Ухвала суду № 70337470, 04.01.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39068/16-к

Провадження № 1-кп/761/641/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі - головуючого судді Циктіча В.М., суддів Мартинова Є.О., Щебуняєвої Л.Л., за участі секретаря Філь В.В., прокурора Богацької В.М., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, захисника Свінціцького І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 120 161 001 000 118 24, у якому

гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, який має середню освіту, у шлюбі не перебуває, зареєстрований та фактично проживає за адресою - АДРЕСА_1, раніше судимий;

обвинувачується за ч. 3 ст. 289 КК України,

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.

Обвинувачений утримується під вартою, дія вказаного запобіжного заходу спливає 16.01.2017, закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою зобов'язує суд винести на обговорення сторін кримінального провадження питання доцільності продовження вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Прокурор вважала за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, оскільки ризики неправомірної процесуальної поведінки останнього не зменшилися.

Потерпілий та його представник погодилися з думкою прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник Свінціцький І.А. заперечували проти продовження дії вказаного запобіжного заходу, просили застосувати до обвинуваченого домашній арешт, оскільки стороною обвинувачення не наведені переконливі доводи на користь тримання обвинуваченого під вартою.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом відповідного запобіжного заходу. Вирішення судом вказаного питання здійснюється у порядку застосування запобіжного заходу під час досудового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Статтею 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також визначений перелік ризиків, на запобігання яких спрямоване застосування запобіжних заходів.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК під час розгляду питання про продовження строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам.

Отже, під час вирішення питання щодо продовження строку застосування запобіжного заходу оцінка наведених вище обставин має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Законним є арешт особи за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення з метою запобігти вчиненню нею іншого правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованою є підозра у вчиненні кримінального злочину, яка передбачає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Суд, надаючи оцінку можливості ОСОБА_4 переховуватися, приймає до уваги, що існує значна ймовірність, що обвинувачений з метою уникнення покарання, у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого злочину, вчинить дії, спрямовані на ухилення від суду.

Суд також не виключає, що обвинувачений може прийняти заходи щодо перешкоджання кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, у т.ч. потерпілого та свідків, які на даній стадії судового розгляду не допитані.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів сторони обвинувачення та сторони захисту, суд вважає доведеними чинники, передбачені ч.1 ст. 194 КПК.

При вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, суд на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності й інші обставини, у т.ч. вагомість наявних доказів вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим тощо.

Оцінка згідно з ст.178 КПК особистості обвинуваченого, міцності його соціальних зв'язків у сукупністю з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існуючими ризиками, пов'язаними з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводить суд до переконання, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зазначене доводить, що встановлені вище обставини є достатніми для продовження відносно ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У той же час, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК.

Згідно з п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави для особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, становить від 80 до 300 розмірів мінімальної заробітної плати.

Приймаючи до уваги, що з 01.01.2017 суттєво збільшений розмір мінімальної заробітної плати, суд вважає, що застава у сумі 100 розмірів мінімальної заробітної плати здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 04 березня 2017 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Шевченківського районного суду м. Києва (код ЄДРПОУ - 02896710, Банк-одержувач - УДК у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019, рахунок № 37315001004146, отримувач - Шевченківський районний суд м. Києва, призначення - застава для Шевченківського районного суду м. Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченного обрано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;

-повідомляти суду про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_1

У разі внесення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених на обвинуваченого обов'язків, починаючи з дня внесення застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України. Ухвала набирає законної сили із моменту її винесення і підлягає негайному виконанню.

Судді:

Є.О. Мартинов Л.Л.Щебуняєва В.М.Циктіч