Постанова № 70336391, 24.10.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15846/17

провадження № 2-а/753/588/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Дарницький районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря ЯБЛОНСЬКОЇ І.К.

сторін:

позивача ОСОБА_2

представника відповідача КУРГАНСЬКОЇ Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ЛІВОБЕРЕЖНОГО ОБ"ЄДНАНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ м. КИЄВА про визнання неправомірним рішення та зобов"язання вчинити дії ,суд

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_2 29.08. 2017 року звернулася до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та просить визнати відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.08.2017 року щодо призначенні їй пенсії за вислугу років на підставі ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року протиправною та зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 21.07.2016 року, тобто з моменту звернення.

Позовні вимоги мотивує тим, що має необхідний стаж роботи, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років, а саме 23 роки 3 дні, з них прокурорського - 19 років 4 1 місяць , що підтверджується копією трудової книжки та не оспорюється Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві. 07.08.2017 року вона звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років та надала всі необхідні документи на підтвердження стажу роботи в органах прокуратури України. Однак Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом № 2146/408 від 17.08.2017 року їй було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIIІ від 02.03.2015 року. Вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим звернулася до суду з зазначеним позовом.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги уточнила, підтримала та просила визнати протиправними та скасувати рішення ЛО УПФ в м. Києві ( Дарницьке відділення) № 2146/08 від 17.08. 2017 року щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України " Про прокурату" № 1697 від 14.10. 2014 року. Зобов"язати ЛО УПФ в м. Києві ( Дарницьке відділення) призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України " Про прокуратуру" виходячи з розрахунку 60 відсотків від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії з 07.08. 2017 року, тобто з моменту звернення. Судові витрати покласти на відповідача згідно платіжного доручення.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє за довіреністю від 03.05. 2017 року за № 7025/001 , адміністративний позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити, підтримавши письмові заперечення, які надійшли через загальну канцелярію за вх. № 46301 від 26 вересня 2017 року .

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи у її сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню із наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні та слідує із матеріалів справи, що за даними трудової книжки позивачка ОСОБА_2 , має необхідний стаж роботи, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років, а саме 23 роки та 3 дні, з них прокурорського - 19 років 1 місяць, що підтверджується копією трудової книжки.

07.08.2017 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років та надала всі необхідні документи на підтвердження стажу роботи в органах прокуратури України.

Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом № 2146/408 від 17.08.2017 року було відмовлено у призначенні позивачу пенсії з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIIІ від 02.03.2015 року.

Проте, суд не може погодитися з твердженням Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З листопада 1991 року питання пенсійного забезпечення осіб, які займали прокурорські посади врегульовувалося Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року.

Згідно пункту 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Враховуючи вищезазначені норми, можна зробити висновок, що у зв'язку з неприйняттям до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, пенсії повинні призначатися на загальних підставах.

14 жовтня 2014 року було прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який набув законної сили 15.07.2015 року та статтею 86 якого врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

Враховуючи те, що Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII вступив в силу пізніше ніж Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а також те, що цей закон є спеціальним законом, який регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури, підстави для застосування відповідачем положень пункту 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відсутні.

Так, частиною 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року не менше 23 років , у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, до вислуги років зараховується половина строку навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років - 23 роки та 3 дні , з них прокурорського - 19 років 1 місяць та 3 роки 11 місяців 28 днів - служба в органах внутрішніх справ.

Таким чином, на час звернення до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивач мав загальний стаж, який давав право на отримання пенсії, згідно з Закону України «Про прокуратуру», 23 роки та 3 дні , з них 3 роки 11 місяців 28 днів - служба в органах внутрішніх справ та прокурорського - 19 років 1 місяць. , який є достатнім для призначення позивачу пенсії у відповідності до вимог 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.

Згідно із частиною 1 статі 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи вищезазначені норми, а також те, що позивачка з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII звернулася 07.08.2017 року, тому суд зробив висновок про те, що саме порушене право позивачки підлягає поновленню з 07.08.2017 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Згідно ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням стажу роботи позивача в органах прокуратури, який перевищує граничний вік задля отримання пенсії даного виду та відповідачем не наведено будь-яких правових підстав відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років в порядку, визначеному Законом України «Про прокуратуру», з урахуванням конституційно закладених основ соціального забезпечення та роз'яснень Конституційного Суду України.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Зважаючи на викладене, дії суб'єкта владних повноважень - Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, пов'язані із відмовою у призначенні позивачці пенсії, протирічать конституційним засадам прав і свобод, оскільки зменшують рівень соціальної захищеності певної категорії громадян, які перебувають на службі в правоохоронних органах держави.

Відтак, обчислення стажу, що дає право на пенсійне забезпечення, повинно відбуватися за нормами ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697 від 14.10. 2014 рокувідповідно до якого станом на сьогодні і момент звернення до Відповідача позивач має право на призначення, нарахування та виплату пенсії за вислугою років у розмірі 60 відсотків з середнього заробітку, без обмеження її максимального розміру, оскільки таке обмеження не передбачене цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 58 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», ст. ст. 8-11, 41,69-71, 94, 99, 160-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до ЛІВОБЕРЕЖНОГО ОБ"ЄДНАНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ м. КИЄВА про визнання неправомірним рішення та зобов"язання вчинити дії, задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2146/08 від 17.08. 2017 року щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697 від 14.10. 2014.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві ( Дарницьке відділення) призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Кірово, Бориспільського району, Київської області, фактично проживаючої у АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 пенсію за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697 від 14.10. 2014 року з 07 серпня 2017 року, тобто з моменту звернення.

Стягнути з ЛІВОБЕРЕЖНОГО ОБ"ЄДНАНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ м. КИЄВА ( 02225, м. Київ, вул. Каштанова,6, код ЄДРПОУ 40379527) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Кірово, Бориспільського району, Київської області, фактично проживаючої у АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 1 280 ( одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2017 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК