Постанова № 70338429, 10.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ількова В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 2690-17 від 26.06.2015 року, 43943 від 20.05.2014 року, 2450-1303 від 25.05.2016 року та податкової вимоги № 383-23 від 16.02.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, правонаступником, якої є Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства:

- податкову вимогу № 383-23 від 16.02.2016 року,

- податкове повідомлення-рішення № 2690-17 від 26.06.2015 року,

- податкове повідомлення-рішення № 43943 від 20.05.2014 року,

- податкове повідомлення-рішення № 2450-1303 від 25.05.2016 року та скасувати останні.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно та необгрунтовано було нараховано податковий борг з орендної плати з фізичних осіб, оскільки під час дії договору оренди він вчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату. Однак, податковим органом безпідставно було нараховано борг без підтвердження на це відповідними документами. Вважає, дії ДФС є протиправними, а вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 року було відкрито провадження у справі.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 01.11.2006 року № 66-05/У між позивачем та Дніпродзержинською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 29.12.2006 року № 04077, загальною площею 0,3199 га. Нормативно-грошова оцінка на момент укладення договору складала 579 303,87 грн. Також, 18.01.2007 року було укладено додаткову угоду до вказаного договору, у відповідності до якої нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 28.05.2008 року складає 595 582,90 грн. Станом на 01.01.2017 року договір оренди земельної ділянки не розірвано, земельну ділянку власнику не повернуто, продовжує користуватися земельною ділянкою, після закінчення строку дії договору, а тому позивач має сплатити борг з орендної плати, у звязку із чим прийняті рішення є законними та обгрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити та надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники відповідачів не заперечували про розгляду справи в порядку письмового провадження

За таких обставин суд, керуючись положеннями ч. 6 ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 01.11.2006 року № 66-05/У між позивачем ОСОБА_1 та Дніпродзержинською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки №04077 від 29.12.2006 року.

У відповідності до п.2.1. вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3199 га, для фактичного розміщення частини монтажної дільниці з гаражами (7/10 частин), в тому числі 0,1088 га - фактичне розміщення будівель, 0,0182 га - фактичне розміщення гаражів, 0, 0261 га - фактичне розміщення зелених насаджень, 0,1668 га - під проходами, проїздами, площадками.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 579 503,87 гривень.

Строк дії договору, у відповідності до п.3.1. договору до 01.11.2007 року.

15.08.2008 року між Дніпродзержинською міською радою та позивачем ОСОБА_1 було укладеного додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.01.2007 року № 04077.

У відповідності до п.3.1. додаткової угоди від 15.08.2008 року було продовжено строк дії договору оренди від 18.01.2007 року до 27.06.2011 року.

Пунктом 2.2. передбачено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 28.05.2008 року становить 595 582,90 гривень.

У відповідності до умов договору оренди земельної ділянки передбачено, що після закінчення строку дії договору в разі його не продовження протягом 30 календарних днів, Орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку Орендодавцю. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому стані він одержав її в оренду.

Відповідно до довідки Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинської міської ради №07-11/25455 від 05.08.2016 року, вбачається, що позивач використовує земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Кам'янське, вул. Прохідний тупик, 9, однак, документи на землекористувача не оформлені (а.с. 29, 42).

Згідно листа Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинської міської ради про надання інформації від 02.02.2017 року, щодо діючих договорів оренди земельних ділянок у м. Кам'янське, укладених з фізичними та юридичними особами, станом на 25.01.2017 року, вбачається, що договір оренди земельної ділянки №04077 від 29.12.2006 року укладений між ОСОБА_1 та Дніпродзержинською міською радою, є діючий та не припинив свою дію.

Відтак, у відповідності до вищевикладеного, договір оренди земельної ділянки №04077 від 29.12.2006 року згідно вимог чинного законодавства не розірвано, земельну ділянку позивачем фактично не повернуто.

Також, слід зазначити, що позивач, відповідно до договору міни від 29.10.2004 року, є власником монтажної дільниці з гаражами, яка розташована, за адресою: м.Кам'янське, вул. Прохідний тупик, 9, тобто нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, розміщено на спірній земельній ділянці, яка перебуває у позивача в оренді, у відповідності до договору оренди земельної ділянки №04077 від 29.12.2006 року.

Однак, позивач у своїх письмових поясненнях зазначає про те, що він з 2011 року не користується даною земельною ділянкою, жодних грошових зобов'язань він не має, оскільки під час користування земельною ділянку орендну плату здійснював вчасно, із вказаним боргом, який нарахований органом ДФС, він не згоден, зазначає, що дії відповідача є незаконними, а тому просив суд скасувати вищевказані податкові повідомлення.

