).

Відповідно до ст. 10 Закону №2707, підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані:

здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;

заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;

забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;

забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин;

використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел;

здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;

своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 1655 від 13 грудня 2001 року затверджено Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря (надалі по тексту - Порядок № 1655), яким визначено єдину систему ведення в галузі охорони атмосферного повітря державного обліку об'єктів (підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів (далі - об'єкти, які справляють шкідливий вплив).

Згідно з абз. 4 п. 2 Порядку № 1655, державний облік ведеться з метою регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлює Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302 (надалі по тексту - Порядок № 302).

Відповідно до п. 2 Порядку № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі – дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Отже, законодавець встановив обов'язок отримувати даний дозвіл тим підприємствам, які експлуатують об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Згідно Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року №32, (далі Положення №32) Мінприроди є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.

У відповідності до пп. 17 п. 3 Положення №32, Мінприроди забезпечує нормативно-правове регулювання у сфері охорони атмосферного повітря з питань затвердження правил, нормативів, норм, методик.

Отже, у разі відсутності нормативних документів для здійснення розрахунку на викиди забруднюючих речовин, розгляд та погодження методик при обчисленні викидів речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, має надати Міністерство екології та природних ресурсів України.

Відповідно до змісту рішення № 07-3178 від 12.06.2017 року позивачу було надано перелік зауважень на підставі чого було відмовлено у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та роз’яснено в чому полягає невірність застосування методики при розрахунку обчислення забруднюючих речовин. Крім того зазначено яку методику слід застосовувати, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (при використанні когенераційної установки, для утилізації біогазу), а саме зазначено, що підприємство має можливість самостійно розробити показники відповідно до Типової методики визначення питомих викидів від основних виробництв по галузях промисловості, затвердженої Мінекоресурсів України 25.12.2000, та подати до Мінприроди на розгляд та погодження.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС ЕКО" не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС ЕКО" до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії -відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено у судовому засіданні 13 листопада 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2017 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.