Ухвала суду № 70338078, 10.10.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35637/17

Провадження № 1-кс/761/22506/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч В.М., за участі секретаря Філь В.В., прокурора Кононенка М.П., підозрюваного ОСОБА_1, захисника Легких К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 220 170 000 000 000 97, у якому

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Донецька, громадянин України, українець, з вищою освітою, офіційно не працевлаштований, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою - АДРЕСА_2, не судимий,

підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 2583 КК України,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України Кондрацьким М.В. з погодженим з прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кононенком М.П. клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваногоОСОБА_1

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 26.04.2017 повідомлено про підозру за ч. 1ст. 2583 КК України, вказаний злочин вчинений за таких обставин.

ОСОБА_1, усвідомлюючи, що терористичні організації «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» (далі - «ДНР», «ЛНР»), діють на території України з метою вчинення терористичних актів, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухів, підпалів та інших дій, провокації воєнного конфлікту, сприяв їх діяльності.

Так, у липні 2016 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленими особами,з корисливих спонукань, організував постачання товарів з України на тимчасово не підконтрольну територію Донецької та Луганської областей.

Експортування товарів з України здійснювалось через територію Російської Федерації шляхом організації виготовлення та укладання завідомо неправдивих договорів купівлі-продажу між українськими суб'єктами господарювання та підприємствами-нерезидентами про експорт продукції до суб'єктів підприємницької діяльності Республіки Грузія, Республіки Азербайджан, Республіки Вірменія, Республіки Узбекистан та Республіки Туреччина.

У подальшому ОСОБА_1 здійснював проведення операції так званого «перерваного транзиту», організувавши складання завідомо неправдивих документів про відмову російських підприємств від товару та направлення листів митним органам Російської Федерації про переадресацію вантажу до незаконно створених підприємств на території «ДНР», «ЛНР».

Після доставки товарів на тимчасово не підконтрольну територію Донецької та Луганської областей ОСОБА_1здійснювавїх реалізацію через підконтрольні йому і представникам «ДНР» та «ЛНР» підприємства.

Рішенням слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.08.2017 до підозрюваного ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжений до 11.10.2017.

Постановою першого заступника Генерального прокурора від 10.10.2017 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжений до чотирьох місяців, тобто до 14.12.2017.

На переконання слідчого, не зменшився ризик можливого переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду.

З огляду на неможливість завершення розслідування у межах строку дії раніше застосованого до підозрюваного запобіжного заходу внаслідок складності кримінального провадження, з метою проведення та закінчення слідчих та процесуальних дій, слідчий просив продовжити строк тримання підозрюваного під вартою у межах строку досудового розслідування.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, оскільки вважали висунуту ОСОБА_1 підозру необґрунтованою.

Крім того, захисник наполягав, на тому, що відсутній зазначений стороною обвинувачення ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, через що не може бути безумовною підставою для продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою.

Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст.199 КПК України на слідчого суддю покладений обов'язок під час розгляду клопотання про продовження строку тримання особи під вартою з'ясувати обставини, щодають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, а також свідчать про існування раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, крім того існують чинники, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного під вартою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини»«обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зауважив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність у діях гр. ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 2583 КК України.

Згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.08.2017 ризиком неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнана можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду.

Вирішуючи питання існування зазначеного у попередній ухвалі ризику неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у цьому випадку слід вважати дію, яка може бути вчинена з високим ступенем можливості.

У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до передбачених ч. 1 ст. 177 КПК вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.

Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, коштів, сімейних стосунків.

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що про реальність існування наведеного вище ризику свідчить характер інкримінованого підозрюваному злочину, який вказує на співпрацю останнього з учасниками терористичних організацій, діяльність яких спрямована на створення небезпеки для життя та здоров'я людей, що дає достатні підстави для негативної оцінки моральних якостей ОСОБА_1 та підтверджує ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки останнього.

Також не виключено, що безпосередній зв'язок з учасниками «ДНР» та «ЛНР» унеможливить встановлення місцезнаходження підозрюваного у разі його виїзду на територію проведення антитерористичної операції.