У 2016 року Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, правонаступником якої є Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з платника податків, а саме з ОСОБА_1, на користь бюджету податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб в сумі 47 199, 66 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року по справі №804/5620/16 адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 47 199, 66 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що органами ДФС було нараховано ОСОБА_1 грошові зобов'язання з податкового боргу по платежу «Орендна плата з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) у загальному розмірі 47 199,66 грн., що складається із:

- податкове повідомлення-рішення № 43943 від 20.05.2014 року, згідно якого відповідачем визначено грошове зобов'язання по орендній платі за землю на суму 25 431, 39 гривень;

- податкове повідомлення-рішення № 2690-17 від 26.06.2015 року, згідно якого відповідачем визначено грошове зобов'язання по орендній платі за землю на суму 21 768,27 гривень.

На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України, відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу форми «Ф» за № 383-23 від 16.02.2016 року на загальну суму 47 199,66 гривень.

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

Як зазначає у своїх письмових поясненнях позивач, що органом ДФС було направлено на його адресу лист про існування в нього податкового боргу на загальну суму 47 199,66 грн., однак позивач не згодний із відповідним грошовим зобов'язанням, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно та розсудливо.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.9 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, плату за землю віднесено до загальнодержавних податків та зборів.

При цьому відповідно до ст.14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) - пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата) - пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16, ст. 36 Податкового кодексу України, встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку в порядку і строки, визначеному цим Кодексом. Податковий обов'язок платника податків виникає за кожним податком та збором.

Відповідно до пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно положень пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено що базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у статті 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, починаючи з 01.01.2011, платник податків повинен сплачувати орендну плату у відповідності до вимог Податкового кодексу України, в тому числі, і до моменту внесення відповідних змін договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим є вірним висновок відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, що орендар має сплачувати орендну плату у розмірі не меншому ніж 3 % нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

При цьому необхідною умовою для сплати орендної плати є відповідний договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами п.288.2 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПК України).

Стаття 764 ЦК України встановлює правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, а саме: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Глава 58 ЦК України містить загальні положення про найм (оренду), правовідносини ж з оренди землі регулюються спеціальними нормами, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що після закінчення строку, на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

З урахуванням вищевикладеного, слід зазначити, що у відповідності до довідки Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинської міської ради №07-11/25455 від 05.08.2016 року та листа Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинської міської рали про надання інформації від 02.02.2017 року вбачається, що позивач користується земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м.Кам'янське, вул. Прохідний тупик, 9, однак, орендну плату за користування земельною ділянкою позивач не сплачує.

Відтак, у відповідності до вищевикладеного, договір оренди земельної ділянки №04077 від 29.12.2006 року згідно вимог чинного законодавства не розірвано, земельну ділянку позивачем фактично не повернуто.

У зв'язку із чим, на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України, відповідачем було сформовано та направлено на податкову адресу позивача податкову вимогу форми «Ф» за №383-23 від 16.02.2016 року на загальну суму 47 199, 66 гривень.

З урахуванням вищевикладеного враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно нараховані грошові зобов'язання по орендній платі за користування земельною ділянкою, оскільки позивач не довів та не надав жодних належних та допустимих доказів стосовно того, що він дійсно не користується земельною ділянкою, оскільки в матеріалах справи містяться докази того, що договір оренди земельної ділянки №04077 від 29.12.2006 року не припинив свою дію, у відповідності до вимог чинного законодавства, рішення Дніпродзержинської міської ради щодо розірвання договору оренди в матеріалах справи не містяться, також в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач звертався до міської ради із заявою (клопотанням) про розірвання договору оренди земельної ділянки №04077 від 29.12.2006 року.

Крім того, позивач є власником, у відповідності до договору міни від 29.10.2004 року, монтажної дільниці з гаражами (нерухоме майно), яка розташована на орендованій позивачем земельній ділянці, а отже позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, проте не сплачує орендну плату, у зв'язку із чим органом ДФС були нараховані грошові зобов'язання.

Твердження відповідача щодо того, що укладений між позивачем та Дніпродзержинською міською радою договір оренди є продовжений і є підставою для настання відповідних правових наслідків є правомірними та заслуговують на увагу, оскільки позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, однак, орендну плату не сплачує.

Враховуючи те, що доводи позивача про невідповідність вимогам чинного законодавства та протиправності дій органу ДФС при нарахуванні грошових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи, а інших підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень позивач в даному адміністративному позові не вказав, суд вважає, що позовні вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 2690-17 від 26.06.2015 року, 43943 від 20.05.2014 року, 2450-1303 від 25.05.2016 року та податкової вимоги № 383-23 від 16.02.2016 року, не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 2690-17 від 26.06.2015 року, 43943 від 20.05.2014 року, 2450-1303 від 25.05.2016 року та податкової вимоги № 383-23 від 16.02.2016 року, слід відмовити.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не встановлено підстав для розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 122, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 2690-17 від 26.06.2015 року, 43943 від 20.05.2014 року, 2450-1303 від 25.05.2016 року та податкової вимоги № 383-23 від 16.02.2016 року - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.