Ухвала суду № 70336932, 16.11.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59103/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І.В.,

при секретарі Бажан О. А.,

за участі представника заявника ОСОБА_1,

прокурора Гарасима С. Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2017 у кримінальному провадженні № 42017000000000211,-

В С Т А Н О В И В :

05.10.2017 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2017 у кримінальному провадженні № 42017000000000211.

Представник заявника у вимогах даного клопотання просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді 757/46535/17-к від 15.08.2017 у кримінальному провадженні № 42017000000000211, на грошові кошти, які знаходяться на рахунках (українська гривня, ЄВРО, долар США, російський рубль) ТОВ АПК «Спаський» (ЄДРПОУ 31190269) - №№ 26041007919021, 26040007919022, 26002500100882, 26059500083941, відкриті в ПАТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614) адреса: м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, в частині видатку коштів.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна.

У судовому засіданні представник заявника подане клопотання підтримав та просив суд задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у ньому.

Присутній у судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на обґрунтованість ухвали слідчого судді про накладення арешту, вказав, що на даний час дія вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не втратила свою актуальність, а підстави які були на час накладення арешту продовжують існувати.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши обґрунтування представника заявника та заперечення прокурора у кримінальному провадженні, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Другим відділом з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000211 від 27.01.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України..

15.08.2017 ухвалою слідчого судді № 757/46535/17-к накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках (українська гривня, ЄВРО, долар США, російський рубль) ТОВ АПК «Спаський» (ЄДРПОУ 31190269) - №№ 26041007919021, 26040007919022, 26002500100882, 26059500083941, відкриті в ПАТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614) адреса: м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, в частині видатку коштів.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2017 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що грошові кошти на рахунках ТОВ АПК «Спаський» можуть бути предметом злочину, а також перебувають у власності юридичної особи, до якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даного клопотання також, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадження триває, в рамках якого, окрім іншого досліджуються обставини, що службові особи Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області зловживаючи службовим становищем, діючи з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб, зокрема організаторів транзитно-конвертаційної групи підприємств з ознаками фіктивності, серед яких ТОВ АПК «Спаський», не вживають належних перевірочних заходів передбачених наказом Міністерства доходів і зборів від 14.06.2013 № 165, внаслідок чого державі завдано збитки в особливо великих розмірах у вигляді несплати податку на додану вартість на загальну суму близько 230 млн. грн., що є тяжкими наслідками.

Прокурором в судовому засіданні було доведено, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна ТОВ АПК «Спаський» не втратив свою актуальність та підстави, які діяли на момент його застосування не відпали та продовжують існувати, що також підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000000211.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованість накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в застосуванні такого заходу, в противагу якому прокурором в судовому засіданні наведено доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що втручання органу досудового розслідування у право на мирне володіння майном ТОВ АПК «Спаський» забезпечує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав заявника, а також, що існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між арештом майна та метою, яку даний захід прагне досягти.

За викладених обставин слідчий суддя приходить до переконання про залишення вимог заявника без задоволення,

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2017 у кримінальному провадженні № 42017000000000211 - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І. В. Литвинова