Однією з обставин, з наявністю якої закон пов'язує можливість продовження строку тримання особи під вартою, є необхідність проведення певних слідчих та процесуальних дій, без виконання яких неможливо закінчити досудове розслідування.

Як випливає з клопотання та доводів прокурора, у кримінальному провадженні необхідно отримати висновок експертного дослідження, оголосити стороні захисту про закінчення досудового розслідування, надати останній доступ до матеріалів кримінального провадження, скласти обвинувальний акт.

Сукупність викладеного, дані про обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину, приводять слідчого суддю до переконання, що доводи прокурора про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу є обґрунтованими.

Частиною 3 статті 197 КПК передбачено, що строк тримання під вартою може бути продовжений у межах строку досудового розслідування.

Приймаючи до уваги, що постановою заступника Генерального прокурора від 14.08.2017 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до 14.12.2017, саме в цих часових межах можливе продовження строку тримання підозрюваного під вартою.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до гр. ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя приймає до уваги, що ч. 5 ст. 176 КПК прямо забороняє застосування до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину за ст. 2583КК України, іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Водночас, відповідно до положень статті 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, який передбачає, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями тавизначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 визначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й іншісоціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо.

Усі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Такерозуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й не справедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

У рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/20 12 Конституційний Суд України вказав, що одним з елементів верховенства права є принцип пропорційності.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що принцип пропорційності у сфері застосування запобіжних заходів вимагає, щоб застосований до особи запобіжний захід був необхідним за конкретних обставин справи, а також було доведено, що менш суворі заходи не можуть забезпечити досягнення цілі, що переслідується.

Дотримання принципу пропорційності у сфері застосування запобіжних заходів забезпечується на законодавчому рівні, зокрема, положеннями статей 176 та 183 КПК.

Попри зазначене, ч. 5 ст. 176 КПК позбавляє слідчого суддю під час розгляду питання про застосування до особи запобіжного заходу у кримінальному провадженні за ст. 2583 КК України можливості дотримуватись принципів верховенства права та пропорційності, оскільки покладає на останнього обов'язок застосувати до підозрюваного або обвинуваченого запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою.

У рішенні «S.B.C. проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ наголосив, що автоматична відмова у застосуванні застави у силу припису закону не сумісна з гарантіями пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Наведений висновок підтверджений рішеннями Європейського суду у справах «Чанєв проти України», «Панкратьєв проти України», «Хомулло проти України», «Баришевський проти України», у яких ЄСПЛ констатував порушення ст. 5 Конвенції з огляду на те, що суди України не розглядали будь-які інші запобіжні заходи як альтернативу триманню під вартою.

Отже, положення частини 5 статті 176 КПК не відповідають принципу верховенства права.

Вказаний висновок відповідно до ч. 4 ст. 9 КПК зобов'язує слідчого суддю слідувати нормам міжнародного договору, а саме Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Частиною 3 статті 183 КПК передбачено, що слідчий суддя під час вирішення питання про тримання особи під вартою визначає розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ноймайстер проти Австрії» сума застави визначається з огляду на ступінь вірогідності того, що можлива втрата застави є достатньо стримуючим для підозрюваного фактором, щоб утриматись від дій, спрямованих на переховування від суду.

Враховуючи наведенета приймаючи до уваги шкоду, завдану злочинними діями, слідчий суддя вирішив, що застава у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст.182 КПК, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 177, 178, 183, 193, 196, 197 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України Кондрацького М.В. задовольнити.

Продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою по 09 грудня 2017 включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у сумі п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 800 000 (вісімсот тисяч) грн.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, Банк-одержувач - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, розрахунковий рахунок № 37318005112089, призначення - застава для Шевченківського районного суду м. Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого ГСУ СБ України,прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця перебування.

У разі внесення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених судом обов'язків, починаючи з дня внесення застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

На ухвалу слідчого судді до Апеляційного суду м. Києва прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя В.М. Циктіч