Ухвала суду № 70337291, 31.10.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6721/17

Категорія 49

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі Калашніковій Л.Д., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 р. позивач звернулася до районного суду з позовом, в якому, уточнивши вимоги в березні 2016 р., просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, малолітньої дочки ОСОБА_4»ї Анатоліївни, ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 50% з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з січня 2013 року та до повноліття дітей.

В листопаді 2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь половину вартості витрат, які були понесені ним на утримання їх спільних з відповідачкою дітей, а саме в розмірі 227 911,0 грн.

Дані позови були заявлені в межах цивільної справи № 758/1819/16-ц (головуючий - суддя Неганова Н.В.).

В травні 2017 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за яким було відкрито провадження у цивільній справі № 758/6721/17 (головуючий - суддя Ларіонова Н.М.).

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 17.07.2017 р. в одне провадження об'єднані вищевказані цивільні справи з присвоєнням реєстраційного № 758/6721/17.

Після об'єднання позовів позивачка ОСОБА_2 за первісним позовом, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання повторно не з'явилася, заяв про перенесення розгляду справи чи про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Відповідач, він же позивач за зустрічним позовом, до початку судового засідання подав заяву про залишення його зустрічного позову без розгляду в зв'язку залишенням без розгляду первісного позову.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позови підлягають залишенню без розгляду за таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання 28.09.2017 р. позивачка за первісним позовом, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, що підтверджено розпискою, в судове засідання не з'явилася (т. 1 арк.спр. 49). Узв'язку з чим, на підставі ст.169 ч.1 п.2 ЦПК України розгляд справи було відкладено на 31.10.2017 р.

В судове засідання 31.10.2017 р. позивачка, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку (є поштове повідомлення про вручення судової повістки ОСОБА_2 - т.1 арк.спр. 61), не з'явилася, про пичини неявки суд не повідомила, заява про розгляд справи за її відсутності суду не подавалась, відомостей про врегулювання спору між сторонами не надано. Крім того, документів на підтвердження поважності причин відсутності суду не надано, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про повторність неявки без поважних причин сторони позивача в судове засідання.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Приписами ч.5 ст.76 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Вказані положення повинні враховуватись в системному та логічному зв'язку із положенням ст.169 цього Кодексу, згідно з якою суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача без поважних причин (п.3 ч.1). При повторній неявці належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

Отже, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду.

Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.3 ст.89 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з таким самим позовом (ч.2 ст.207 ЦПК України).

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Крім того, необхідно звернути увагу на положення ч.3 ст.27 ЦПК України відповідно до яких особи, які беруть участь у справі повинні добросовісно здійснювати свої права та обов'язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_6 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, положення п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, якими передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на те, що позивачка повторно не з'явилася в судове засідання та не подавала заяв про розгляд справи за її відсутності, а строк розгляду цивільних справ, встановлений ст.157 ЦПК України, сплинув саме через неявку сторони позивача в судове засідання, суд приходить до висновку, що вищевказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Частиною 2 ст.207 ЦПК України передбачено, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Тому, залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного зверення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того, приписами частини 1 статті 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

З огляду на те, що позивач за зустрічним позовом подав заяву про залишення позову без розгляду, чим реалізував процесуальне право, передбачене пунктом 5 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд вважає необхідним залишити вищевказану зустрічну позовну заяву без розгляду. Залишення зустрічного позову без розгляду не позбавляє позивача за ним права зверення з таким позовом до суду як самостійним для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.169 ч.3, 207 ч.1 п.3,5, 208-210, 293 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей, - залишити без розгляду.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва з подачею апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.