Ухвала суду № 70337734, 26.04.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16856/14-к

Провадження № 1-кп/761/57/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Циктіча В.М., суддів Лінника О.П., Слободянюка П.Л., за участі секретаря Філь В.В., прокурора Колкова А.В., захисника Панченко А.В., перекладача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадженні № 420 141 001 000 001 66 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 27, ч. 1, 4 ст. 358 КК України,

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні № 420 141 001 000 001 66 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних злочинів.

Строк тримання під ватрою обвинуваченого закінчується 20.05.2017, тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України суд у порядку судового контролю за доцільністю продовження строку дії вказаного запобіжного заходу поставив на обговорення сторін кримінального провадження зазначене питання.

Прокурор Колков А.В. своєї думки не змінив, наполягав на необхідності утримання обвинуваченого під вартою, оскільки твердо переконаний у фактичному існуванні раніше встановлених ризиків неправомірної процесуальної поведінки ОСОБА_4

На думку державного обвинувача, на користь його позиції свідчить те, що залишаються недопитаними потерпілі та певна кількість свідків обвинувачення, на частину яких ОСОБА_4 незаконно впливав під час досудового розслідування, а також намагався чинити тиск безпосередньо у залі судових засідань під час розгляду справи.

Отже, ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків не зменшився.

Також, на переконання прокурора, існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, цьому у значній мірі сприяє його приналежність до громадянства іншої країни та відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків в Україні.

Не виключив прокурор ймовірності, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що він небезпідставно перебував у полі зору правоохоронних органів інших країн.

Захисник Панченко А.В. заперечувала проти подальшого тримання обвинуваченого під вартою, оскільки останній тривалий час перебуває під дією вказаного запобіжного заходу, просила взяти до уваги, що останнім часом у ході судових засідань обвинувачений не намагався вплинути на присутніх свідків. Крім того, захисник наполягала на необхідності зменшення застави, оскільки її розмір є непосильним для обвинуваченого.

Обвинувачений також просив врахувати доводи захисника та змінити застосований до нього запобіжний захід.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, одним з яких є законність.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 продовження тримання під вартою є виправданим за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

У силу ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є, з-поміж іншого, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов'язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжників для унеможливлення або ж мінімізації ризику вчинення протиправних діянь.

Відповідні заходи передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Статтею 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також визначений перелік ризиків, на запобігання яких спрямоване застосування даного виду забезпечення кримінального провадження.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало причини, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень. (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94)

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

На підставі положень ст.178 КПК суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку слід вважати дію, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_4 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує значна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого злочину, вчинить дії, спрямовані на ухилення від суду.

Суд також не виключає, що обвинувачений може прийняти заходи щодо перешкоджання кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, у т.ч. свідків та потерпілих, які на цій стадії судового розгляду не допитані.

Згідно з обвинувальним актом, яким ОСОБА_4 інкримінується вчинення декількох злочинів, даними, що характеризують особу обвинуваченого, обвинувачений проявляв певну схильність до протиправної поведінки, що підтверджує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов до переконання про доведеність чинників, які передбачені ч.1 ст. 194 КПК.

При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, суд на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності й інші обставини, у т.ч. тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим тощо.

Оцінка згідно з ст.178 КПК особи обвинуваченого, міцності його соціальних зв'язків, суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, пов'язаними з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводить суд до переконання, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зазначене доводить, що встановлені вище обставини є достатніми для продовження щодо ОСОБА_4 строку дії застосованого до нього запобіжного заходу.

Суд відмічає, що обвинуваченому запропонований альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, внесення визначеної судом суми коштів є підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти.

Беручи до уваги доводи сторони захисту, суд вважає за можливе зменшити розмір застави, яка здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 183, 184, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 по 24 червня 2017 року включно.

Визначити обвинуваченому заставу у сумі 2 000 000 (два мільйони) грн., що становить 1 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, Банк-одержувач - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, розрахуноквий рахунок № 37318005112089, призначення - застава для Шевченківського районного суду м. Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Лінник П.Л. Слободянюк В.М. Циктіч